У старовинному містечку, де час здавався застиглим, стояла велична церква. Вона була серцем громади, а її пресвітери користувалися великою повагою. Але ніхто не знав, що серед них ховався зрадник.
Одного разу, коли ніч опустилася на містечко, пресвітер Іван залишився у церкві, щоб підготуватися до недільної служби. Він був відомий своєю побожністю та мудрістю. Але тієї ночі він почув дивні звуки, що доносилися з підвалу церкви.
Іван вирішив перевірити, що відбувається. Спустившись у підвал, він побачив, як один з пресвітерів, Петро, стояв біля старовинного вівтаря, читаючи зловісні заклинання. На підлозі були розкидані старі книги та свічки, що горіли дивним зеленим світлом.
“Що ти робиш, Петре?” - запитав Іван, відчуваючи, як його серце стискається від страху.
Петро обернувся, і його очі світилися червоним вогнем. “Я знайшов спосіб отримати безсмертя,” - відповів він зловісним голосом. “Але для цього мені потрібна жертва.”
Іван зрозумів, що він став наступною жертвою. Він спробував втекти, але Петро був швидшим. Він схопив Івана і почав читати заклинання, що викликали темні сили.
Зранку парафіяни знайшли Івана мертвим у підвалі церкви. Його тіло було понівечене, а на стінах були написані криваві слова: “Обман серед пресвітерів”.
З того часу, кожної ночі, коли місяць повний, у церкві чути дивні звуки. Люди вірять, що це дух Івана шукає помсти за свою смерть, а Петро зник безслідно, залишивши за собою лише страх і таємниці.