43. Спогад
Далеко десь кричить у горах каня*.
Туманом вкритий темний хвойний ліс.
А я махаю знову "На прощання"
Під стукіт ритму потяга коліс.
Чи стрінемося знову, моя Казко?
Чи, може, пролетять птахи-роки?
Я добре пам'ятаю твою ласку
І шепіт листя-хвої, що віки
Вкриваєш, зберігаючи в покої
Чарівні і чудні свої місця.
Де б не була, та запах тої хвої
У пам'яті лишиться до кінця.
А ранки в росах! Та ще й у покосах!
Трава, пташки, коси клепання стук...
І світанкове сонце довгокосе
Торкається промінням моїх рук.
Співає річка, плинучи до моря,
Єднаючись з Дністром** (іще малим).
Сей парубок з Оленкою** говорить,
Запрошуючи в подорож із ним.
Моє дитинство, вкрите різнотрав'ям,
Хмарками промайнуло. Не вернеш.
Лелека чорний бродить ним у плавнях,
Ховаючись у моїх мріях теж...
* - вид пташки
** - назви річок
Туманом вкритий темний хвойний ліс.
А я махаю знову "На прощання"
Під стукіт ритму потяга коліс.
Чи стрінемося знову, моя Казко?
Чи, може, пролетять птахи-роки?
Я добре пам'ятаю твою ласку
І шепіт листя-хвої, що віки
Вкриваєш, зберігаючи в покої
Чарівні і чудні свої місця.
Де б не була, та запах тої хвої
У пам'яті лишиться до кінця.
А ранки в росах! Та ще й у покосах!
Трава, пташки, коси клепання стук...
І світанкове сонце довгокосе
Торкається промінням моїх рук.
Співає річка, плинучи до моря,
Єднаючись з Дністром** (іще малим).
Сей парубок з Оленкою** говорить,
Запрошуючи в подорож із ним.
Моє дитинство, вкрите різнотрав'ям,
Хмарками промайнуло. Не вернеш.
Лелека чорний бродить ним у плавнях,
Ховаючись у моїх мріях теж...
* - вид пташки
** - назви річок
Коментарі