Ранок видався чудовим  та сонячним ,  промайнула думка « які чудові вийшли б фото та нажаль...» Та потрібно підніматись і відправлятись на роботу . Це вже добре  адже мені вона дуже потрібна . Тож довго не розлежуючись я поспішила в душ , та як виявилось там вже була Галина , що на неї не схоже тож я відправилась на кухню де  відчувався аромат кави .

- Доброго ранку .- привіталась я .

- Привіт . – відповіла бадьоро Марина . Вона була у тонкому шовковому халатику і милих тапочках у вигляді  мишок , виглядала мило та по домашньому . – Як перший робочий ?- поцікавилась Марина готуючи сніданок .

Я присіла за стіл і мені подали каву Із бутербродами  .

- Важко , вчора пройшла бойове хрещення , не на відмінно , та все ж пройшла. Ноги гудуть ще досі .  Напевне пройшла як від Києва до Житомира пішки .   А ти чого на роботу не йдеш ?

- Так сьогодні субота в мене вихідний .- повідомила Марина .- А в тебе які плани ?

- Я в ресторан в нас сьогодні знову купа замовлень і два банкетам , так що сьогодні мене швидко не чикайте . Буду пізно .

Двері ванної скрипнули  і невдовзі з’явилась  Галина , усміхнена життєрадісна.

- Привіт бджілка трудівниця , як сьогодні знову до праці?

- Так , а ти ?

- Я також , але завтра я вихідна тож може відірвемось в клубі , відмітемо твоє прибуття .

- Я тільки за , тільки не знаю що там в мене , адже персоналу не хватає , підтягують усіх вільних . Передзвоню повідомлю .

Ми снідали доволі швидко , кожен поспішав по своїх справах . Галина і я на роботу а Марина в супермаркет за продуктами , перед тим скинулись грошима , адже іли ми усі разом тож продуктами запасались із спільних коштів .

Тож після швидкого сніданку  , прийняла душ і привівши себе в найкращий вигляд відправилась на роботу в піднятому настрої . Настрій чудовий , як і погода навколо якою в мене немає змоги помилуватись .

Сьогодні було по проще , адже в мене вже були знайомі ,  я знала що іде знаходиться і зі мною вітались робочі посміхаючись . Розпитували яке в мене самопочуття  і враження від першого робочого . Ми  працювали  при тому  обмінюючись між собою усілякими  жартами . В колективі панувала легка та не вимушена атмосфера , що не шкодила виконанню  роботи . Сам Сергій Олегович лиш спостерігав із сторони за нами зі суворим  мовчанням , та не втручався в розмови . Я навіть один раз помітила, як він посміхнувся одному із жартів . Він контролював усе дотримання субординації , вигляд у персоналу був на всі сто , також  виконання замовлень  , навіть якщо чогось не було в меню все рівно це змушені повара приготувати ,  адже як любить він повторювати : « Ресторан « Richelieu»  завжди працює на вищому рівні ! …»  і т.д і .т.п  . Тож дійсно усі працювали по вищому розряду викладаючись на всі сто.

Під час короткої обідньої перерви  в мене завібрував телефон , так як він був на беззвучному режимі . На екрані висвітився не знайомий мені номер , мить повагавшись все ж відповідаю на дзвінок .

- Доброго дня – чую в телефоні доволі приємний чоловічий голос .- Це Романова Катерина ?

- Так .- не впевнено відповідаю я , а в думках починаю прокручувати  кому  я можу бути потрібна і слухаю дальше .

- Вас турбує  менеджер по персоналу із  « Indigo Disco club » Борис Вітровий .  Ви надсилали нам резюме  на посаду бармена  .

- Так .

- В даний момент дана вакансія зайнята , та вивчивши ваше резюме я можу вам запропонувати посаду офіціантки , як ви ставитись до такої пропозиції ?

- А яка зарплата і графік роботи ???

- Це все за результатами співбесіди . Коли ви зможете підійти  на співбесіду ?

На хвилину я задумалась  дуже заманлива пропозиція , та в мене вже є робота ,але в середині щось підказує :" спробуй , чому ні ?"

