Відпочинок
Все достало! Набрала номер Сергія Олеговича і поставила перед фактом мене сьогодні не буде.
-- Гаразд, тільки на слідуючу вийде , а то плануються да бенкети і купа замовлених столиків, тож пропрошу бути .
Мовчу зважую усі за та проти.
-- Можете на мене розраховувати.
Прикинула в голові : "відпрошусь у Саші на один день, буду працювати через день, а тоді як піде."
Сьогдні вихідна тож беру гроші, що відклала потрібно перекинути гроші Віці і гляну на фотоапарати , можливо куплю . І від цієї думки я просто почуваюсь немов на восьмому небі : легко та безтурботно.
І ніщо і ніхто мене не турбує. Набераю номер подруги, довгі гудки та накінець вона відповідає:
-- Накінець дочикалась дзвінка .
- Привіт Віка , ти як ?- напевне в мене в голосі щось таке промайнуло що Вікторія спитала .
- Ти що сьогодні вихідна ?
- Так сьогодні вихідна , влаштувала собі вихідний і після завтра також . Я така рада працюю через день . А ти як ?
- Не повіриш я вже в Києві , направляюсь до тебе .
- Ти це серйозно ?- не вірю власним вухам , а в середині немов пташки заспівали і я відчула себе дитиною що радіє чомусь новому , мені хочеться з радощів стрибати .
- Так , скинь адресу я в навігатор наберу щоб легше було добратись .
-Гаразд , чекай за хвилину . – я скинула повідомлення Вікторії на вайбер і вибігла в коридор з повідомленням для дівчат .
- Дівчата , які плани на вечір , а то до мене подруга прибуває . Тож як щодо відірватись на вечір?
Марина з Галиною спершу переглянулись і Галина заговорила перша :
- Я підтримую .
- Я також не проти , але в межах розумного .
- Хто ж проти усі за здоровий спосіб життя .- з багатозначною посмішкою відповіла я .
- Кать , ти сьогодні на роботу не ідеш ?- поцікавилась Галина
- Ні Галочко , влаштувала собі вихідний . А то не повіриш нерви починають здавати – я присіла за стіл прихопивши заздалегідь приготовлену мені каву .
- От і добре, дівчата складаємось на продукти Катюша сьогодні іде в супермаркет - оголосила Галина і усі швидко розбіглись по кімнатах щоб принести гроші , а я перечити не стала . Такого чудового настрою в мене давно не було . З радощів хочеться співати . Хоч якісь гарні події відбуваються в моєму житті за цей короткий період .
До появи Вікторії подруги розійшлись , залишивши мене на одинці та незабаром подзвонили в двері і я не задумуючись відчинила подрузі . І немов дитина рада мамі , я повисла в неї на шиї .
- Як я скучала .
У відповідь подруга теж мене сильно мене обняла .
- Катюха , як я скучала за тобою .
- Проходь , а то я дурепа тримаю тебе в дверях .
Скоропадська пройшла в середину , а я причинила двері .
- Ось візьми тапочки , проходь , я каву і до кави приготувала . – я майже зняла із Віки її сумочку , забрала не велику дорожню сумку .
- Проходь , ось це моя кімната , ось тут Галини , ось Марини , та їх в даний час немає розбіглись по роботах . На вечір зійдуться усі . – Віка мовчала не маючи змоги і слова сказати . Все роздивлялась по сторонах і лиш час від часу поглядаючи на мене .
- Ти давно Кать дивилась у дзеркало ? – промовила Вікторія сидячи навпроти мене за столом із чашкою кави .- На тебе без сліз не глянеш , одна шкіра та кістки . Ти хочеш від виснаження впасти . Я розумію дві роботи – більше грошей , та вибач мені жодні гроші не варті здоров’я . Кидай одну роботу ні то повертаєшся зі мною .
- Вікусь все вірно , я кидаю одну , правда ще не знаю яку .
- Кать , я тебе придушу !
- Все тему вичерпано , краще розповідай , як мої там ? Відчим ще в лікарні ? Мама не дзвонить , а я теж . Їй не треба , так мені тим більше .
