Все не вічне як і не мінливе .

  Ранок і тупа ниюча біль нікуди не зникла , ковтаю декілька таблеток і піднімаюсь з ліжка . Вікторії шкода немає , повернулась назад в наше містечко . Шкода , а можливо на краще , менше знає краще спить . Не варто їй про це розповідати , а то вона мене силоміць поверне до дому .Якщо прийдеться посилкою по Укрпошті   . Тож піднялась відправилась в душ і повернулась до себе . Дивлюсь в дзеркало і мене від люті починає трясти . В мене на пів обличчя синець  і обличчя явно набрякле .

- ОТ чорт ! – дістаю свою косметику і накладаю тонну косметики , товстим шаром , щоб приховати сліди вчорашньої ночі . Тож після довгих маніпуляцій із власним обличчям залишаюсь задоволеною .  Роблю зачіску , одягаюсь , лиш тоді з’являюсь до дівчат .

- Усім доброго ранку . – голос звучить доволі безтурботно і це не може не тішити мене .

- Кать , ти чого в таку рань вже в бойовому .- сидячи за столом із чашкою кави поцікавилась Галина .

- Не знаю , сон щось не йшов .

- Ми Віку відправили вчора , все як належить . Чай- кава , до чаю , до кави . В смислі подруга не залишилась ображеною .

- Дякую дівчата , а то з цими роботами скоро  з глузду з’їду . Нерви здають .

- Висновок – кидай одну .- Галина завжди була прямолінійна , в цьому була вся вона . Та я промовчала , я не знала що відповісти .

Ми поснідали і  відправились кожна по своїх справах .

Так я вирішила потрібно діяти і щось змінювати . Наприклад роботу . Та як завжди щось іде не так . Не встигла я вийти з дому як завібрував мобільний і діставши його з сумочки побачила що до мене дзвонить Сергій Олегович із ресторану . « Щось трапилось» - промайнула думка .

- Доброго ранку Сергій Олегович .

- Доброго , Кать тут один із клієнтів залишив тобі посилку . Казав що це тобі дуже потрібна річ .

- Хто це ?

- Давид Броніславович – знаєш такого ?

- Звісно , а що там .

- Кать , в мене не має дурної звички копирсатись в чужих речах.

- Сергій Олегович , я такого не кажу , просто мені дуже цікаво .

- Тоді прийди і забери .

- Зараз буду .

Що ж плани доведеться поміняти , а точніше відредагувати  . Тож піддаючись власній цікавості відправилась в ресторан , здогадуючись насправді що там може бути . 

Отримавши подарунок , по іншому це не назвеш в душі немов усе розцвіло . Хоч щось хороше відбулось .

Кажуть усе що з нами відбувається на краще . І також кажуть , що Бог не дає нам більше  за те що ми можемо винести .  Цікава філософія . Ось і сьогодні повертаючись із ресторану з подарком від Лаврова я не знала що в моєму житті знову чикають кардинальні зміни .

Іду тримаючи фотоапарат як най цінніший скарб . Плануючи майбутню фотосесію , коли знову дзвенить телефон і цього разу це Саша із клубу .

- Прокинулась  ?

-  За логікою , якщо відповіла – це означає що прокинулась .  – навіть не думаю приховувати свого не задоволення .

- Потрібно щоб ти в клуб під’їхала .

- В чому річ?

- Краще все при зустрічі .- ухилився від відповіді Саша .

- Скоро буду – не дуже радості відчутно в голосі , але це мені байдуже . Та не страшно повертаюсь до дому , залишаю подарок і підправляюсь в клуб . Цікавість дає про себе знати , тож спішу , та недобре передчуття все ж десь в середині дає про себе знати .

Входжу в середині і на мить завмираю  : навколо безлад усе в воді , мокре і взагалі хаос .Таке побачити я явно не очікувала побачити . В залі багато робочих , що вештаються туди- сюди прибираючи весь цей хаос .

