Рожева ретроспекція
Ми вже закореніло знаємо про такий вислів, як: "Дивитись крізь рожеві окуляри", але він має й більш наукову назву.
Рожева ретроспекція - спотворення спогадів та сприйняття у позитивному ключі. Думаю, багато хто скаже, що цьому не схильні, але це далеко не так.
Це відбувається з кожним у міру того, що наш мозок і психіка зовсім не схожі на карту пам'яті, хоча асоціації є.
Зберігаючи документ у Word, ми впевнені у тому, що відкривши його наступного разу, побачимо той самий текст, ту саму таблицю тощо, але з нашою пам'яттю все інакше.
Незважаючи на те, що негативні емоції часто залишають більш відчутний слід, а при належній "глибині поранення" запустять цілу низку негативних наслідків і вихорів думок, вони також просто і забуваються, особливо в стресових ситуаціях або в моменти постійної психічної напруги.
Часто з цієї причини і трапляються прогалини в пам'яті, лисини у спогадах і власних реакціях, а якщо людина не виходить з подібного стану, то споконвічна забудькуватість і розсіяність - ваші постійні супутники.
Також рожева ретроспекція цілком може існувати і в міру нав'язування собі певної позитивної ідеї того, що відбувається. Для працівника, який урвав вперше за 10 років відпустку, якого захлеснуло щастя, буде нормально згадати цей відпочинок, як подорож на Мальдіви, хоча весь цей час він провів у басейні, періодично копаючи город на дачі.
Один із найяскравіших прикладів, який я спостерігаю - це повернення до колишніх, коли стать світу кричить (та й вони самі раніше), що він/вона просто жахливі і тому подібний ряд, в основному, лайок та образ, а жертва рожевої ретроспекції в відповідь: "Б'є, значить любить", "Ну і що, що він мене на мене повісив кредит, він точно так більше не зробить", такого ще багато, я привела одні з найабсурдніших цитат і найяскравіших для розуміння.
Думаю, що в житті кожного є хоч одна людина, яка вже рожевого кольору від дослідження цієї теми на своєму прикладі, хоча це можете бути і ви самі)
Бувало?
Рожева ретроспекція - спотворення спогадів та сприйняття у позитивному ключі. Думаю, багато хто скаже, що цьому не схильні, але це далеко не так.
Це відбувається з кожним у міру того, що наш мозок і психіка зовсім не схожі на карту пам'яті, хоча асоціації є.
Зберігаючи документ у Word, ми впевнені у тому, що відкривши його наступного разу, побачимо той самий текст, ту саму таблицю тощо, але з нашою пам'яттю все інакше.
Незважаючи на те, що негативні емоції часто залишають більш відчутний слід, а при належній "глибині поранення" запустять цілу низку негативних наслідків і вихорів думок, вони також просто і забуваються, особливо в стресових ситуаціях або в моменти постійної психічної напруги.
Часто з цієї причини і трапляються прогалини в пам'яті, лисини у спогадах і власних реакціях, а якщо людина не виходить з подібного стану, то споконвічна забудькуватість і розсіяність - ваші постійні супутники.
Також рожева ретроспекція цілком може існувати і в міру нав'язування собі певної позитивної ідеї того, що відбувається. Для працівника, який урвав вперше за 10 років відпустку, якого захлеснуло щастя, буде нормально згадати цей відпочинок, як подорож на Мальдіви, хоча весь цей час він провів у басейні, періодично копаючи город на дачі.
Один із найяскравіших прикладів, який я спостерігаю - це повернення до колишніх, коли стать світу кричить (та й вони самі раніше), що він/вона просто жахливі і тому подібний ряд, в основному, лайок та образ, а жертва рожевої ретроспекції в відповідь: "Б'є, значить любить", "Ну і що, що він мене на мене повісив кредит, він точно так більше не зробить", такого ще багато, я привела одні з найабсурдніших цитат і найяскравіших для розуміння.
Думаю, що в житті кожного є хоч одна людина, яка вже рожевого кольору від дослідження цієї теми на своєму прикладі, хоча це можете бути і ви самі)
Бувало?
Коментарі