- Завтра вам підходить ??? - відповілаю , і мить очікую на відповідь , в телефоні коротка пауза від чого в середині в мене зростає напруга .

- Так ,- погодився менеджер по набору персоналу , що мене здивувало адже завтра Неділя , такого в нас не буває , та це столиця тут поняття інші .

Чоловік розпрощався і вимкнув зв'язок . Не встигла я відложити телефон , як він знову завібрував і на екрані висвітився  номер Віки .

- Привіт – першою почала розмову я .- Ти як там ?

- Слава Богу ти жива , я цілий день вчора тобі надзвонювала , куди ти зникла мать твою … ???!!!-  Вилаялась Віка. – Я хотіла тебе в розшук подавати , ти розумієш я всю ніч не спала в голову лізли всілякі жахіття ! Т розумієш , який рівень злочинності в країні , скільки молодих і красивих зникають безвісті і як їх знаходять...?

- Вікусь , вибач... В мене вчора був перший робочий , клієнтів тьма тьмуща , та і сьогодні також та змогла відірватись на мить щоб перекусити. Вік я навіть не подумала , що ти так хвилюєшся за мене і взагалі багато про що не подумала . Я  мушу бігти за моїм столиком клієнти тож передзвоню завтра . За мене не хвилюйся все гаразд , житло маю , роботу також , завтра передзвоню. А мої як ще в запої ?

- Так .

- Я так і подумала  , до мене ніхто не дзвонить . Па !При нагоді наберу.- я швидко вимкнула зв'язок поки Сергій Олегович не помітив .

Розносячи замовлення я те і діло що прокручувала пропозицію Бориса , якогось там . « Можливо це мені не потрібно ? Як я зможу працювати на двох роботах одночасно ? І взагалі  можливо   не потрібно було погоджуватись?» - ось такі сумніви мучили мене . Та сталось те про що я не думала і не очікувала. За моїм столиком сидів молодший Хромов і усміхався мені на усі тридцять два. Мене обдало жаром під його поглядом і незважаючи на те що мої щоки стали напевне багряними я старалась поводитись не вимушено та мило як цього і вимагає статут .

- Доброго дня . Ось меню , бажаєте щось замовити ? – я не могла вдивиться йому в очі тому вивчала перламутрові ґудзики на його на його сорочці і відчувала його погляд на собі почуваючись просто голою і борючись із бажанням застібнути верхній ґудзик на сорочці.

- Тебе і не менше трьох разів , я хочу тебе тут і зараз .

В шоці я підняла різко погляд і зустрілась з цим чарівним поглядом голубих очей , по ньому я зрозуміла що він говорить правду і від цього мені стало важко дихати . До таких прямих натяків я не звикла і взагалі це виглядало для мене дівчини із провінції шокуючи .

- Це все? так і записати ? Так? Тед я віднесу   замовлення адміністратору, думаю він виконає ваше прохання якщо я не змозі. – не знаю де в цей момент в мене взялась сила відповісти йому, та судячи з виразу обличчя Хромова він відповідь оцінив.

- Тоді блюдо від шеф-кухаря – його усмішка чуть потухла , а в себе за  спиною я відчула кроки і за мить за столик сів сам Володимир Степанович . Він окинув мене не добрим поглядом , з чого я зрозуміла що йому явно не подобаюсь . Від нього так і віяло грубістю, зверхністю і неприязню до мене , а можливо це лиш мені здалось . Та все ж мило посміхнувшись і привітавшись я спитала :

- Володимир Степанович , будете щось замовляти ? -   на що він глянув на мене таким поглядом що я відчула себе просто сміттям під його дорогим взуттям. Як дивно що його погляд просто не спопелив мене . Та все ж він коротко кинув «Ні» і я на негнущихся ногах пройшла на кухню віддати замовлення шеф -кухарю .

- Замовлення за десятим столиком . Хромов молодший . – коротко повідомила і повернулась щоб на мить зникнути і віддихатись і лиш ступила  в коридор , як за спиною з’явилась Таня :

- Ти явно попала в немилість Хромова старшого . Він на мене ніколи так не дивився . Не хочу тебе непокоїти  , та підшукуй собі іншу роботу , тут ти довго не затримаєшся .

