Вася сидів на лавочці і курив. Ліхтар слабо світив, тому Вася сидів у напівтьмі. Дерева скинули свої різнокольорові шати, що купками лежали на газонах; через пару днів мав випасти сніг. Сигарета повільно тліла до фільтра, з кожною затяжкою все швидше наближаючись до нього. Докуривши, він викинув бичок під лавку. За весь вечір ніхто не пройшов повз, ніби всі люди вимерли, а він залишився останнім на білім світі.
  Листки літали по повітрю, ніби в чарівному вальсі, закручувалися, піднімалися і знову падали. Ліхтар почав мерехтіти, Вася вже хотів піти, як тут з темноти вийшов молодий чоловік, на вигляд не бідний. Вася встав і пішов до нього.
– Сіжка є?– почав Вася.
– Не курю,– швидко і спокійно відповів чоловік.
– Да шо ти пиздиш. За кілометр димом несе!
– Скінчилися,– чоловік почав явно нервувати, навіть сповільнив хід.
– То ти не куриш чи скінчилися?!– Вася поліз в карман.
– Скінчилися,– продовжував чоловік.
– Знаєш,– Вася дістав викідний ніж, натиснув на сріблясту кнопку; лезо блиснуло у його руці,– мені не нравиться коли мене так найобують.
  Вася приставив кінчик ножа до живота чоловіка; той зупинився і поліз до внутрішнього карману куртки.
– Давай-давай діставай,– підганяв Вася.
  Чоловік дістав пачку сигарет і простягнув Васі. Вася швидко її взяв і заховав у карман джинсів.
– Ти ж понімаєш, шо за найобку тре платити,– Вася підніс ніж до горла чоловіка, той почав ритися по карманам.
– Витягай всьо шо маєш,– спокійно промовив Вася.
  Чоловік витягнув гаманець і телефон.
– Нахуй мені твій кошельок! Діставай бабки фраєр, поки не порвав на британський флаг.
  Чоловік швидко дістав гроші і кинув гаманець на землю.
  Вася, одної рукою, взяв гроші і телефон і поклав у карман до пачки сигарет. Прибрав ніж від горла і вдарив коліном в пах. Чоловік зігнувся. Вася побіг і крикнув:
– Чао-какао сука!
   Біг швидко. Холодне повітря давило на легені. Лох був далеко ззаду і напевно побіг додому. Нікого. Тільки він і безкрая павутина вулиць і доріг, що розтяглася на десятки кілометрів. Дерева то з'являлися в тьмяному світінні ліхтарних стовбів, то пропадали у нічній пітьмі. Серп місяця бороздив по небі, хапаючи кінчиком зорі. Коли кінчився і почалися бетонні джунглі, Вася перейшов на ходьбу. Він хотів зайти до Кекса, але той напевно спить. Завтра зайду, подумав Вася. Нічне місто, ніби вимерло, світло в квартирах траплялося рідко і швидко зникало, автомобілі їхали швидко, щоб нікого не турбувати своєю шумною персоною. Вася дістав свіжо-здобудену пачку і вийняв одну сигарету."Блять! Вінстон синій",– вирвалося з губ. Але він запхав сигарету собі до рота, дістав запальничку, прикурив.
  До дому ще лишалося з півкілометра, тому Вася вирішив сповільнити хід. Йому подобалося нічне місто, своїм одночасним спокоєм і гаміром. Тротуар був вкритим злегка гнилим килимом, з потемнівших червоних, жовтих і помаранчевих листків. Вони тихенько чавкали під ступнею кедів.
  Стало прохолодно. Вася мусив прискорити хід, хоть і не хотів. Чим ближче додому, тим меншало світла; біля дому його взагалі не було, тільки зорі і місяць якось освітлювали дворик. Вася зайшов до під'їзду, викликав ліфт, в ньому йому приспічило і він посцяв прямо в ньому, вийшов і пішов до квартири.
  В дома він відчув запах смаженої картоплі, Вася скинув взуття і попрямував на кухню, там за столом сидів батько.
– Де ма?– спитав Вася.
– Спить,– грубо відповів батько.
– Є шось жерти?– так само грубо і холодно відповів Вася.
– Стара картоплі тобі лишила,– батько кивнув на сковороду, що стояла на плиті.
  Вася підійшов взяв пательню і поставив її на стіл, взяв вилку, сів, і почав їсти. Картопля ще була теплою.
– Скільки?
  Вася поліз до кишені і дістав звідти сьомий айфон і пару купюр.
– Не густо.
  Вася схвально кивнув.
– Доїдай і йди спати.
– Нє.
– Чьо це НЄ!,– батько почервонів і сперся руками в стіл.
– Я ше хочу піти погуляти,– спокійно відповів Вася.
– Гуляти воно ХОЧЕ! А ГРОШІ ХТО БУДЕ ЗАРОБЛЯТИ!!!
  Вася кинув вилку на стіл, встав і крикнув:
– А ТИ ЧЬО НІХУЯ НЕ РОБИШ! ТІЛЬКИ ТЕ Й МОЖЕШ, ШО ПИЗДИТИ НАС!!! ЗНАЄШ ШО...,– він дістав з карману ніж; лезо блиснуло,– ЗАРАЗ ТИ БЛЯДЬ НА НЬОГО ВПАДЕШ!!!
  Вася підбіг до батька і швидким рухом загнав ніж старому під ребро і пару раз вдарив у серце. Батько впав на плиту і сповз на підлогу. Вася тримав у руках окровавлений ніж, його трясло. Він відчував полегшення. Кинувши ніж біля тіла батька, він знову сів за стіл і прийнявся доїдати вечерю. Завтра почнеться новий день, новий ранок, нове життя і новий я,– думав він. До запаху смаженої картоплі додався кислий запах крові.

                                                       Кінець