Пролог
Частина 1. П'ятиденна поїздка
Міні енциклопедія №1
Міні енциклопедія №2
Частина 2. Читати ніколи не пізно
Частина 3. Швидка подорож
Частина 4. Готель "Світанок"
Частина 5. Кава кожен день
Частина 6. Замовлення допомоги
Частина 7. Вчитель
Частина 8. Питання - відповідь
Міні енциклопедія №3
Міні енциклопедія №4
Частина 9. Дуель
Частина 10. Коли ти спиш
Частина 11. Моя власність
Частина 12. Спілкування за кавою
Частина 13. Принцеса в башні
Частина 14. А давай проведемо дуель!
Частина 15. Дуель
Часина 16. VI
Міні енциклопедія №5
Частина 17. Клен
Частина 18. Тук-тук-тук
Частина 4. Готель "Світанок"

Довкола були підняті мечі. Кет озирнулись не розуміючи як вона тут опинилась. Й у наступну мить вся зброя, яка була перед її полем зором почала різко опускатись.

- З вами все в порядку?

Вона кліпнула. Перед нею була дерев'яна стеля. Ще мить і наступну мить спогади про те, що вона подорожує у диліжансі до Білого міста повернулись до неї.

- Так, просто приснився кошмар.

- Добре, - молодий чоловік задумався й одразу продовжив:

- Точніше кошмари це погано, але у вас було бліде лице й це могла бути якась хвороба. Тому добре, що це просто поганий сон.

- Дякую за увагу. Ми зупинились через це?

- Ні, що ви. ми уже прибули у форт Білого міста.

- У форт?

- Ви тут вперше? В Біле місто неможливо потрапити без запрошення. Тому всі спочатку попадають у форт, а вже потім у саме місто.

Кет задумалась, як їй потрапити у місто, не маючи запрошення.

Немов читаючи її думки, молодий чоловік промовив:

- Тут є готель "Світанок". якщо вас сюди запросили, але не передали запрошення, тоді вам варто зупинитись там. Ах, хоч і сказав що це готель, це практично повноцінне містечко.

Вона мовчки подивилась на нього й спитала:

- Еммм, а ви хто?

У думках Кет вже розуміла, що вона надто легко розговорилась з цією незнайомою людиною, але у неї було відчуття, що десь її уже бачила.

- Перепрошую, не представився. я візник цього диліжансу Стефан й почухавши потилицю продовжив ніяково посміхнувшись:

- А ви останній пасажир який ще його не покинув.

- Ой!

- Не хвилюйтесь. пройшло не так багато часу й завжди кілька пасажирів засинають під час поїздки й вчасно не прокидаються.

Тепер Кет ніяково посміхнулась. Вставши вона ще раз подякувала молодому кучеру й за його порадою відправилась до готелю.

© Liumento Люменто,
книга «Падіння князівства».
Частина 5. Кава кожен день
Коментарі