У маленькому селі, загубленому серед густих лісів, жила дівчина на ім’я Марічка. Вона була незвичайною дитиною — з чорними, як ніч, очима і волоссям, що спадало до землі. Селяни завжди відчували щось дивне в її присутності, але ніхто не наважувався говорити про це вголос.
Одного разу, коли Марічка гралася біля старого колодязя, вона почула дивний шепіт, що лунав з глибини. Вона нахилилася ближче, і раптом її очі засвітилися червоним вогнем. Відтоді село почало занурюватися в темряву. Корови перестали давати молоко, кури не несли яєць, а люди почали хворіти на невідомі хвороби.
Старий священик, який жив у селі, вирішив провести обряд очищення. Він зібрав усіх селян біля церкви і почав молитися. Але коли він підійшов до Марічки, вона раптом засміялася зловісним сміхом. Її очі знову засвітилися червоним, і вона зникла в хмарі чорного диму.
З того часу Марічку більше ніхто не бачив. Але селяни завжди пам’ятали про неї і боялися наближатися до старого колодязя, де, як вони вірили, жила дівча чортиця.