Мені стало так важко і образливо ком застряг в горлі , стало важко дихати я відчула як на очі навертаються сльози від образи . Та все ж проковтнувши ком і зігнавши сльози з очей я відповіла :

- Нічого страшного , коли зачиняються одні двері відчиняються інші . Мені не звикати , не в перше і не в останє . - з цими словами я гордо відійшла не показуючи наскільки мені важко .

Та все рівно я відчувала образу за таку несправедливість і зрозуміла наскільки добра і усміхнена  Таня радіє моїй поразці . І в котре дивуюсь людям що просто радіють від чужих невдач . Я другий день на роботі а таке враження що пів життя .

« Не така вона добра , як здалась на перший погляд . Та мені не привикати в однім тераріумі якось прожила більш як півтори роки і тут  протримаюсь не вперше . Ще ніхто не вигнав мене , тож нічого розслаблятись  і соплі  розпускати !!!» - з цією думкою я круто розвернулась і попрямувала до нового столика приймати замовлення  з гордо піднятою головою і чарівною посмішкою на обличчі . Саме тоді я прийняла рішення що не дам приводу виставити мене за двері , захочу сама піду , а так із собою я не дозволю вчинити . Я буду працювати в двічі старанніше і в двічі продуктивніше , щоб не було до чого підкопатись . 

Напевне саме тому на наступний  день  , повна рішучості я стояла біля нічного клубу  куди мене запрошували вчора працювати .

- Доброго дня , я Катерина Романова  вчора мені телефонували і запрошували на співбесіду Борис …. Я  збула прізвище  як його там ….- повідомила я охороні на вході в клуб . Це  був здоровий мужчина напевне як мене дві в білі сорочці і з бритою головою , на брижику писало « Сергій» .

- Хвилинку – коротко відповів він і дістав рацію .- Тут якась Романова прийшла до Бориса .

Короткі перешкоди і у відповідь почула :

- Попусти її .

- На третій поверх треті двері на право , тебе чикають .

Я подякувала і попрямувала у вказаному напрямку . По дорозі розглядаючи  обстановку та дизайн клубу . Так в нас в містечку в клубі було все по сучасному і круто , колись Мені так здавалось , та не сьогодні . Виявляється я нічого не бачила в житті . Адже в даний час від побаченого мені відвисає  рот .  Продовжуючи свій шлях н гору я нікого не зустріла , заклад немов спав , лиш  за мною слідкували численні камери .

Піднявшись на третій поверх я пройшла коридором  зупинилась біля дверей із надписом « ВІДДІЛ КАДРІВ» мить по вагавшись я невпевнено постукала і після короткого « увійдіть»  - відчинила двері за робочим столом сидів молодий чоловік років не старше тридцяти із світлою чуприною і світлою борідкою , що дуже нагадувала цапину . Від чого я мимоволі посміхнулась .

-Добрий день я Катерина Романова , ми вчора розмовляли.

Борис підніс на мене погляд і швидко пробігся по моїй фігурі лиш на мить зупинився там де закінчується моя коротка спідниця . Так визнаю я одягла коротку спідницю і високі підбори навмисне , адже чудово знаю , як  шикарно дивляться мої ноги , тому  що часто ловлю на них захопливі погляди чоловіків . Можливо вони не такі довгі як у Віки та все ж в короткі спідниці і на підборах виглядаю помпезною .  Так я дійсно себе люблю , а хто ж мене полюбить , як я себе не люблю . Визнаю маю купу  вад , та при гарній подачі їх просто не помітно .

- Проходьте, та краще на ти – швидко виправив він себе. – Присідай .

Що я і зробила пройшовши кабінетом і присіла на шкіряне крісло навпроти робочого столу Бориса , закинула ногу на ногу та з верху на коліна поклала сумочку « хай милується , та не більше.»

- Тож  до справи , ми працюємо з двадцять другої і до останнього клієнта.  Робота важка контингент відвідувачів різний тож і підхід мусить бути відповідний до обставин . Та як я бачу ти вже працювала в дані сфері , можливо не на такому рівні , але думаю зорієнтуватись можеш .

