— Баардак, — вигукнула Віа, — я зовсім про нього забула.

Вона кинулась в бік тунелю посилаючи поперед себе сяючий струмінь із чарівного пилку, який наповнив печеру яскравим світлом.

Кріс підбігла слідом, зупинившись обабіч феї. Крізь прозору межу їх сховку побачила дракона. Він лежав на тому ж місці не міняючи пози.

— Спить, — по обличчю феї було видно яка буря розігралась в її душі, — цього не можна було допустити.

— Я чула, що дракони ніколи не сплять, — задумливо мовила Кріс.

— Вони того не потребують. Хіба щоб проникати до чужих снів… — в руці феї з’явилась чарівна паличка, — Баардака потрібно негайно розбудити, доки він не вбив тебе руками цієї старої.

Кристал на вістрі палички спалахнув яскравим червоним світлом, на яке боляче було дивитись.

— Закрий очі, а краще відвернись, — наказала фея витягуючи вперед паличку так, що кінчик її вийшов за межі сховку. 

Кріс підняла руки прикриваючи обличчя. Від оглушливого тріску потужного розряду заклало вуха, яскраві спалахи просвічували навіть крізь щільно стулені долоні. Коли все стихло дівчина відкрила очі.

Фея виглядала втомленою, важко віддихувалась, крила її помітно потьмяніли. 

— Мені не вдалось, — видихнула Віа, — луска занадто міцна…

Тунель був всіяний уламками сталактитів, крізь пил виднівся силует дракона. Він все ще спав, здавалось навіть усміхався у сні.

Кріс торкнулась візуалізатора. На екрані, котрий виник поруч було видно, що й у реальному світі нічого не змінилось, от тільки медсестра зі своїм візком потихеньку наближалась до її палати. Необхідно було діяти, але як? Раптом вона помітила на стелі коридору штуцер системи пожежогасіння. Еврика!

— Вода! — вигукнула дівчина витягнувши руку в бік дракона.

— Стій! — спробувала зупинити її фея, та було вже запізно. Холодні струмені вдарили Кріс з такою силою, що мало не збили з ніг. Від несподіванки дівчина скрикнула та опустила руку. “Злива” відразу ж вщухла.

— Ми ж у кишені! Це замкнений простір. Неможливо знаходячись тут впливати на те, що діється ззовні, — голос феї звучав приглушено, заважала захисна сфера в якій наче в мильній бульбашці вона перебувала, — щоб це спрацювало проти Баардака тобі доведеться вийти в тунель.

Кріс рішуче зробила крок вперед, витягнула руку так, що вказівний її палець виявився ззовні, адже так робила фея зі своєю чарівною паличкою. Віа, що й досі перебувала в бульбашці підтримала її піднятими догори великими пальцями рук. Наступної миті  стіни тунелю в місці, де спав дракон, були просто втикані сотнями штуцерів, з яких линули потоки води.

Реакцію Баардака важко й описати. Він підскочив закрутився вибрикуючи мов необ’їжджений кінь, що намагається скинути вершника, не бачачи нападника бухкав полум’ям направо й наліво так, що весь тунель перетворився на одну палахкотючу піч. Кріс вчасно відсмикнула руку і тепер спостерігала це феєричне шоу з надійного сховку королеви фей.

— Вдалося! Я його таки розбудила, — сказала Кріс не повертаючи голови до Феї, що стала поруч.

— Ти добряче його розлютила, — всміхнулась Віа, — стільки вогню відразу я ще в житті не бачила. Це добре. Баардак втрачає силу, а її відновлення не швидкий процес. 

Пульсація візуалізатора змусила Кріс поглянути на екран. Стара медсестра вже підійшла до дверей її палати й тепер перебирала в руках чималу в’язку ключів намагаючись навпомацки знайти потрібний. Її очі все ще були закриті, рухи сповільнені. Губи продовжували шепотіти: “Зрадниця. Ти ніколи не прокинешся…“

— Як Баардаку вдається продовжувати нею керувати, я ж його розбудила?

— Не знаю, — відповіла фея, — напевно щось у душі тієї старої відгукнулось на бажання дракона вбити тебе. Вона продовжує виконувати його задум ніби свій власний, скорше всього навіть не усвідомлюючи того.

— І що ж нам із цим тепер робити?

— Звідси нічого не вдіємо. Тобі потрібно негайно повертатися у реальний світ. Ну, тобто, прокинутись.

Кріс похитала головою. Якби ж це було можливо.

— Я щоночі втікаю від дракона понад усе жадаючи прокинутись, та сон не відпускає мене аж до ранку. Я не зможу прокинутись раніше.

— Що за нісенітниці, — вигукнула фея, — ти ж Принцеса снів і обмежена лише власною уявою.

