ВЕСНА і фото це просто клас, моя суха душа розквітає з кожним лесточком , з кожною квіткою, з кожним бутоном що розкривається із справжнім телом, що приходить на весні . В цю пору усе не таке як завжди немов чарівне, а я спішу це зафіксувати на фотоплівку . Так я працюю по старому, абож як кажуть по старомодному із фотокамерою із плівкою .Не тому, що не маю коштів на нову сучасну , а тому що новими цифровими не передати усю красу . Так дійсно я люблю фотографувати і самій проявляти фото , саме тоді моя суха зачерствіла душа прокидається і я живу . Можливо хтось скаже що це банально, що це не цікаво, та я скажу по іншому в житті в людей так багато поганого що і так людей озложюдлює, а своїми фото я пробую зафіксувати те до чого ще не торкнулась рука людини і цього не зруйнувала.
Ось і сьогодні я присвятила увесь суботній вихідний день своїй улюбленій справі. Побачивши чарівний бутон сакури на якому сидів метелик я негайно налаштувала свій фотоапарат і зробила фото . Так дійсно фото повинне вийти чудове. Ось і знову чудовий кадр із бджілкою, що збирає пилок із квітки. Так погода дійсно сприяє моїм фото. Підійшла до фонтану в центрі парку ось маленька пташка п'є із нього, а у краплях води відображається веселка. Мені так легко і приємном, душа відпочиває.
Підходжу до пустої лавки і сідаю розглядаючись по сторонах в пошуках нових вдалих фото. Помічаю молоді пари, що прогулюються центральною алеєю парку, тримаючись за руки, споглядаючи один одному у вічі та не помічаючи нічого навкруги.
-- Доброго дня, - заговорив поруч зі мною приємний чоловічмй голос - можна присісти поруч.
-- Звісн...о, о! - на мить я втратила дар мови. Поруч зі мною присів вчорашній незнайомець з клубу.
«Це жарт ?» - миттю пронеслось в мене в голові , « такого не буває !» . Та все ж виявився молодий чоловік доволі реальним , справжнім і окрім того дуже привабливим . Його голубі очі підкреслені чорними густими довгими віями , яким би кожна красуня позаздрила . Ніс прямий з невеличкою горбинкою , не дуже пухкі губи , та чітко окреслені ,що в даний момент мені звабливо посміхались . Вольове підборіддя і одна із його принад це фігура Аполона . Так дійсно він знав про це і усі його принади вдало підкреслював одяг , що немо влитий на ньому сидів .
- Я давно за тобою спостерігаю , вирішив наважитись і спитати , це ж старий фотик , чого ти на нього знімаєш ? Цифрові кращі там якість та чіткість краща .
- А ти що професіонал , можливо маєш свою фотостудію ?- я відчуваю як моє роздратування почало наростати із кожною хвилиною , що він перебував поруч . Та як він сміє мене повчати , та хто ти такий ?!! Ще сьогодні в ночі трахаєш все що ворушиться , а тепер мене повчаєш?! В пам’яті почали виринати не приємні спогади про побачене і мене просто пересмикнуло від огиди .
- Та ні просто …
- Ось що відвали ! Ти не в моєму смаку і взагалі я на вулиці не знайомлюсь! Скажу на майбутнє твої методи пікапу застаріли , запишись на курси !- з цими словами я піднялась і пішла геть не озираючись, зникаючи з поля зору незнайомця в глибині парку по дальше від чужих поглядів .
Цей тип явно вивів мене з рівноваги . От бувають же такі відморозки , можливо я поставилась до нього по іншому , якщо не бачила його із Натахою . Напевне мені б полестила увага такого красеня та не в дані ситуації Цей тип явно вивів мене з рівноваги . От бувають же такі відморозки , можливо я поставилась до нього по іншому , якщо не бачила його із Натахою . Напевне мені б полестила увага такого красеня та не в дані ситуації.
В кишені джинсів завібрував телефон і залунала знайома мелодія.
- Привіт –відповіла я на телефонний дзвінок .
- Привіт- ледь чутно відповіла Віка,- ти де?
- В парку , а ти судячи із голосу телефонуєш із того світу .
- Не смішно … краще я б померла , а то мені так погано , Катеринко не в службу, а в дружбу принеси мені Боржомі або Поляну Квасову , що небуть а то знайдуть моє бездиханне тіло …- вона голосно простогнала в доказ її слів .
