У маленькому селі, загубленому серед густих лісів, жила молода жінка на ім’я Марія. Вона була відома своєю добротою та готовністю допомогти кожному, хто потребував допомоги. Люди називали її “самаритянкою”.
Одного разу, пізно ввечері, до її дверей постукав незнайомець. Він був поранений і просив допомоги. Марія, не вагаючись, впустила його до свого дому. Вона обробила його рани і дала йому притулок на ніч.
Але вночі Марію розбудив дивний шум. Вона вийшла з кімнати і побачила, що незнайомець стоїть посеред кімнати, тримаючи в руках старовинний ніж. Його очі світилися червоним світлом, а на обличчі була зловісна усмішка.
“Ти допомогла мені, тепер я допоможу тобі,” - прошепотів він, наближаючись до неї.
Марія відчула, як її серце завмирає від страху. Вона спробувала втекти, але незнайомець був швидшим. Він схопив її і почав різати ножем, залишаючи криваві сліди на її тілі.
Зранку сусіди знайшли Марію мертвою у її будинку. Її тіло було понівечене, а на стінах були написані криваві слова: “Кровава самаритянка”.
З того часу, кожного року в цей день, у селі зникає одна людина. Люди вірять, що це дух Марії шукає помсти за свою смерть.