У маленькому селі, загубленому серед густих лісів, стояла стара церква. Вона була покинута вже багато років, і лише вітер грався з її розбитими вікнами, створюючи моторошні звуки. Місцеві жителі уникали цього місця, адже ходили чутки, що вночі там можна почути дивні шепоти.
Одного вечора, коли місяць був повний, молодий хлопець на ім’я Стас вирішив перевірити ці чутки. Він взяв із собою ліхтарик і пішов до церкви. Коли він увійшов всередину, його охопило відчуття холоду, ніби хтось невидимий спостерігав за ним.
Стас пройшов до вівтаря, де побачив стару книгу, вкриту пилом. Він відкрив її і почав читати. Це була молитва, але не звичайна. Слова були написані на невідомій мові, і кожне речення, яке він прочитав, змушувало його серце битися швидше.
Раптом він почув шепіт. Спочатку тихий, але з кожною секундою він ставав гучнішим. Стас обернувся і побачив тінь, що наближалася до нього. Він спробував втекти, але ноги не слухалися. Тінь підійшла ближче, і він відчув, як холодні руки торкнулися його плеча.
“Ти прочитав демонську молитву,” - прошепотіла тінь. “Тепер ти належиш нам.”
Стас відчув, як його тіло починає змінюватися. Він кричав, але ніхто не чув його. Тінь поглинула його, і він зник без сліду.
З того часу, кожної ночі, коли місяць повний, у старій церкві можна почути шепіт. Це Стас , який тепер назавжди залишився в полоні демонської молитви.