— Справа зовсім не в моїй уяві, — заперечила Кріс, — а у снодійному, яке мені вводять щовечора. 

— Впевнена, що тут не обійшлося без Баардака. Позбавити жертву можливості прокинутись, щоб потім переслідувати її у снах — це в його стилі!

— Ми нічого з цим не зможемо вдіяти.

Віа смикнула Кріс за рукав, розвернувши її до себе.

— Дракон іще не переміг, — сказала дивлячись дівчині в очі, — ми досі живі та можемо боротися!

Фея у войовничому запалі підняла свою паличку та, помітивши як потьмянів кристал, поправилась, — ти ще можеш боротися!

— Але… — почала було Кріс.

— Ніяких але, — не дала їй договорити Віа, — тобі потрібно якомога швидше дістатися того місця печери з якого розпочався твій сон. Там мусить бути якийсь замалий для дракона прохід. Тунель, щілина чи лаз, через який ти потрапила в це місце. Тудою ж зможеш і вибратися.

— Це точно спрацює?

— Поки не спробуєш не дізнаєшся. Вперед! — скомандувала фея підштовхуючи дівчину до виходу зі сховку.

— А як же дракон?

— Ти — принцеса, що не будь придумаєш…

Кріс спинилась на мить перед тим, як зробити останній крок, та повернутись в тунель. 

— Я обмежена лише уявою, — сказала сама собі, закрила очі. Парадна форма пілота змінилась на сріблястий термокостюм, такий же як був у неї на Ікарі. Рішуче ступила вперед.

Баардак зреагував миттєво випустивши струмінь полум’я по блискучій фігурі, що з’явилася в кінці тунелю. Костюм витримав. Видно  дракон і справді ослаб. Побачивши, що перша спроба спопелити ворога виявилась марною, дракон заревів намагаючись якнайсильніше розпалити полум’я у своєму нутрі. Це дало Кріс декілька секунд. В її руках з’явився брандспойт — можливо й не найкраща зброя проти розлюченого дракона, але вигадувати щось інше не було часу. Потужний струмінь води відкинув Кріс назад, Вона вдарилась в кам’яну стіну, якою закінчувався тунель.

— Віа закрила вхід до сховку, — здогадалась Кріс, —  відступати нікуди.

Перехопила зручніше свою “зброю” і повільно рушила вперед поливаючи дракона водою. Той відступав, ухиляючись від ненависних струменів, та час від часу відповідаючи вогнем. Кріс нервувала. Просування було занадто повільним, необхідно було щось змінити, але в голову нічого путнього не приходило та й дракон не давав ні на мить розслабитись. До вогню додав ще й каміння, яке підхоплював своїм гнучким хвостом та жбурляв уперед, намагаючись поцілити в дівчину.

— Сюди! — хтось схопив Кріс за руку і потягнув у вузький темний прохід, що невідь звідки з’явився в бічній стіні. Від несподіванки вона випустила брандспойт, який почав викручуватись немов живий розбризкуючи воду навсібіч. 

Кріс бігла крізь темряву довірившись незнайомці, що міцно тримала її за руку і тащила за собою все далі й далі. Прохід був занадто вузьким, щоб розгледіти щось окрім темного силуету попереду та слабкого світла чи то ліхтарика, чи то телефона, яким рятівниця підсвічувала собі шлях.

Десь позаду ревів Дракон. Він лютував, та нічого не міг вдіяти, прохід був занадто малим. Навіть Кріс доводилось нахиляти голову, щоб не вдаритись об низьку стелю. Рев Баардака раптово став стихати змінившись на гул, який ні з чим не сплутаєш — так може густи лише вогонь.

— Стережись! — Кріс штовхнула незнайомку на підлогу, сама навалилась зверху намагаючись прикрити свою рятівницю від нещадного полум’я.

Та скрикнула, і раптово зникла, немов би випарувалась, ніби ніколи її й не було. Вогонь пройшов над Кріс обпалюючи стелю, та верхню частину стін, не завдавши їй шкоди — притиснутись до підлоги було хорошою ідеєю.

Кріс звелась на ноги та швидко пішла вперед. А куди іще? Не до дракона ж повертатись. Скоро попереду помітила світлу пляму, що з кожним кроком наближалась та яскравішала.

— Вихід! Я знайшла вихід! — Кріс побігла до світла вмить змінивши незручний комбінезон на легкий спортивний одяг. Бігла відчайдушно зовсім забувши про втому, ніби здійснювала останній ривок перед фінішем. Наростаючий гул позаду свідчив про нову вогняну атаку. Байдуже.

— Головне встигнути прокинутись! Головне встигнути…