Вона знову стояла перед цими дверима. Спогади нахлинули на неї.
(Оксані все ж дозволили приїхати у Львів. Чекати згоди прийшлось місяць, але то все нічого. )
Дівчина постукала. Двері відчинила Еліна.
- Оксано? – здивовано і водночас радісно прореагувала прислуга.
- Привіт, Еліно. Не чекали мене? – Оксана не могла стримати посмішку.
- Заходьте. Будете чай чи каву?
- А лимонад є?
- Як забажаєте. Прошу, заходьте на кухню. Там Марет і Ронан. Вони приємно здивуються.
Як тільки Ксеня з’явилася у дверях кухні, як розмова, яку вели її друзі стихла.
- Полім? – першим оговтався Ронан. – Невже це ти? – І кинувся обіймати гостю.
Потім Оксена опинилася в обіймах Марет. Дівчина трохи схудла, але не втратила свого чарівного вигляду, про що і сказала Оксана.
- Ой, я така рада тебе бачити! Біжу знайду фотоапарат! Цей приїзд потрібно сфотографувати! – і Марет побігла до сходів.
Ронан і Оксана поволі пішли за нею.
- Як ти? Як твоє плече? – спитала Оксана.
- Та все з ним норм.
- Я погано прицілилася…
- Нічого. Ти круто вистрілила. Я, звісно, не очікував, що Аліса сприйме це моє поранення так… серйозно.
- Ти так звивався тобі від болі. Було скільки крові. Я теж подумала, що то вже твій кінець.
Ронан спокійно розсміявся, ніби це був маленький інцидент, а не життєво небезпечна ситуація.
Вони зайшли до кімнати Марет.
- В неї з тими фотоапаратами скільки плутанини. Той не працює, той в ремонті, той фальшивить, для того папір не підходить. А тепер не може знайти, так ними розкидалася. – Ронан пильно глянув на Оксану. – Я сам читав твого листа. Дійсно, я все знав про від’їзд Павла. Ти не сильно страждала?
- Ні. Це, напевно, пов’язано з іншими стресовими подіями, і тому цей лист став не смертельним, – хлопець на це тільки розуміюче кивнув.
- Я скучив за нашими суперечками.
- Я теж. – Оксана замислилась і легко усміхнулась.
- Можна я в тебе дещо попрошу? – Ронан трохи зніяковів.
- Так, звісно. Я тебе ледве не вбила. Проси. – Оксенія пильно дивилася за змінами на обличчі хлопця.
Несподівано Ронан підійшов до Ксені і поцілував її.
- Ага, здається оцей працює! – викрикнула Марет.
Оксана з несподіванки здригнулася і кинула погляд на підлогу, на якій із під ліжка розлігшись виглянула Марете. У її руках був фотоапарат.
- Ти що, підслуховувала? – Ронан насупив брови й зашарівся.
- А ще підглядала, – Марет задоволено похитала папірцем у руках – фотокарткою, нa якій був зображений поцілунок.
        Проте це вже зовсім інша історія. . .