У вечері як і домовлялась я повернулась до "  Indigo disko club "  де мене зустрів новий охоронець на дверях .

- Добрий вечір - привіталась  я з ним я до адміністратора ….- пауза , я  не пам’ятаю як його звати !!! Ось лихо на мене  , я розгубилась що й не пригадаю як звати  чоловіка з відділу кадрів  От я дурепа ! Що ж робити ?! А охоронець дивиться на мене не добрим поглядом і відчуваю, як  нерви здають.

- Вона зі мною – чую за спиною вже доволі знайомий голос і різко повертаюсь , його рука лягає мені чуть нижче пояска на мої сексуальні округлості . А я стою як зачарована з відкритим ротом  . – Йдемо Рижик – він дивиться посміхаючись  і веде мене в  середину , а я як слухняне ягня дозволяю собою маніпулювати . Лиш в середині я акуратно зняла його руку і відступила на крок . Те що відбулось дальше я не очікувала  , тишу великого залу порушив гучний ляпас .

- Не смій ! Ти чуєш ніколи більше не смій мене лапати , я не твоя власність ! І не смій до мене наближатись на гарматний вистріл! Ти мене не за ту прийняв , з розумію  з яким контенгентом ти звик спілкувати ,та не на ту натрапив ! - прошипіла я , все ж робота в тераріумі певним чином перетворила мене на ту ще змію .

Та на мою заяву він лиш з викликом в погляді усміхнувся і сказав :

- Рижик, на твоєму місці я не робив би таких гучних заяв, ти ще не знаєш від чого відмовляєшся . – Моє підборіддя опинилось в його міцних пальцях , Хромов підніс моє обличчя і заглянувши в очі додав доволі холодно та спокійно , та від його слів по спині пройшов холодок :- Це в перше і в останнє я дозволив таке вчинити . Будь обережна я такого не забуваю . – він усміхнувся мені але в його посмішці не було жодного натяку на веселість чи флірт.  Вадим пішов залишивши мене в повній самотності із купою сумнівів і переживань . Я стояла і боролась із бажанням  втекти по дальше з відсіль  . Та зібравшись з силами я попрямувала на другий поверх в пошуках адміністратора . Цього разу мені більше пощастило  молодого чоловіка з брижиком  «Адміністратор» я віднайшла на другому поверсі у другому залі він розмовляв із барменом .

- Доброго вечора , я нова офіціантка , мене направив до вас … Борис із відділу кадрів – нарешті пригадала я , від чого ще ширше заусміхалась .Та напевне це адміністратору Саші було не відомо , тому що він лиш бігло глянув на мене і заявив :

- Це добре тоді бігом за мною по форму і гайда до роботи . Будеш працювати сьогодні в цьому залі  з Мар’яною  , вона невдовзі прибуде . А зараз по форму .

З цими словами він  заспішив в один із коридорів , а я слідом ледь не підбігаючи за ним . Ми потрапили в коридор , тоді пройшовши ним  спустились на перший поверх , повернули коридором на право .

- Тут кухня ,- коротко кинув на ходу Саша – тут роздягалка для жіночого персоналу , тут для чоловічого , в середині є душ .- коротко знайомив він мене з обстановкою . Він зупинився бігло оглянув мою фігуру і увійшов в одну із кімнат  , за мить приніс форму і туфлі лоточки  .

- Це піді йде іди переодягайся , зустрінемось в залі .- з цими словами круто розвернувся і зник в невідомому мені ще напрямі . Повагавшись мить я знайшла поглядом двері роздягалки і увійшла в середину .  

« Сподіваюсь я не заблукаю  дорогою на зад»- промайнула думка коли я вийшла знову перевдягнута  в коридор « хоч би стрілочки малювали куди іти»- бурчу собі під ніс і пробую повернутись туди звідкіль прийшла .