- На скільки знаю старий пішов на поправку , мама не п’є щодня ходить до ного в лікарню прибирає в під’їзді . Тож відчувається позитивна динаміка .
- Можливо прозвучить банально та мені приємно це чути . Все ж все що діється усе на краще .
Ми не помітили як до обіду просиділи з Вікторією на кухні обмінюючись розповідями із нашого життя , що відбулись за останній час .
- Віка піднімайся , в мене ще завдання не виконано – закупитись продуктами . Тож в перед за одринами .
Вікторія не стала заперечувати і ми направились з нею на вихід .
Немов дві школярки ми пліткували про все на світі не замовкаючи . Проїхали в місцевий супермаркет закупились продуктами і повернулись з повними пакетами додому . Під вечір повернулись Галина та Марина і випивши Мартіні ми привели себе в найкращий вигляд і відправились в один із місцевих нічних клубів .
- Кать Їдемо в твій клуб, - почала Віка , та я цього не хотіла . Куди – куди , а туди я не поткнусь нізащо .
- Нізащо ! Мені вдосталь його і в робочий час. І взагалі я не знаю чи пропустять мене туди . Там такий відбір проходить …
- Зрозуміло , не хочеш так не треба , - відмахнулась Вікторія розуміючи моє небажання туди іти . Та напевне це мені лиш здалось , тому що після енної кількості коктейлів ми чомусь опинились в клубі у Хромова . Нас пропустили без жодних проблем , подруги як і були добрячи веселі і танцювали з незнайомими мені хлопцями . Віка сидить біля бару із симпатичним молодим чоловіком і п’ють на брудершафт , а я відчуваю як усе мною випите проситься назовні . І я як в тумані іду крізь натовп танцюючих , в голові нестерпно гуде не зовсім розумію чого чи це від випитого , або ж від гучної музики . Та на половині шляху я відчуваю, як ноги не слухаються і повільно підкошуються , дискотечне світло прискорено мигає змінюючи світло на темряву і ось воно зникає , поглинаючи мене у темряву і я немов падаю у безодню . Лиш десь здалеку чую крізь шум « Де ж ти Рижику так набралась?» І все .
Пробудження виявилось ще гіршим за сон , а можливо це не був сон ?! Я підхоплюсь , точніше це жалюгідна спроба сісти і падаю назад борячись із приступом нудоти .
- Доброго ранку Рижик – чую глузливий голос поруч і різко повертаю голову : поруч на ліжку біля мене лежить Хромов молодший підперши голову на подушці рукою і посміхаючись дивиться на мене .
- От чорт ! – я сіла в ліжку і розглядаюсь по сторонах шукаючи поглядом двері і розпізнавши потрібний мені шлях кинулась до дверей . Мені поталанило і це виявився санвузол і потрібна річ в ньому – унітаз . Мене вивернуло на зовні не одноразово і лиш коли полегшало в мою свідомість закралась думка « Сором то який !!! Можливо його там немає, а то я помру від сорому» . Та мої надії не справдились.
- Рижик , ти там ще жива ? А то мені без тебе сумно .
- Та пішов ти …! І ніякий я тобі не Рижик !
- А хто ж тоді Попелюшка , що п’яна припхалась на бал ?
- З мене ще та Попелюшка вийде , а ось із тебе принц взагалі ніякий ! Теж мені принц знайшовся на білому коні !
- Не на коні а на Бен тлі , як мінімум . Як на мене зовсім нічого так .
Освіжившись і розгладивши на собі зім’ятий одяг виходжу із свого укриття . Вадим лежить у ліжку з оголеним торсом і закинувши одну руку за голову і розглядає мене із звичним виразом обличчя , що доводить мене до шалу .
- Принц! Маю надію ти не скористався моєю безпорадністю .- стою в дверях із хрещеними руками на грудях . А Вадим голосно розсміявся до сліз що навернулись йому на очі .
- Ти це всерйоз? Ти за кого мене маєш ? Хіба я схожий на такого ? Тільки не кажи так , невже в твоїх очах я впав так низько ?
