Римське чотирнадцять
- Мамо, ти принесла чудові новини! – від радості Павло схопився за голову.
- Я знала, сину, що тобі пощастить. Ти у мене такий розумник… Я горджусь тобою. Жаль, що батько весь у справах. Немає поруч. Заїдемо сьогодні до нього в офіс,-
Валерія Тищенко обійняла сина за плечі.
- Я ще з п’ятого класу про це мріяв!
- Ти досяг своєї мети. Але не зупиняйся. Ти пам’ятаєш гасло Тищенків?
- Не зупиняйся на досягнутому.
Мама Павла кивнула. У кімнату зайшов Вадим.
- А як у тебе успіхи, Хомко? – звернулася жінка до друга.
- Нормально, Валеріє Іванівно. І не називайте мене Хомком. Ліпше по імені. – Вадим зніяковів і почервонів.
- Хлопці, хлопці. Ще такі юні. Все життя у вас попереду. І не треба соромитися свого прізвища. Зрозумів?
Вадим кавкнув, щось на кшталт «як скажете».
Потім жінка взялась складати разом з сином речі у валізи.
Тепер Павлу не треба переховуватись у друга-однокурсника. Тепер він буде у безпеці. Єдине, що його мучило, це думки про Оксану. Де вона зараз?
Хлопець відчував, із нею все гаразд, але поки Аліса Адреські поруч, розслаблятися не можна.
А ще, як Оксена сприйме його рішення? Яка буде її реакція? Образиться? Чи може злитиметься? Чи взагалі забуде його, зітре зі своєї пам’яті?
Павло відчував – на тому від’їзді їхні з Ксенею шляхи розійдуться.
- Я знала, сину, що тобі пощастить. Ти у мене такий розумник… Я горджусь тобою. Жаль, що батько весь у справах. Немає поруч. Заїдемо сьогодні до нього в офіс,-
Валерія Тищенко обійняла сина за плечі.
- Я ще з п’ятого класу про це мріяв!
- Ти досяг своєї мети. Але не зупиняйся. Ти пам’ятаєш гасло Тищенків?
- Не зупиняйся на досягнутому.
Мама Павла кивнула. У кімнату зайшов Вадим.
- А як у тебе успіхи, Хомко? – звернулася жінка до друга.
- Нормально, Валеріє Іванівно. І не називайте мене Хомком. Ліпше по імені. – Вадим зніяковів і почервонів.
- Хлопці, хлопці. Ще такі юні. Все життя у вас попереду. І не треба соромитися свого прізвища. Зрозумів?
Вадим кавкнув, щось на кшталт «як скажете».
Потім жінка взялась складати разом з сином речі у валізи.
Тепер Павлу не треба переховуватись у друга-однокурсника. Тепер він буде у безпеці. Єдине, що його мучило, це думки про Оксану. Де вона зараз?
Хлопець відчував, із нею все гаразд, але поки Аліса Адреські поруч, розслаблятися не можна.
А ще, як Оксена сприйме його рішення? Яка буде її реакція? Образиться? Чи може злитиметься? Чи взагалі забуде його, зітре зі своєї пам’яті?
Павло відчував – на тому від’їзді їхні з Ксенею шляхи розійдуться.
Коментарі