У старовинному монастирі, загубленому серед гір, жила група монахів, які присвятили своє життя молитвам і служінню Богу. Але одного разу, коли місяць був повний, до монастиря прийшов незнайомець. Він був одягнений у чорний плащ, а його обличчя було приховане капюшоном.
Монахи прийняли його як гостя, але незабаром зрозуміли, що з ним щось не так. Незнайомець почав проводити дивні ритуали і шепотіти незрозумілі слова. Монахи відчували, як темрява охоплює монастир, але не могли нічого вдіяти.
Одного вечора, коли всі зібралися на вечірню молитву, незнайомець піднявся на вівтар і почав читати заклинання. Повітря стало важким, а свічки почали мерехтіти. Монахи відчули, як їхні тіла починають паралізуватися, а душі — покидати їх.
“Це кривава месса,” — прошепотів один з монахів, намагаючись боротися з невидимою силою. “Він викликає демонів.”
Незнайомець продовжував своє заклинання, і раптом з темряви почали з’являтися тіні. Це були демони, які прийшли на заклик. Вони оточили монахів, і ті відчули, як їхні душі починають поглинатися темрявою.
Один з монахів, на ім’я Іван, зібрав усі свої сили і кинувся до вівтаря. Він схопив хрест і почав читати молитву. Світло, що вирвалося з хреста, знищило демонів і незнайомця. Але монастир був зруйнований, а душі монахів залишилися в пастці між світами.
Іван залишився єдиним живим свідком цієї жахливої ночі. Він покинув монастир і вирушив у світ, щоб попередити інших про небезпеку кривавих мес. Але його душа завжди залишалася в тіні, переслідувана спогадами про ту ніч.