На що я багатозначно мовчу , а він робить свої висновки , бачу це по його обличчю . Він стає зовсім серйозним і не схожим на себе .
- Рижик , ти так дійсно думаєш ? І чим же я заслужив таку думку про себе ?
І що ж мені сказати на це? Я знаю , та я не в змозі це сказати , як мінімум це не етично , все ж Вадим і не зовсім така сволота , як інколи мені здається . Я повільно проходжу через кімнату і прилягаю поруч , підперши голову рукою дивлюсь на це красиве чоловіче обличчя і видається немов ми знайомі давно і все в нас так добре і гладко і взагалі …
- І взагалі я не Рижик , я Катя .
Вадим ліг навпроти повторюючи паралельно мою позу , ніжно посміхається дивлячись мені у вічі :
- Я знаю .- відповідає він і повільно його обличчя наближається до мого . Його губи повільно , ледь чутно торкаються моїх , тоді наполегливіше , його язик проникає в мій рот , а я не впевнено відповідаю йому .
В двері постукали спершу легко невпевнено , тоді наполегливіше . Я відсторонилась від Хромова.
-Хто це …? А де ми …? - я дивлюсь на Вадима і на кінець мій вимкнений розум розпочинає працювати вимагаючи відповідей .
- В мене в готелі .
- В якому ще готелі ? В тебе є ще готель ?
- Так від клубу східне крило .- коротко пояснив нейтральним тоном Вадим встаючи із ліжка .- просто ти тут ще не була .
Він підвівся і в одних боксерах іде і відчиняє двері .
- Що там сталось !- відчувається невдоволення в голосі у Вадима .
- Там якась навіжена із ментовським посвідченням увірвалась і вимагає повернути рижу а не то вона підкріплення викличне – доносилось із коридору пояснення Сергія .
« Рижа!!!»- так і різало в вуха це слово . З обуренням я просто вистрибнула із ліжка і підхопивши свої туфлі на підборах та направилась до виходу із кімнати .
- Це Лисий напевне мене ! – і не дуже делікатно розштовхавши чоловіків я вийшла коридор боса із туфлями в руці . Вийшла роззирнулась і пішла туди де вважала є вихід , та відійшовши декілька метрів обернулась і жбурнула напрямку чоловіків одну туфлю :
- Принц тримай туфлю , шукай Попелюшку ! – і круто розвернувшись пішла босяка до ліфту .
Віднайти вихід і Скоропадську не було важко . Біля центрального входу стояла Віка в оточені двох охоронців які її не пропускали а вона погрожувала їм усіма ментами країни . Це було як мінімум смішно , та коли вона мене побачила ідучи босяка і з однією туфлею в руці просто остовпіла так і завмерла із відкритим ротом . Тож підійшовши ближче я взяла її за руку і потягла за собою не проронивши й слова . А подруга нічого не розпитуючи пішла слідом .
- Ти де була мать твою!!! – проричала Віка на мене лиш коли двері її автомобіля зачинились .
- Поїхали додому , а то мене знову виверне . – ледь чутно про стогнала я і вона лиш покосившись на мене завела автомобіль .
- Кать я сьогодні заледве з дівчатами з глузду не з’їхала , коли помітили твоє зникнення – по дорозі до дому почала розповідати подруга . – набираємо твій номер – мобільний твій і сумочка у мене . Де ти й гадки не маємо і взагалі самі не чітко пам’ятаємо як до дому добрались . А де ти і подавану .
- Клас , вищий пілотаж , загубили подругу й не помітили.- із сарказмом зауважую я .
- Можна без закидів подібного роду . Ти теж мені змилась й слова не сказала .
- Вік я сама не в курсі як де опинилась . Прокинулась в ліжку з Вадимом Хромовим і перше, що зробила побігла у вбиральню де мене вирвало . Боже сором який !!!
- І?!
- Що « І» ! ? Нічого добре що ополіскувач для рота був а то коли він мене поцілував в мене з роту був би не найкращий подих .