- Не помирай чіп і дейл спішать на допомогу , ось тільки в одному обличчі.
- А не можна по швидше?
-Звісно хвилин п'ятнадцять і я втебе .
Кого , кого а Віку я мушу послухати , адже хто як не вона мені минулих вихідних мінералку приносила . Сама знаю як на слідуючий день паршиво просто жити не хочеться і виникають думки про смерть . Це звісно я перебільшую .
Тож не затримуючись довго я направилась у найближчий супермаркет де закупилась водою , по дорозі зайшла в аптеку купила від похмілля і з чистою совістю направилась до подруги . По дорозі побачила Натаху , яка гуляла із чоловіком і двома своїми діточками по іншій стороні вулиці направляючись в сторону парку.
« Ось просто примірна сімейка , не бачила б вчорашнє нізащо не повірила ." Вдавши що їх не помітила пройшла дальше по вулиці до рідного під’їзду. Увійшла в середину і піднялась на п’ятий поверх , пройшла тихо по сходовій клітці щоб не почув відчим із мамою мене , менше знають краще сплять, підійшла до дверей подруги і набрала номер подруги не наважуючись тиснути на вхідний дзвінок щоб не привернути до себе зайвої уваги.
- Відчиняй- майже пошепки повідомила я щоб не привернути уваги моїх старих . У відповідь почулось лиш невнятне мичаня, та невдовзі защіпка з середини брякнула і двері повільно відчинились . На порозі з’явилась бліда постать із скуйовдженим волоссям і чорними кругами під очима від розмазаної туші .
- Швидше заходь поки твої не засікли .- Віка попустила мене в середину і швидко прикрила вхідні двері .- Дай води , а то помру .
Я дістала пляшку води і подала подрузі .
- Вечір пройшов на славу ?
- Ти де змилась? Я тебе шукала ти куди запропастилась? – лігши на диван продовжувала подруга вдаючи ображену.
- Вечір в мене не задався пішла до дому .
- Ну ти і сучка кинула подругу на призволяще , ще подругою називається .
- Хватить мені втирати , я не осліпла і чудово бачила як ти із Сашкою лизалась в коридорі не хотіла бути третьою .
- Та нічого не було тільки пару засосів і розбіглись , боюсь на більше він в чора не був здатен .
- А виглядав нічого так ,- я присіла на крісло біля журнального столику .- що далі було ?
- Пам’ятаю пили з ним на броденшафт а потім все немов кадри в фотоплівці і то розмиті .
- Поганий з тебе фотограф – на що вона приглушено засміялась – Вік в мене пропозиція, - почала я розмову, не бажаючи відкладати все в довгий ящик, - я довго над цим міркувала і вирішила перебратись в Київ . Мене тут нічого не тримає , старим я лиш я в тягир , давай зі мною . Я прикинула сама я вийняти хату не зможу , а в двох потягнемо . А тут яка перспектива ?
Віка сіла і розкрила від подиву широко очі хоч в неї вони і так великі.
- Ти на сонці перегрілась ? Я думаю ти в курсі що я пів року як переїхала сюди , зробила ремонт , обжилась , знайшла перспективну роботу .І на тобі все кидай і їдь не відомо куди і за чим .
- Так ти мене кидаєш , а я все ж надіялась .
- Кать , ти це всерйоз ? Я бачу ти вже все вирішила і коли ?
- Ось отримаю зарплату і чухну , залишився тиждень максимум два .
- Твої знають ?
- Ні повідомлю коли буде все готово , планую підшукати житло завчасно , щоб було куди їхати . Роботу, яку небудь на перший час . А там подивлюсь ,як карта ляже .
- Твої слова та Богу в вуха . З твоїх вуст звучить усе так просто , та боюсь тебе розчарувати Київ не ваша провінція , там ти загубишся фіг відпитають . Моя тобі порада : викинь цю ідею з голови . Це не для тебе , повір мені я там жила рік та так і не прижилась , повернулась в провінцію де не такий хаос панує і люди тут попростіше .
- Я розумію Вікусь , ти мене кидаєш? – не вгамували мене її слова і взагалі мене важко в чомусь переконати якщо я вже вирішила .- в тебе свої плани, а мене тут немов душить щось, не можу знайти себе.