Як виявляється я не пропаща людина тож доволі скоро знайшла зал  .Та непевне це лише мені здавалось , адже я зустріла  Сашу в залі зовсім не задоволеного .

- Ти що там заснула ? Скільки можна тебе чикати ? Купа роботи !- не давши й слова сказати бурчав не задоволено він , та я вирішила в перший робочий краще помовчати , а дальше подивимось .

Незабаром почали прибувати перші відвідувачі , перші замовлення . Мені на допомогу прибула Мар’яна  і ми в двох як ті бджілки від столика до столика без віддиху  до світанку , коли нарешті відвідувачі що ледь ноги тягли попрямували на вихід , а ми здавши гроші в касу і залишивши собі свої чайові  обезсилені о п’ятій ранку попрямували по домівках .

Хоч добиратись до квартири де я проживаю було хвилин  двадцять ходу я йшла повних сорок п’ять . Ноги нестерпно гуділи і голова також . Тож прибувши до дому я лиш зраділа що прийняла душ на роботі і з чистим сумлінням виправилась  спати .

Будильник розбудив  о вісімнадцятій і я ледь сповзла з ліжка з думкою ,що сьогодні за день . І куди мені потрібно іти . Холодний душ виявився якомога доречнішим , я швидко прокинулась і  моя сіра речовина швидко запрацювала . Тож  біля двадцять другої я була на сходах біля клубу показала перепустку і без зайвих запитань була на робочому місці . Тільки мене сьогодні відправили у ViP  зал . Тож не сперечаючись відправилась туди де незабаром прибули відповідні гості .

Те що це статусні гості кидалось в очі зразу ,дорогі костюми , наручні годинники і дорогий ескорт .Так це ставало зрозумілим і сліпому , тож натягши милу посмішу  я взялась обслуговувати гостей . За довгий вечір вони змогли добряче мені попити крові , та як виявилось пізніше коли Саша віддавав мені залишені ними чайові  це того було варто . На ті гроші я  працювала увесь місяць у себе в містечку . Такі суми мені навіть не снились .

- Ось – сказав Саша вручаючи мені мої кровно зароблені – Це тобі , веліли передати із словами « Рижа їх заслужила»  і додали що в наступний  раз ти лиш їхня офіціантка іншої не потрібно .

Від такої суми і від почутого на мить остовпіла , та взявшись в руки і ховаючи усмішку я попрямувала спати , адже невдовзі іти в ресторан на зміну . Тож спати прийшлось не повних три години .

Борячись із сном я прийняла душ , випила міцну каву і привівши себе в порядок відправилась на роботу .

Початок робочого дня розпочався доволі спокійно , лиш один раз я помітила дивний погляд на мене від Сергія Олеговича , та можливо це мені лиш здається . В обідню перерву  до мене підійшов Сергій Олегович .

- За десятим столиком Володимир Степанович із гостем. Поспіши тримайся гідно та мило . Щоб шеф не вигнав тебе . Ти йому не подобаєшся , та я вмовив тебе не виганяти . Не підведи.

Ось краще він цього мені не говорив , ідучи до столика я пережила купу емоцій розпочинаючи істерикою , та завершуючи биттям посуди ,та добровільною заявою на звільнення . Та підійшовши до столика я лиш коротко привіталась і запропонувала меню.

- Доброго дня Рижа .- привітався гість Хромова , чим привернув увагу не тільки мою , але й до мене . Володимир Степанович дивився на мене таким поглядом що мені захотілось плакати .

- Доброго дня вам Наум Сергійович – Мило посміхнулась я сподіваючись що вийшло мило , а не жалюгідна .

- Ти і тут працюєш ?- таке панібратство  здивувало напевне старшого Хромова , а я так надіялась бути непомітною . Та напевне це не моє .

- Як бачите, кручусь на скільки можу.

- Вмієш ти Володя персонал підбирати , коли людина обдарована – обдарована у всьому . Ось такий персонал потрібно цінити .