Віка на те так дзвінко і весело розсміялась, що мені теж стало смішно із цієї всієї ситуації .
- Усім привіт,- не дуже життєрадісним голосом вітаюсь я.-Це лиш в мене одної бажання жити немає ? –пройшовши на кухню питаю я .
- Навіть не кажи , мені здається я помираю – ледь чутно промовила Марина не підводячи голови із столу .
- Дівчата , ми щось трішечки перебрали – посміхаючись якось не дуже весело прокоментувала Галина .
- Питання на засипку : Хто запропонував поїхати в Indigo disco club - я глянула на кожну по черзі і кожна знизала плечами .- Тільки не кажіть що я .
- Краще було їхати зразу до вас в клуб а то в цій « Мексиці» , якоїсь фігні намішали ось і нас погребло .
- Ви хоч пам’ятаєте як і коли ми перебрались в наш клуб . Хоча це питання відносне , після такого я навряд там затримаюсь .
Тут в кишені у Віки завібрував мобільний вона дістала і виявилось це мій .
- Тримай це тебе – я глянула на номер і вилаялась подумки , та все ж відповіла на дзвінок .
- Доброго дні Сергій Олегович …
Заговорила я , а у відповідь не цензурна лайка і це від спокійної і врівноваженої людини .
- Мать твою…. ! Де тебе досі носить ?! В нас тут завал , людей нема якщо хочеш ще тут працювати щоб за п’ять хвилин тут була !
- Я просто в пробці , за пів години буду .
- Якщо не появишся за пів години я тобі таку «ПРОБКУ» влаштую …..!
Вимкнули зв'язок і я підхопившись на ноги почала метушливо бігати туди сюди .
- Дівчата, а що нікому окрім мене не потрібно на роботу?
- Вже ні – відповіла Галина
- Ми відпросились по стану здоров’я . – уточнила Марина на кінець піднявши обличчя із столу .
- Щастить вам . Віка підкинь мене .
- Звісно - погодилась подруга вона одна із нас виглядала найкраще . А можливо це лиш мені здалось .
-- Гаразд, тільки на слідуючу вийде , а то плануються да бенкети і купа замовлених столиків, тож пропрошу бути .
Мовчу зважую усі за та проти.
-- Можете на мене розраховувати.
Прикинула в голові : "відпрошусь у Саші на один день, буду працювати через день, а тоді як піде."
Сьогдні вихідна тож беру гроші, що відклала потрібно перекинути гроші Віці і гляну на фотоапарати , можливо куплю . І від цієї думки я просто почуваюсь немов на восьмому небі : легко та безтурботно.
І ніщо і ніхто мене не турбує. Набераю номер подруги, довгі гудки та накінець вона відповідає:
-- Накінець дочикалась дзвінка .
- Привіт Віка , ти як ?- напевне в мене в голосі щось таке промайнуло що Вікторія спитала .
- Ти що сьогодні вихідна ?
- Так сьогодні вихідна , влаштувала собі вихідний і після завтра також . Я така рада працюю через день . А ти як ?
- Не повіриш я вже в Києві , направляюсь до тебе .
- Ти це серйозно ?- не вірю власним вухам , а в середині немов пташки заспівали і я відчула себе дитиною що радіє чомусь новому , мені хочеться з радощів стрибати .
- Так , скинь адресу я в навігатор наберу щоб легше було добратись .
-Гаразд , чекай за хвилину . – я скинула повідомлення Вікторії на вайбер і вибігла в коридор з повідомленням для дівчат .
- Дівчата , які плани на вечір , а то до мене подруга прибуває . Тож як щодо відірватись на вечір?
Марина з Галиною спершу переглянулись і Галина заговорила перша :
- Я підтримую .
- Я також не проти , але в межах розумного .
- Хто ж проти усі за здоровий спосіб життя .- з багатозначною посмішкою відповіла я .
- Кать , ти сьогодні на роботу не ідеш ?- поцікавилась Галина
- Ні Галочко , влаштувала собі вихідний . А то не повіриш нерви починають здавати – я присіла за стіл прихопивши заздалегідь приготовлену мені каву .
