Це була зимова ніч, коли я вирішила подорожувати. Мій автомобіль рухався по темній дорозі, а сніг відбивався від фар і створював містичний вигляд. Я не знала, чому обрала саме цей маршрут, але щось відштовхнуло мене від головної траси.
Після години їзди я виявила, що заблукала. Місто, в якому я опинилася, було дивним. Вулиці були порожні, будинки виглядали занедбано, а вітрилося відчуття, що це місце не належить до цього світу. Я намагалася знайти вихід, але кожна вулиця здавалася однаковою.
Пройшло кілька годин, і я втомилася. Вирішила зайти в один з будинків, щоб відпочити. Двері були відчинені, і я увійшла. Всередині було темно, але я відчувала, що не одна. Щось спостерігало за мною з кутка.
Я підняла фанар і освітила кімнату. На стінах були старі фотографії, на яких зображені люди, яких я ніколи не бачила. Їхні обличчя були виразними, а очі виблискували від незрозумілих почуттів. Я відчувала, що це місце приховує таємницю.
Вийшовши на вулицю, я побачила ліхтар, який висів на одній з вулиць. Він світився яскраво, ніби запрошував мене. Я пішла до нього, і він відразу відчинився. Всередині було темно, але я відчувала, що це місце веде десь далеко.
Я крокнула у ліхтар, і все навколо мене зникло. Я опинилася в іншому світі, де час існував інакше. Це було місто, яке не існує в жодних картах, але воно було реальним. І я зрозуміла, що тут я не одна.
Тепер я блукаю в цьому місті, намагаючись знайти вихід. Ліхтар завжди поруч, але він не веде мене назад. Якщо ви коли-небудь потрапите сюди, не відходьте від нього. Інакше ви заблукайте, як і я. 🕯️