Віка зричала немов загнаний звір .
- Ти знущаєщся ,чи що , вибрала час повідомляти такі новини. Кать візьми з першу зїдь від старих, почни жити сама, спробуй власні сили, а якщо дальше будеш почуватись паршиво переберешся в Київ .- вона піднялась і пройшлась кімнатою , ще раз глянула на мене і зрозуміла усі докази її на марне, не переконала. - Гаразд проїдемось на твої вихідні і все побачиш сама , поки не пізно можливо щось змінить твій вибір .
- Гаразд , а тепер на випий це – протягла їй таблетки від похмілля ,- а то мені з ніг звалишся .
- Та з тобою Катрусь не те що з ніг звалишся , а інфаркт отримаєш !!
- Вікусь не перебільшуй , до речі хочу відмітити що твій характер теж далеко не ангельський .- я направилась до кухні , а слідом за мною полетіла подушка попавши в двері .- Ти каву будеш ? – гукнула я до Віки із кухні .
- Так ! Бажано ядом приправ , щоб стільки не мучилась .
- Від зайвого випитого ще ніхто не помер .-кричу у відповідь .
- Це ти просто статистики в ментів не бачила , ось попрацюєш з моє там побачиш , по іншому заспіваєш .
Доречі моя подруга Віка Скоропадська працює слідчим в головному відділені поліції , тож знає про що говорить .
Отже я приготувала каву і на запах кави на кухню зайшла Віка .
- Бачу в тебе здоровя покращилось, тільки піди освіжись , а то тобою лиш ваших алкашів лякати , подумають що за ними смерть прийшла , або привид покійниці .
На що Віка закотила очі, та все ж пішла у ванну. За за цей час, приготувала нам тости із джемом до кави .
-- Апетитно пахне. - привівши себе в порядок зявилась Вікторія. Вона причесала своє чорне смоляне волосся зібравши його в тугий вузол на потилеці і змила усі сліди вчорашнього макіяжу. Вона виглядала шикарно, Бог її не обділив нічим висока, красива із шикарним волоссям із чудовою фігурою. Соідом за нею завжди повертаються чоловіки, на таку гріх не задивитись. Та поуч з нею я часто відчуваю себе невпевнепою замарашкою. Хоча якщо добре придивитись я нічого така. Можливо рстом не задалась, можливо бюст поменше, та личко симпатичне і волосся шикарне, я його обжнюю, довге густе і рижо - мідного кольору і зауважте мій природній . А ще мені подобаються мої очі такі зелені немов у кішки. Та до головного, а то я відхилилась від теми.
-- То як можливо зміниш рішнння, просто переїдеш від старих, щоб тебе не напрягали.
-- Ні я прийняла рішення. - в кімнаті запанувало мовчання кожен щось зважував. - до речі в мене є декілька оригінальних фото із клубу. - пригадала я і діставши мобільний прогортала знайшла слайд- шов і протягла Віці. Вона глянула і зморщила носа.
-- Ти що перекваліфікувалась? Огидно, краше знімай метеликів, вони хоч огиди не викликають.
-- Віка, ти краще придивись до дійових осіб.
Вікторія зблизила один із кадрів. На її обличчі відобразилось здивування в перемішку із запитанням
-- Це ж та з твоєї роботи і це я так розумію не її чоловік.
-- Все вірно.
-- І що ти з цим думаєш робити?
-- Не знаю не думала над цим питанням, можливо відправлю їх їй на пам'ять.
Віка задумалась вираз обличчя був дуже серйозним.
-- Можливо не треба, хто зна як чоловік відреагує. Я на таке надивилась, на вбивства в стані афекту.
-- Ти мене переоцінюєш я лиш їй хотіла відправити, спогади щоб відновила і не носила себе.
Телефон завібрірував і на екрані засвітилось "Мама". Настрій мені це явно не покращило , вона талефонує мені лиш коли бухло закінчується, тоді згадує про мене.
-- Ти де? - почувся хриплуватий прокурений мамин голос.
-- Що ти хочеш.
-- Батькові погано а ти шляєшся, їсти нема...
Я вимкнула зв'язок, немає про що з нею навіть говорити.
-- Що бухло закінчилось - скоріш констатувала а не питала Віка. Вона добре знала мої житєві обставини.