- От і добре, дівчата складаємось на продукти Катюша сьогодні іде в супермаркет - оголосила Галина і усі швидко розбіглись по кімнатах щоб принести гроші , а я перечити не стала . Такого чудового настрою в мене давно не було . З радощів хочеться співати . Хоч якісь гарні події відбуваються в моєму житті за цей короткий період .
До появи Вікторії подруги розійшлись , залишивши мене на одинці та незабаром подзвонили в двері і я не задумуючись відчинила подрузі . І немов дитина рада мамі , я повисла в неї на шиї .
- Як я скучала .
У відповідь подруга теж мене сильно мене обняла .
- Катюха , як я скучала за тобою .
- Проходь , а то я дурепа тримаю тебе в дверях .
Скоропадська пройшла в середину , а я причинила двері .
- Ось візьми тапочки , проходь , я каву і до кави приготувала . – я майже зняла із Віки її сумочку , забрала не велику дорожню сумку .
- Проходь , ось це моя кімната , ось тут Галини , ось Марини , та їх в даний час немає розбіглись по роботах . На вечір зійдуться усі . – Віка мовчала не маючи змоги і слова сказати . Все роздивлялась по сторонах і лиш час від часу поглядаючи на мене .
- Ти давно Кать дивилась у дзеркало ? – промовила Вікторія сидячи навпроти мене за столом із чашкою кави .- На тебе без сліз не глянеш , одна шкіра та кістки . Ти хочеш від виснаження впасти . Я розумію дві роботи – більше грошей , та вибач мені жодні гроші не варті здоров’я . Кидай одну роботу ні то повертаєшся зі мною .
- Вікусь все вірно , я кидаю одну , правда ще не знаю яку .
- Кать , я тебе придушу !
- Все тему вичерпано , краще розповідай , як мої там ? Відчим ще в лікарні ? Мама не дзвонить , а я теж . Їй не треба , так мені тим більше .
- На скільки знаю старий пішов на поправку , мама не п’є щодня ходить до ного в лікарню прибирає в під’їзді . Тож відчувається позитивна динаміка .
- Можливо прозвучить банально та мені приємно це чути . Все ж все що діється усе на краще .
Ми не помітили як до обіду просиділи з Вікторією на кухні обмінюючись розповідями із нашого життя , що відбулись за останній час .
- Віка піднімайся , в мене ще завдання не виконано – закупитись продуктами . Тож в перед за одринами .
Вікторія не стала заперечувати і ми направились з нею на вихід .
Немов дві школярки ми пліткували про все на світі не замовкаючи . Проїхали в місцевий супермаркет закупились продуктами і повернулись з повними пакетами додому . Під вечір повернулись Галина та Марина і випивши Мартіні ми привели себе в найкращий вигляд і відправились в один із місцевих нічних клубів .
- Кать Їдемо в твій клуб, - почала Віка , та я цього не хотіла . Куди – куди , а туди я не поткнусь нізащо .
- Нізащо ! Мені вдосталь його і в робочий час. І взагалі я не знаю чи пропустять мене туди . Там такий відбір проходить …
- Зрозуміло , не хочеш так не треба , - відмахнулась Вікторія розуміючи моє небажання туди іти . Та напевне це мені лиш здалось , тому що після енної кількості коктейлів ми чомусь опинились в клубі у Хромова . Нас пропустили без жодних проблем , подруги як і були добрячи веселі і танцювали з незнайомими мені хлопцями . Віка сидить біля бару із симпатичним молодим чоловіком і п’ють на брудершафт , а я відчуваю як усе мною випите проситься назовні . І я як в тумані іду крізь натовп танцюючих , в голові нестерпно гуде не зовсім розумію чого чи це від випитого , або ж від гучної музики . Та на половині шляху я відчуваю, як ноги не слухаються і повільно підкошуються , дискотечне світло прискорено мигає змінюючи світло на темряву і ось воно зникає , поглинаючи мене у темряву і я немов падаю у безодню . Лиш десь здалеку чую крізь шум « Де ж ти Рижику так набралась?» І все .
