- То мій батько не працював в ресторані, а на тренувальні площі? Але ж там немає нікого.

- Ну, як мені відомо, тепер туди потрапити не можна просто так. І лишень тільки ті - хто мають ключі можуть туди потрапити.

- Ключі?

- Так, тобі потім Мілена пояснить.

- А цей Денис Сонячний - це той з ким подорожував мій батько, вірно?

- Так. Тебе цікавить чому і як?

І побачивши кивок Кет, бабуся продовжила:

- Ну з слів керуючого "це надто нудно, краще подорожувати й продовжувати розминати свої кістки". Хоча, його дружина вроді була не в захваті від цього, але прямо вона цього ніколи не говорила.

- Чому не в захваті? Вона була проти подорожі? чи проти супроводу моїм батьком.

- Можливо й усі ця причини. А можливо й ще щось.

Вони наблизились до гарного білого будинку. Зайшовши у середину бабуся відправилась до працівників, а Кет пішла за її порадою: "роздивлятись місце, якщо тобі цікаво, але старайся тут не загубитись й не виходити на зовні".

Як виявилось, це місце було схоже на станцію диліжансів - тут були графіки прибуття та ціни, але дещо у них було незвичне. Це був час за який відбувалось відправлення.

Підійшла бабуся й вони відправились на зовні. Побачивши здивування на обличчі Кет, її спитали:

- Що тебе турбує?

- Чому там написано, що до портового міста можна дістатись менше ніж за один день?

- А ти про це?! Ну ми якраз відправляємося туди. Думаю краще побачити один раз ніж просто пояснювати. Тим паче там нас очікує наш вантаж.

Вони пройшли під правою аркою, які знаходились з обох сторін цієї станції. Вона виявилась надзвичайно довгою. Після виходу з неї вона почула тихий шум води, але попереду, й навколо, були все ще будівлі. пройшовши ще одною аркою - вони опинились на березі річки.

Ні! Це було не зовсім так. Це був умощений каменем канал з водою. Й на березі стояв пришвартований невеликий корабель. Правда на відміну від інших, яких бачила Кет на картинках, цей мав зверху покриття й нагадував більше рибу, яка плавала боком.

- Що це?

- О. Ти раніше такого не бачила. Це річковий корабель класу Форель. Правда фантазія винахідника цього закінчилась на рибі, яка плаває у прозорих річках. Хоча схожість є.

- Форель? Але чому верх закритий? Хібань не краще коли більше вітрил і тоді більша швидкість?

- Не зовсім. Це судно плаває по цьому штучному каналу. Хоча тут колись й справді була річка. В деякі моменти воно навіть частково занурюється під воду від великою швидкості.

- Але тоді люди й вантаж намокають?

- Ну воно воно не зовсім із дерева. там чимало різних матеріалів використовують.

- Зрозуміло.

- Ну ходімо забирати наш вантаж. хоч він легкий, але має не маленький розмір.