- Але звідки у Данієля армія?

Кет із запитанням в очах дивилась на Мілену, яка розповідала про інформацію почуту від розвідника.

- Ну, сколіш за все його підтлимує хтось впливовий.

- І це, мабуть, інше князівства. Адже зібрати армію на території князівства Адимир не так просто.

Це вже добавила її бабуся. Трохи подумавши, у тишині, вона продовжила:

- Колись князівство Адимир були місцем, куди приходили всі, по дорозі у Біле місто. Але згодом, всі почали оминати це місце. Ходили чутки про викрадення людей, вбивства. Інколи розказували що посеред білого дня у людей кишенькові злодюжки грабували все до останньої монети. Звісно не все просто плітки. І частину з цієї інформації була прочитана мною у бібліотеці готелю Світанок. Але, це в минулому. Тепер там офіційно.....

- Зупинись! - перебила Мілена.

- Вона вже доросла і повинна бути готова до нової інформації, - одразу відповіла їй Катерина.

Кет дивилась на них, очікуючи, що ж їй такого шокуючого мають розповісти. Важко зітхнувши Мілена встала із-за столу й пішла на рецепцію готелю, немов говорячи "ну роби як вважаєш за потрібне". Провівши її поглядом, вони поглянули один на одного. І ось бабуся, опустивши погляд на чашку з кавою, продовжила:

- Невідомо з якого моменту розпочинається історія континенту Пілс. Багато людей намагались знайти інформацію - результат ніякий. Це звісно породило чимало різноманітних пліток. Найправдоподібнішою являється те, що інформацію ретельну приховують ті, хто знаходяться при владі. Але це все не впливає на наше життя.

Мілена принесла їм ще по чашці ароматної кави, а також різноманітні солодкі смаколики. Забравши уже пусті чашки, вона знову пішла від них.

- З часом люди стають іншими, хоча і не завжди. Вони можуть втрати віру у свої амбіції чи ідеали. Проте, з князівством Адимир ситуація інша. Тут, у Білому місті, є чимало людей які покинули свої домівки та пересилилося сюди. Деякі живуть тут так довго, що у них навіть вже народились правнуки. Тому важко сказати, що князівство в якому ти народилось стало поганим тільки тепер. Воно падало вниз у своїй моралі та ставленні до людей. Кожен новий спадкоємець цього трону ставав гіршим. У них що разу більше просиналась жадність до всього - не тільки до грошей та збільшення майна, але й до людей. Вони вважали їх простою робочою силою у кращому випадку і давно мріяли про те, щоб запровадити рабство.

- Але чому вони тоді цього не зробили? Якщо у них є влада, сила та кошти - вони могли запросто це зробити.

- Молодець Кет. Ти абсолютно права. Рабство не ввели через інші князівства. Можна абсолютно спокійно сказати, що таке ставлення до людей всі сусідні з Адимиром князівства будуть вважати низьким та варварським. Але це не означає, що більше ніхто про це не задумувався.

- Тобто хтось це вже робив?

- Можна й так сказати. Якщо рабство просувається у всіх сферах князівства чи навіть середнього за розмірами міста - тоді вони можуть накликати на себе гнів одної з найсильніших армій даного континенту?

- Така сила існує? А якщо кілька князів об'єднаються?

- Це їм не допоможе! Адже армія проти них буде вислана з Білого міста. А після них, сусідні князі запросто можуть відправити захопити свою армію й забрати собі територію.

- Але ж я ще ні разу не бачила, як хтось покидає територію Білого міста.

- Звісно Кет. Але там не тільки один вхід. Цей форт одне з двох місць, де можна відправити звістку в Мрію. Тому багато хто помилково вважає що це єдиний вхід.

- Тобто їхня армія запросто може напасти на будь кого? Вона настільки гігантьска?

- Не зовсім. Всю армію ніхто не бачив. Їхня сила це кавалерія на червоних конях, які мають білу полосу вздовж спини. Крім цього вершники одягнуті у білу броню, яка відблискує на сонці. Ходять плітки що її неможливо пробити - настільки вона міцна. Тому їх звісно не багато.

- А як до цього ставляться інші князівства?

- Біле місто не втручається у справи інших. до тих пір, поки не порушуються глобальні закони, які записані у книгах.

- А ці закони можна десь прочитати?

- Ні. Ну точніше не зовсім. Деякі з них відомі всім бажаючим, але загальновідомий факт - є деякі закони, які не відомі звичайним людям, а лише князям чи іншим людям з великою владою.