Пробудження виявилось ще гіршим за сон , а можливо це не був сон ?! Я підхоплюсь , точніше це жалюгідна спроба сісти і падаю назад борячись із приступом нудоти .
- Доброго ранку Рижик – чую глузливий голос поруч і різко повертаю голову : поруч на ліжку біля мене лежить Хромов молодший підперши голову на подушці рукою і посміхаючись дивиться на мене .
- От чорт ! – я сіла в ліжку і розглядаюсь по сторонах шукаючи поглядом двері і розпізнавши потрібний мені шлях кинулась до дверей . Мені поталанило і це виявився санвузол і потрібна річ в ньому – унітаз . Мене вивернуло на зовні не одноразово і лиш коли полегшало в мою свідомість закралась думка « Сором то який !!! Можливо його там немає, а то я помру від сорому» . Та мої надії не справдились.
- Рижик , ти там ще жива ? А то мені без тебе сумно .
- Та пішов ти …! І ніякий я тобі не Рижик !
- А хто ж тоді Попелюшка , що п’яна припхалась на бал ?
- З мене ще та Попелюшка вийде , а ось із тебе принц взагалі ніякий ! Теж мені принц знайшовся на білому коні !
- Не на коні а на Бен тлі , як мінімум . Як на мене зовсім нічого так .
Освіжившись і розгладивши на собі зім’ятий одяг виходжу із свого укриття . Вадим лежить у ліжку з оголеним торсом і закинувши одну руку за голову і розглядає мене із звичним виразом обличчя , що доводить мене до шалу .
- Принц! Маю надію ти не скористався моєю безпорадністю .- стою в дверях із хрещеними руками на грудях . А Вадим голосно розсміявся до сліз що навернулись йому на очі .
- Ти це всерйоз? Ти за кого мене маєш ? Хіба я схожий на такого ? Тільки не кажи так , невже в твоїх очах я впав так низько ?
На що я багатозначно мовчу , а він робить свої висновки , бачу це по його обличчю . Він стає зовсім серйозним і не схожим на себе .
- Рижик , ти так дійсно думаєш ? І чим же я заслужив таку думку про себе ?
І що ж мені сказати на це? Я знаю , та я не в змозі це сказати , як мінімум це не етично , все ж Вадим і не зовсім така сволота , як інколи мені здається . Я повільно проходжу через кімнату і прилягаю поруч , підперши голову рукою дивлюсь на це красиве чоловіче обличчя і видається немов ми знайомі давно і все в нас так добре і гладко і взагалі …
- І взагалі я не Рижик , я Катя .
Вадим ліг навпроти повторюючи паралельно мою позу , ніжно посміхається дивлячись мені у вічі :
- Я знаю .- відповідає він і повільно його обличчя наближається до мого . Його губи повільно , ледь чутно торкаються моїх , тоді наполегливіше , його язик проникає в мій рот , а я не впевнено відповідаю йому .
В двері постукали спершу легко невпевнено , тоді наполегливіше . Я відсторонилась від Хромова.
-Хто це …? А де ми …? - я дивлюсь на Вадима і на кінець мій вимкнений розум розпочинає працювати вимагаючи відповідей .
- В мене в готелі .
- В якому ще готелі ? В тебе є ще готель ?
- Так від клубу східне крило .- коротко пояснив нейтральним тоном Вадим встаючи із ліжка .- просто ти тут ще не була .
Він підвівся і в одних боксерах іде і відчиняє двері .
- Що там сталось !- відчувається невдоволення в голосі у Вадима .
- Там якась навіжена із ментовським посвідченням увірвалась і вимагає повернути рижу а не то вона підкріплення викличне – доносилось із коридору пояснення Сергія .
« Рижа!!!»- так і різало в вуха це слово . З обуренням я просто вистрибнула із ліжка і підхопивши свої туфлі на підборах та направилась до виходу із кімнати .
