Вантажем виявились документи. Мілена подякувавши забрала їхні ноші й вказала на місце де вони з бабусею поставили ящики, після чого керуюча вручила їм конверт:

- Це доставили сьогодні поштою з Білого міста. Після прочитання підійдете до мене.

Вони пішли у напрямку який їм вказали. це був звичайний столик у ресторані за яким не було відвідувачів.

- А така пошта існує? - запиталась Кет здивовано дивилась на бабусю. У її розуміння це місто знаходилось дуже далеко від моря чи океану й там точно не могли знаходитись кораблі.

- Так. Але вона дуже рідкісна. Це означає що лист прийшов у порт.

- Але ж тут немає моря? Чи цей лист прийшов туди де ми щойно були?

- Ні. Біле місто має велику територію. Дуже велику. З іншою сторони знаходиться океан й там знаходиться порт. Там ще й виготовляють кораблі класу Форель та інші судна.

- Ого!

- Саме так. О! Так це лист від твого батька.

На обличчі Кет появились життєрадісна посмішка й нетерпіння.

Бачучи її такою, бабуся акуратно відкрила конверт та почала читати.

"Дорога Кет. Надіюсь у тебе все пройшло добре й тебе доставили на місце призначення. На жаль не міг одразу усе написати зрозуміло, адже за мною й за тобою постійно ввели спостереження.

В листі написав місця куди можеш відправитись. Будь ти у Білому місті чи портовому - там є твої бабуся та дідусь. Тому ти будеш у безпеці. Згодом ми з твоєю матір'ю постараємося відправитись до тебе - тому залишайся на місці"

Кет поглянула вперед. Виходить її батьки заздалегідь відправили два листа у два різних міста. Але чому вони тікали. Причина що неї поклав око син місцевого голови звісно і тому вони покинули домівку мала високу імовірність. але вона відчувала що це було не все.

Двері ресторану з силою відкрились. Вбігший був у легкій броні з шкіри, лише нагрудник був металічним.

"Розвідка форту" почула шепіт бабусі Кет. У цей момент почав іти в напрямку Мілени. У наступну мить щось на високій швидкості зайшло слідом.

Почувся зойк. Солдат у броні почав повільно падати, а Мілена в цей час відскочила назад, немов вона цього очікувала та витягнула щось з під прилавка. У наступний момент роздався звук удару металу об металу.

Тепер Кет розгледіла ще одну особу яка увійшла слідом за розвідником. Зростом близько 180 сантиметрів, одягнутий у темно зелену форму. В руках в нього був меч. З її знань - цей меч мав тільки одну гостру сторону, але ним все ще легко можна було наносити колючі удари.

Відштовхнувшись від підлоги він кинувся на керуючу зі злісною посмішкою.

Він був швидким, але Мілена не відставала. 

Удар - заблокувала.

Колючий удар - відскочила.

Подвійний колючий - відскок і контратака збоку. 

Противник не відставав. Здавалось вони ідуть на рівні.

Кет випадково поглянула на вхід і побачила що там підходить ще один із мечем в руках. Мілена продовжувала бій з першим і тому не бачила, що зі спини підходить ще один.

Не вагаючись вони кинулась захищати спину свого роботодавця. Підбігаючи вона підібрала меч який випав у розвідника і стала спиною до Мілени. Другий нападник уже високо заніс меч щоб ударити з усієї сили.

"Якщо противник надто сильніший за тебе або тобі невідома його сила - не намагайся блокувати удар, а приймай його по інерції. це ще додатково допоможе й твій противник може втрати рівновагу".

Згадуючи слова свого батька, Кет не намагалась блокувати, а нахилила меч криво. Цей сильний удар вона одразу відчула на руках. Меч сковзнув вбік і направився в підлогу. Крім цього, нападник і сам полетів вперед, і опинився біля головою біля її ніг.

В цей момент почувся надзвичайно голосний дзвін удару мечів й повз неї полетів меч.

- Мілена! - ці слова прозвучали зі скреготом зубів.

Після цих слів вона побачила, як перший нападник пробіг повз неї на вихід. Бабуся підійшла і направила її руку з мечем на другого нападника.

- Не будь такою забудьковатою, Кет!

Іншою рукою її бабуся погладила по голові свою внучку, яку вона дуже любила.

Мілена повільно підійшла. У її руках був меч з надзвичайно гарно оздобленою ефесом. Оглянувши їх вона промовила:

- Думаю мені потлібно хоть щось пояснити.

Вона винувато опустила голову і тихо добавила:

- А ще потлібно буде вибачитись, хоча цього й буде не достатньо.