- Можеш іти –холодно повідомив Хромов навіть не дивлячись на мене  . – Ми повідомимо коли будемо готові зробити замовлення .

На що я кивнула і відійшла на потрібну відстань  звідки могла спостерігати , та розмови не чула .В цей час в голові вирував просто вихор емоцій думок і сподівань .Та на справді від мене нічого тут не залежить . Тож приходиться просто  плести  за течією.

Хромов зробив легкий помах рукою і я підійшла  і записала замовлення , лиш тоді відійшла на кухню віддати замовлення шеф-кухарю.  І повернулась знову у зал приймати замовлення  , та  виявилось я змушена була чекати коли шеф із Наумом Сергійовичом завершать  трапизу , адже раптом гість забажає чогось , а мене не буде поруч . Тож набравись терпіння я з гідністю витримала це випробування. Принаймні я так гадаю .  Увесь свій робочий день в мене паршивий настрій.  Ближче до завершення робочого дня біля жіночої роздягалки я бачу Сергія Олеговича і надія погасла .

- Чого ти така похмура увесь вечір ходиш ? Твого погляду клієнти лякаються .

На що я лиш знизала плечами .

- Ходімо я покурю .- запропонував Сергій , я киваю  і іду слідом , бажання розмовляти немає , та немає чого втрачати просто іду .

На вулиці Сергій спитав :

- Куриш?

- Раніше курила та кинула .

- Тоді стій і слухай , Хромову ти не подобаєшся , та не опускай руки. Та в даний час удача на твоїй стороні  Наум Сергійович вимагає щоб його столик обслуговувала лиш ти , не знаю чим ти старого зачепила , та по ходу в тобі щось таке є . Та все ж буде краще  Кать тобі  не попадатись йому на очі , а то ти дієш на нього як червоне на бика .

- Перекиньте мене на інші столики .

- Можна . Завтра поставлю тебе на бенкетний зал в нас там весілля , менше будеш світитись .

- Сергій в чому моя проблема  Я з першого погляду Хромову не сподобалась . Я бачила його погляд і зрозуміла це . 

- Не в тобі проблема, а в Вадимові . Він на кожну симпатичну  око покладе  - так Володька її проганяє . Ось і з тобою вийшло так само , Вадим задивився  на тебе ось і старший  взявся за тебе .

- А що я маю з тим Вадимом бачила три рази по п’ять хвилин .

- Мені шкода , та можу лиш цим допомогти і то це тимчасово , то ж май на увазі – підшукуй собі роботу іншу . Якщо Володимир Степанович прийняв рішення він його не перемінить , ти не перша така . Та я бачу що ти Кать нормальна але …

- Дякую , я зрозуміла – не давши закінчити я розвернулась і пішла в  роздягалку. Прийняла душ , переодягнулась і пішла до дому пішки .  Бажання бачити когось , або спілкуватись не було жодного .

Повернувшись до дому   та лежачи в  ліжку  прокручувала усі події і в черговий раз на очі навертались сльози . В такім поганім стані душі я  заснула . Та прокинулась від дзвінка будильника , який наполегливо нагадував , що пора на роботу .

Увійшовши на кухню мені здалось що у мене Дежавю  : на половину сонна Марина , чашка із кавою і заходить Галка яка щойно з душу . Це мені явно піднесло  настрій і я усміхнулась .

Багато запитань крутилось в  голові  по- перше  чого так  я не подобаюсь Хромову старому  , по- друге яким боком Хромов молодший в клубі і по –третє  що мені із цим усім робити і чого хоче взагалі Вадим від мене . Це питання мене мучило наступну зміну  до зміни в клубі .

Нічого особливого початок робочого, як завжди настанови та скерування адміністратора Сашка , сьогодні працюю в залі де карооке . Та це мене не хвилює нічого над особливого , напарниця  мені ще не знайома дівчина Ліля . Вона доволі давно працює в клубі і  в курсі усіх справ тож коли випала вільна хвилинка наводжу правки по моїх питаннях .

