XII (Душан)
34 день мого перебування у Великому концтаборі імені мордора Гляцького став найгіршим за весь час тут.
* * *
6:30 ранку.
Нас розбудили Йордан з Міленою й солдати повели на сніданок.
Д-групам було назначено прибрати в 2 корпусі, де жили Б-групи. Я лишив брата з іншими дітьми, щоб той не бачив цього страхіття. Цієї ночі останні 19 людей звідти вчинили масове самогубство за словами мордорів, але це не так... Сеппуку це один точний в живіт, а не десяток. Людина втратить володіння своїм тілом після першого. Я пам'ятаю декількох хлопців звідси, вони планували об'єднати всіх на бунт. До того ж, я не нарахував дев'ятнадцяти мерців, а тільки вісімнадцять...
* * *
По дорозі назад до групи, я зрозумів від натовпів що сьогодні планується гра - вони всі шукали своїх. Я рушив швидше до 5 блоку, де лишив свого брата з іншими членами групи.
Жіночка років 40, яка раніше була подругою моєї матері - Оріяна, поспішала мені назустріч. Я схопив її за плечі та запитав що трапилося, на що вона тільки заплакала. Я почав оглядатися навкруги.
- Я ж просив тебе приглянути за ним....Я просив!!! Чому ти не захистила його?!
Я відштовхнув жінку, та впала, скрутилась на підлозі та взялась за голову. На моїх руках була кров, що текла з її голови, схоже після того як забрали мого брата. На мене падають злякані погляди немічних старих, дітей, калік і...Ликери. Чому і вона нічого не зробила?!
- Клята ідіотка! Що, без гарантії повернення не будеш виконувати ролі мамці?!
Інші теж поверталися з чергування, Бернард підійшов до неї, а та щось прошепотіла йому на вухо. Вираз обличчя його відразу змінився і на весь натовп пролунало:"Андруш, 5-Д. Готуємося до гри".
Мені не давала спокою думка про 18 мерців...Саме тому я не чекав гри, а вирушив до мордорів.
* * *
6:30 ранку.
Нас розбудили Йордан з Міленою й солдати повели на сніданок.
Д-групам було назначено прибрати в 2 корпусі, де жили Б-групи. Я лишив брата з іншими дітьми, щоб той не бачив цього страхіття. Цієї ночі останні 19 людей звідти вчинили масове самогубство за словами мордорів, але це не так... Сеппуку це один точний в живіт, а не десяток. Людина втратить володіння своїм тілом після першого. Я пам'ятаю декількох хлопців звідси, вони планували об'єднати всіх на бунт. До того ж, я не нарахував дев'ятнадцяти мерців, а тільки вісімнадцять...
* * *
По дорозі назад до групи, я зрозумів від натовпів що сьогодні планується гра - вони всі шукали своїх. Я рушив швидше до 5 блоку, де лишив свого брата з іншими членами групи.
Жіночка років 40, яка раніше була подругою моєї матері - Оріяна, поспішала мені назустріч. Я схопив її за плечі та запитав що трапилося, на що вона тільки заплакала. Я почав оглядатися навкруги.
- Я ж просив тебе приглянути за ним....Я просив!!! Чому ти не захистила його?!
Я відштовхнув жінку, та впала, скрутилась на підлозі та взялась за голову. На моїх руках була кров, що текла з її голови, схоже після того як забрали мого брата. На мене падають злякані погляди немічних старих, дітей, калік і...Ликери. Чому і вона нічого не зробила?!
- Клята ідіотка! Що, без гарантії повернення не будеш виконувати ролі мамці?!
Інші теж поверталися з чергування, Бернард підійшов до неї, а та щось прошепотіла йому на вухо. Вираз обличчя його відразу змінився і на весь натовп пролунало:"Андруш, 5-Д. Готуємося до гри".
Мені не давала спокою думка про 18 мерців...Саме тому я не чекав гри, а вирушив до мордорів.
Коментарі