- В мене декілька запитань :  По-перше яка зарплата , по-друге я знайшла роботу також офіціанткою в ресторані на день , тож можу інколи запізнюватись , чи це допустимо , а по-третє який графік роботи ?

Борис на хвилину задумався обмірковуючи усе сказане мною та не зводячи погляду із того місця де в мене ростібнутий ґудзик  на сорочці  і  показується   ніжна жіноча округлісь  

- Я думаю  що не значне запізнення не виявиться дуже трагічним . Зарплата доволі не велика , та плюс чайові .  Дівчата працюють два через два.  Сам клуб працює щодень без вихідних , хоча  до вечора тут тихо та спокійно , іде прийом товару ,  інвентаризація  та усяке таке . Та це тебе не стосується , якщо ти будеш потрібна в таких питаннях я думаю адміністратор тебе повідомить . До речі адміністратор в нас Сашко , в даний момент його не має він буде біля Двадцятої , тож зайди  пізніше , скажеш що я тебе до нього направив і усі нюанси я думаю ви владнаєте по ходу справи .

На цьому наша розмова була завершена , направляючись до дверей я спиною відчувала його погляд на собі і усміхалась .  Повертаючи  назад до дому  я посміхалась сама собі і перехожим, на вулиці була просто чарівна весняна погода , від чого не  хотілось сидіти в чотирьох стінах , тож я вирішила прогулятись містом . Не знаю  яким чином та невдовзі я опинилась в невеликому та затишному сквері і в цю мить я пошкодувала що не маю із собою фотоапарата , щоб зафіксувати красу весняної природи  . Та все ж дістала мобільний і почала робити фото , щоб хоч якось залишити цю красу на згадку .  До мене долетів ніжно-солодкий запах розквітлої аличі і я негайно відправилась на її пошук . Вона повинна виглядати неймовірно і дійсно за  поворотом алеї я знайшла розквітле дерево , що неймовірним запахом приманило мене до себе . Я так захопилась своїми фотографіями , що мені геть  вилетіла обіцянка подзвонити Вікторії . Та вона  нагадала про себе перша .

- Привіт !- почула я роздратований голос подруги. – Ти мать твою … Коли думаєш мені передзвонити . Я як дура сиджу чикаю , місця собі не знаходжу , вже й день минаю , а дзвінка обіцяного як не було , так і немає . Ти в курсі скільки молодих зникає безвісті ?! І їх тіл навіть не знаходять . Ти хочеш мене довести  до сивини ?!

- Вибач я просто на співбесіду ходила .

- В неділю ?! Яка така співбесіда в неділю?! Це мені явно не подобається ! Що це за нічний клуб , це не стрептиз , не бордель ?!  Давай розповідай що до чого ! - у Віки в голосі звучали стальні нотки , в тім вся вона і її робота .

- Так ….- і мені довелось розповісти про ситуацію що в мене склалась . Подруга вислухала мене  та лиш по завершені розповіді підсумувала :

- Ти так довго не протягнеш , але перший час … Я думаю що з таким ставленням до тебе власника ,ти там на довго не затримаєшся . А що до клубу я сама все виясню , мені все це дуже не подобається 

- Я теж , та все ж подивлюсь по ходу справи .

- Велике прохання тримайся по дальше від Хромова молодшого . Я розумію він сексі , але сама розумієш чудово …

- Вік не вставляй мені розуму , я вже велика дівчинка  та схоже це буде не так легко як видається . По ходу він поклав на мене око .

- То скажи нехай  своє «око» тримає при собі а то коли я приїду не знаю куди я його йому засуну . Я в курсі що ти вже самостійна і можеш самостійно знаходити на свій зад неприємності із швидкістю світла. Тож не зникай і виходь на звязок щодня , а нето я приїду і притягну до дому назад за вухо !

- Добре мамусю , від нині я буду слухняною дівчинкою.

Вікторія хвилюється за мене і це мене додає сил , адже хоч комусь до мене не байдуже .