 - Ліль а хто власник клубу ?

- Чого питаєш?

- Так для загального розвитку. 

- А як ти влаштовувалась на роботу і не наводила правки ?

- Насправді це вийшло випадково , відсилала резюме всюди де більш- менш відповідна зарплата, тоді мені перетелефонували і запросили я вагалась але вирішила  чому ні .

Раптом за спиною з’являється Саша як завжди із кам’яним обличчям і завжди невдоволений .

- Чого розслабились не працюємо

- Немає замовлень – відповідаю

- Тоді приготуй каву , міцну без цукру і вершків і віднеси  шефу .

- Куди? 

- Третій поверх другі двері з права . – на цих словах він круто розвернувся і вийшов із залу , а я поспішила виконати замовлення « ШЕФА» . Зготувала каву , поставила на піднос та направилась  на пошуки « ШЕФА» . Віднайти потрібні двері виявилось простим завданням . Постукала і після короткого  "увійдіть" – відчинила двері . Яким же сюрпризом виявилось для мене побачити за робочим столом Хромова молодшого . Я так і завмерла із розкритим ротом при відчинених дверях .

- Так я напевне дверями помилилась … - вийшла в коридор глянула , помилки не може бути другі двері на право . Дивлюсь на нього а він розплився в зухвалі усмішці відкинувшись на спинку крісла і склав руки на грудях .

- Заходь ти не помилилась це я каву замовляв – з тією ж посмішкою повідомляє він . – проходь не стій в коридорі , кава  остигне , а я не люблю холодної .

Після цих слів я підходжу  і ставлю каву на стіл , як належно по усіх правилах етикету і відходжу в сторону під пильним поглядом цих клятих голубих очей .

- Ваша кава – повідомляю я а голос зрадницьки тремтить . Я навіть не знаю як себе з ним поводити . Нещодавно ляпас йому дала і то такий красивий від щирого серця , а ось тепер стою біля нього і подаю йому каву і все нічого та це мій шеф !!!  Я навіть слину ковтнути  не можу , а він піднявся і просто  підійшов в притул до мене від чого я відступила на крок від нього .

- В котре ти дивишся на мене немов примару побачила. Посміхнись зроби личко по проще .

Не знаю що зі мною та лиш його рука лягла мені на талія , як мене немов кип’ятком  ошпарило , в мить вивертаюсь  і відскакую від Хромова на безпечну відстань .

- Вибачте Вадим Степанович , я поспішаю клієнти чекають.- з цими словами просто виходжу з кабінету зачиняючи за собою двері . Та це було схоже на втечу , та чому схоже  - це була втеча . Я тікаю від нього і від емоцій , що він викликає в мені . Я боюсь  його як і  себе . Адже такий шквал емоцій насправді я не відчувала ніколи .   Спустившись на перший поверх в карооке зал , першим ділом я підійшла до Лілі

- Хто власник клубу ?

- Хромов Вадим , ти може не в курсі це наймолодший брат із Хромових ...

- Він власник і директор ? – ставлю чергове запитання не в змозі дочекатись відповіді .

- Так , а в чому річ ?

- Так нічого особливого просто щойно з ним познайомилась .

- І як він тобі .? Правда сексі ?. Він мене так заводить ,  в нього кажуть така харизма не менше двадцяти п’яти  сантиметрів .

- В тебе з ним щось було

- На жаль ні та я б не проти , та як навмисне він в мою сторону навіть не дивиться , та у Вадима щоночі інша , тож йому не до таких як ми . В нього дівчата статусні і ноги від вух починаються …

Ліля ще щось розповідала та мої думки були де інде . Який дивний збіг обставин що я працюю в двох братів одночасно , а чи це точно збіг . Можливо мене навмисне запросили на співбесіду , та  не думаю я надто переоцінюю своє значення . Самолюбство дається в знаки .