Римське двадцять три
"Здраствуй, Зореподібна.
Ронан не може тобі написати відповідь, хоч він був невимовно щасливий отримавши твій лист. Пишу я, його сестра.
Хочу щоб ти знала, я не виню тебе у всьому, що сталося із братом, і не буду проклинати тебе.
Смішно.
Ще хочу сказати, що тобі немає за що вибачатися. На тобі немає гріха. Ти ж не вбила Ронана! Він сам погодився, щоб ти його продірявила. Це не фіаско. Яка різниця чи нога, чи плече? Так, промахнулася. Рука сіпнулася. От і все.
Мені Тюлень усе розповів. Аліса очікувала на те, що ти сама покінчиш зі своїм життям. Таким чином вона і тебе позбулася б, і винною у тому не була б. Це для нею характерно – організовувати самогубства. Вона спланувала усе, але не очікувала, що ти зможеш вистрілити у Ронана. Так ти ледве не попалася у пастку «Безкомпромісного вибору жертви кулі», у якому мусив бути компроміс – ТВОЄ самогубство.
Ми чули про Несткаро. Це справді жахливо.
Ронану стає ліпше. Його виписали із лікарні. Ще декілька тижнів, і буде як огірочок.
Щодо Ліси, то вона сама обрала свою дорогу. Не засуджуймо небіжчицю. Вона любила Ронана. І вона, як до мене говорила, «дала слабинку»
Наша мама нічого не знає про Ронанове плече. Вона видужує.
Знаєш, нічого дивного немає у ситуації з твоєю психікою і такою реакцією на події. У кого б після такого стріха не поїхала б? Може мозок Артема відмовився усе те сприймати і зробив вагомий вибір – забувся?
Нам усім було б непогано забутися на рахунок тих подій.
Марете Адреські
P.S.: Приїжджай до нас, коли буде зручно. Наш будинок буде радий знову прийняту таку гостю як тебе. За тобою усі сумують: Федора, Еліна, Борислава, Коли-Хто-Завітає і я. Та найбільше – мій брат. Тільки не кажи йому, що я тобі це написала. Розгнівається. Та нехай… Чекаємо на тебе!"
Ронан не може тобі написати відповідь, хоч він був невимовно щасливий отримавши твій лист. Пишу я, його сестра.
Хочу щоб ти знала, я не виню тебе у всьому, що сталося із братом, і не буду проклинати тебе.
Смішно.
Ще хочу сказати, що тобі немає за що вибачатися. На тобі немає гріха. Ти ж не вбила Ронана! Він сам погодився, щоб ти його продірявила. Це не фіаско. Яка різниця чи нога, чи плече? Так, промахнулася. Рука сіпнулася. От і все.
Мені Тюлень усе розповів. Аліса очікувала на те, що ти сама покінчиш зі своїм життям. Таким чином вона і тебе позбулася б, і винною у тому не була б. Це для нею характерно – організовувати самогубства. Вона спланувала усе, але не очікувала, що ти зможеш вистрілити у Ронана. Так ти ледве не попалася у пастку «Безкомпромісного вибору жертви кулі», у якому мусив бути компроміс – ТВОЄ самогубство.
Ми чули про Несткаро. Це справді жахливо.
Ронану стає ліпше. Його виписали із лікарні. Ще декілька тижнів, і буде як огірочок.
Щодо Ліси, то вона сама обрала свою дорогу. Не засуджуймо небіжчицю. Вона любила Ронана. І вона, як до мене говорила, «дала слабинку»
Наша мама нічого не знає про Ронанове плече. Вона видужує.
Знаєш, нічого дивного немає у ситуації з твоєю психікою і такою реакцією на події. У кого б після такого стріха не поїхала б? Може мозок Артема відмовився усе те сприймати і зробив вагомий вибір – забувся?
Нам усім було б непогано забутися на рахунок тих подій.
Марете Адреські
P.S.: Приїжджай до нас, коли буде зручно. Наш будинок буде радий знову прийняту таку гостю як тебе. За тобою усі сумують: Федора, Еліна, Борислава, Коли-Хто-Завітає і я. Та найбільше – мій брат. Тільки не кажи йому, що я тобі це написала. Розгнівається. Та нехай… Чекаємо на тебе!"
Коментарі