Я почуваю себе якось дивно поруч з цим новоприбулим. Навіть не хочеться говорити про нього називаючи так, краще все ж за іменем. Я почуваю себе дивно поруч з Натаном... Мої думки перериває сестра, вона підхоплює мене за руку, щоб я піднялась та стає поперед мене. Виглядаючи з-за неї, я бачу солдат що прийшли шукати собі розваг на ніч. Так вони роблять кожного дня, але у нас за весь час забрали тільки трьох, набагато менше ніж в інших групах, мабуть, нам щастить, або ж це означає зовсім протилежне.
Запанувала тиша та тривога навкруги. Йордан лише тихо рушив в сторону Мілени, прикриваючи її собою. Бернард став попереду Ликери.
Один солдат зняв свою маску, відкривши своє старе лице з сивою бородою та шрамом через ліву щоку. Він почав ходити між наляканими людьми, змірявши їх поглядом. Ми далі від них, тому, здається, що причин боятись менше.  Солдат зупиняється біля однієї дівчини на декілька секунд і киває іншим, вони оточують їх. З місця зривається Душан і намагається заступитись за дівчину. Його збивають з ніг та починають бити кийками мордівники, доки чоловік без маски не наказав їм "Досить,- він посміхнувся.- Ось і з'явився подарунок для кримінальників".
Я шокована, нащо він це зробив? Та тут з місця зривається моя сестра. Бернард схоже очікував цього, тому швидко схопив її, на що вона відпихнула його та показала в мою сторону. Мілена збоку кричала "Ні, не смій",вириваючись з рук Йордана та це вже не мало сенсу. Ликера вже зупинилась біля солдат:"Візьміть мене замість нього." На що усміхнений мордівник продовжив попереднє твердження:"Або ж це він..."
Бернард почав повільно відводити мене ще далі від того місця, я бачу що його очі повні страху, а руки починають тремтіти від шоку, чи то від такої жахливої злості. Я ще не можу вловити жодної емоції, просто нерозуміння, та тільки тоді, як мою сестру відводять, я відчуваю що ненавиджу її.
                            ***********
- Ти чому взагалі пішов захищати її?
Йордан притиснув до стіни Душана, той відштовхнув його:
- Її ніхто не змушував!
Та тут Душана притиснув Бернард.
- Чому ти пішов захищати незнайомку, а свою дівчину - ні?
- Що б я зробив?
- Що б ти зробив?- розлючено крикнув Бернард та ще раз вдарив хлопця об стіну. Душан вирвався з рук Бернарда та відбіг подалі:"Її ніхто не змушував цього робити, вона сама винна. Сама винна у тому, що здохне! Сама."
Поки Душан швидким кроком втікав, всі мовчали і лиш дивились йому вслід.
- І справді, вона сама винна,- кажу я.
- Ні! От ні, тільки не ти. Це твоя сестра,- відповів мені Бернард.
- І що, як моя сестра? Сестри так не вчиняють. Вона пішла захищати якогось виродка і покинула мене!
- Не смій так казати, вона захищала б так само будь-кого з нас.
- Так, бо ми сім'я. Але ж не він. Він ніхто для нас. Тимбільше від початку цього всього.
- Для неї він був сім'єю,- тримтячим голосом втрутилась в сварку Мілена.- Я винна.
- Ти не можеш бути винна, ні. - намагався заспокоїти її Йордан.
- Ні, я справді винна. Я говорила з Душаном перед цим і вирішила сказати їй про його слова пізніше, я дуже сильно помилилась.- Мілена заплакала.
Йордан обійняв її:
- Ти не знала що так буде, чуєш?
- Що він казав тобі?- нахилився Бернард до дівчини.
- Що він порахував правильним забути про її існування, про почуття, про жалість до інших людей,
аби не наражатись лишній раз на небезпеку через них, щоб захистити свого брата.
- Так чому ж він пішов захищати ту дівчину, якщо він так турбується за свого брата?
- Я не знаю... Мені здається всі його слова - брехня, а його існування - жахлива помилка його батьків.
Важко було не погодитись з Мілою.
- Вона виживе.- почувся голос Натана  ззаду. Він весь час намагався бути осторонь, оскільки ще погано знав нас, а особливо Ликеру, тому не мав чого сказати.
- Чому ти так впевнено це кажеш? - цікавлюсь я. Він сідає поруч та обіймає мене.
- Люди, як ви, так просто не зникають з світу. Вони обов'язково за життя вчиняють подвиги або щось таке. У них є особливі місії - у вас є особливі місії.
- Вони є і в тебе,- сказав добрим братерським голосом Йордан, він був і справді схожий йому на брата.
Ми всі злі на неї. Тепер я навіть не хочу називати Ликеру сестрою. Я не знаю, що з нею зроблять кримінальники, але певна в тому, що потрапивши до їхніх лап вона не виживе. Тож, якщо помре - назву.