- Це Лисий напевне мене ! – і не дуже делікатно розштовхавши чоловіків я вийшла коридор боса із туфлями в руці . Вийшла роззирнулась і пішла туди де вважала є вихід , та відійшовши декілька метрів обернулась і жбурнула напрямку чоловіків одну туфлю :
- Принц тримай туфлю , шукай Попелюшку ! – і круто розвернувшись пішла босяка до ліфту .
Віднайти вихід і Скоропадську не було важко . Біля центрального входу стояла Віка в оточені двох охоронців які її не пропускали а вона погрожувала їм усіма ментами країни . Це було як мінімум смішно , та коли вона мене побачила ідучи босяка і з однією туфлею в руці просто остовпіла так і завмерла із відкритим ротом . Тож підійшовши ближче я взяла її за руку і потягла за собою не проронивши й слова . А подруга нічого не розпитуючи пішла слідом .
- Ти де була мать твою!!! – проричала Віка на мене лиш коли двері її автомобіля зачинились .
- Поїхали додому , а то мене знову виверне . – ледь чутно про стогнала я і вона лиш покосившись на мене завела автомобіль .
- Кать я сьогодні заледве з дівчатами з глузду не з’їхала , коли помітили твоє зникнення – по дорозі до дому почала розповідати подруга . – набираємо твій номер – мобільний твій і сумочка у мене . Де ти й гадки не маємо і взагалі самі не чітко пам’ятаємо як до дому добрались . А де ти і подавану .
- Клас , вищий пілотаж , загубили подругу й не помітили.- із сарказмом зауважую я .
- Можна без закидів подібного роду . Ти теж мені змилась й слова не сказала .
- Вік я сама не в курсі як де опинилась . Прокинулась в ліжку з Вадимом Хромовим і перше, що зробила побігла у вбиральню де мене вирвало . Боже сором який !!!
- І?!
- Що « І» ! ? Нічого добре що ополіскувач для рота був а то коли він мене поцілував в мене з роту був би не найкращий подих .
Віка на те так дзвінко і весело розсміялась, що мені теж стало смішно із цієї всієї ситуації .
- Усім привіт,- не дуже життєрадісним голосом вітаюсь я.-Це лиш в мене одної бажання жити немає ? –пройшовши на кухню питаю я .
- Навіть не кажи , мені здається я помираю – ледь чутно промовила Марина не підводячи голови із столу .
- Дівчата , ми щось трішечки перебрали – посміхаючись якось не дуже весело прокоментувала Галина .
- Питання на засипку : Хто запропонував поїхати в Indigo disco club - я глянула на кожну по черзі і кожна знизала плечами .- Тільки не кажіть що я .
- Краще було їхати зразу до вас в клуб а то в цій « Мексиці» , якоїсь фігні намішали ось і нас погребло .
- Ви хоч пам’ятаєте як і коли ми перебрались в наш клуб . Хоча це питання відносне , після такого я навряд там затримаюсь .
Тут в кишені у Віки завібрував мобільний вона дістала і виявилось це мій .
- Тримай це тебе – я глянула на номер і вилаялась подумки , та все ж відповіла на дзвінок .
- Доброго дні Сергій Олегович …
Заговорила я , а у відповідь не цензурна лайка і це від спокійної і врівноваженої людини .
- Мать твою…. ! Де тебе досі носить ?! В нас тут завал , людей нема якщо хочеш ще тут працювати щоб за п’ять хвилин тут була !
- Я просто в пробці , за пів години буду .
- Якщо не появишся за пів години я тобі таку «ПРОБКУ» влаштую …..!
Вимкнули зв'язок і я підхопившись на ноги почала метушливо бігати туди сюди .
- Дівчата, а що нікому окрім мене не потрібно на роботу?
- Вже ні – відповіла Галина
- Ми відпросились по стану здоров’я . – уточнила Марина на кінець піднявши обличчя із столу .
- Щастить вам . Віка підкинь мене .
- Звісно - погодилась подруга вона одна із нас виглядала найкраще . А можливо це лиш мені здалось .
Коментарі