У дзеркалі відображалась молода дівчина у чорному білому платті. Їй воно дуже підходило й додавало якогось незрозумілого, але приємного шарму.

Кет повернулась до дверей й зустрілась поглядами зі старенькою жіночкою, яка промовила до неї:

- Бачу уніформа офіціантки тобі сподобалась?

- Так. Вона гарна, а ще її так швидко пошили для мене.

- Не дивуйся. це ж територія білого міста і так багато чого можна отримати швидко.

- Мабуть. Але.....але хіба це не дорого?

Вона відчувала що це не дешеве задоволення, тим паче, що всього пройшло два дня відколи вона потрапила у готель "світанок".

- Ні. це все турбота власника готелю. він завжди дбає про своїх працівників.

- Дуже вам дякую за допомогу.

- Не хвилюйся. Ти єдина внучка і тому ми можемо приділяти всю увагу тільки тобі.

Її щоки почервоніли. Вона рідко спілкувалась зі своїми родичами, адже вони жили не близько від князівства Адимир, а подорож за допомогою червоних коней була недешевою.

- Ну що ж, думаю ти готова до свого першого робочого дня. Мілену ти вже знаєш. Саме вона буде твоїм начальником. тому, якщо виникнуть якісь питання, тоді звертайся до неї.

Кет кивнула, та разом зі своєю бабусею покинула кімнату.

По дорозі вона згадувала, як після розмови на станції диліжансів направилась до готелю. Й там їй одразу пощастило натрапити на матір свого батька. Після історії, як кет сюди потрапила, та одразу їй запропонувала погостювати у них, але все трапилось не зовсім так.

Спустившись на перший поверх їх зустріла молода жіночка, якій на вигляд не було тридцяти років. Найбільше в її зовнішності виділялось волосся - воно було білим, але не сивим й в той самий час воно було надзвичайно кучерявим.

- Оу! Ви плийшли. Це є дуже добле.

- Звісно Мілено. Лишаю свою внучку на тебе, дивись на заганяй її до непритомності від втоми.

- Ну бабусю.

- Не хвилюйся, - Мілена посміхнулась,- вона ж сама сказала "не хочу байдикувати й допоможу вам хоть чимочь".

Мілена й бабуся з добрими посмішками подивились на неї й Кет знову зашарілась.

- Ну все, піду відправлю звістку твоєму дідусеві. Гарного вам дня!.

- І вам,- одночасно промовила Кет та Мілена.

Після цього, вона близько години, або й більше, ходила слідом за керуючою готелю й вислуховувала, як що працює та інші робочі моменти. Також вони відвідали кухню, склад та місце для тренувань і дуелей. Як пояснила Мілена: "Це місце не часто виколистовують, але клаще хай зганяють злість на відклитому повітлі, ніж лозносять все в  готелі".

Після чого, для Кет, розпочався її перший повноцінний робочий день у готелі.