- Оля , що тут відбулось ?  - підійшла до однієї з офіціанток з якою в добрих стосунках .

-  А тебе що не було?

- Я звільнилась раніше .

- Тоді ти багато пропустила . – і вона по секрету поділилась зі мною загальновідомою таємницею  :- Сергій притяг до Хромова якусь дівицю , мовляв вешталась де не слід . Підозрілою йому видалась . Так ось притяг в кабінет до Хромова , залишив її там а сам відправився по Вадима . Так ось вона виявилась якимось там хакером . Зламала систему безпеки , увімкнула пожежну систему , вимкнула світло . Взагалі тут хаос творився . Усіх відвідувачів довелось евакуювати . Це жах що творилось . Фактично зараз нічого не працює . Хромов біситься . Погрожує  вигнати усю охорону  під три чорта .

- Так весело  тут було без мене .

- Так , а ти чого скоріше пішла .

- Погано себе почувала , тож мене відправили .

- О Романова , ти як? – чую за спиною  голос Саші .

- Як бачиш більш-менш нормально .

- Не хотів тебе турбувати , та як бачиш обставини змушують . Потрібні усі робочі руки  . До вечора потрібно привести  усе в кращий вигляд .

- Звісно . – з неохотою погодилась я в передчутті що швидко звідціль не вийду .

- Не хвилюйся , все буде оплачене .- запевнив мене Саша .

Він відійшов , а я стала поруч із Олею наводити порядок .

- Так Кать , колись , що трапилось .

- Нічого доброго . В другім VIP залі клієнт божевільним виявився  . Довелось шви накладати .

Оля глянула не вірячи власним вухам .

- Ти це  всерйоз ?

- Ти думаєш я стану про таке жартувати ?

Оля була в шоці , та продовжувала працювати .  близько сімнадцятої явився Хромов в явно не в найкращому настрої . Він навіть не глянув в мою сторону лиш кинув Сергію  :

- І без неї не повертайся ! – після цього піднявся сходами до себе  .

Миз Олею переглянулись , та не стали коментувати  що почули лиш вирішили , що все ж дочекаємось  розвитку подій  .  Довелось доволі довго чекати , коли в середину увійшов злющий як чорт Сергій , а слідом за ним  доволі делікатна  брюнетка з довгим волоссям, в елегантнім червоному платті , в тон туфлях . Я хотіла роздивитись її як слід та не випало змоги . Вони направились сходами на гору .

- Ти думаєш це вона ? – запитую я в  Олі

- Не знаю . На хакера вона не тягне . В мене про них інше враження . Красива .

- В мене також . – погоджуюсь з думкою напарниці. 

Цікавість потрібно записувати до числа гріхів. Тому що продовження подій що відбуваються нам з Олею  дуже цікаві. 

Хромов спусився сам в ненайкращому настрої.  Такого Вадима я ще не бачила, увесь в собі, зосереджений, нікого і ніщо не помічає навкруги. Пройшов біля мене  не помітивши, а можливо не хотів помітити. 

-- Катя! - окликнув мене   Саша, - віднеси Вадиму Степановичу дві кави в кабінет.

-- Я зайнята, скажіть комусь іншому. - огризнулась я не бажаючи перетинатись із Хромовим знову. 

-- Я чітко і ясно висловив бажання шефа. Віднеси дві кави і торт до шефа в кабінет. 

-- Ні! Нехай Оля віднесе. 

-- Ні! І все. - вперлась на своєму я. 

-- Катя, заспокійся. - торкнула мене Оля - вона віднесе. Не потрібно сперечатись. - штовхнула вона мене ліктем в бік. 

Саша невдоволено кинув погляд в мою сторону та нічого більше не сказав.

-- А чому це завжди я до Хромова маю іти. Що інших немає?! - невдоволено бурчу. А Оля лиш посміхається . 

-- Що? Чого посміхаєшся? 

-- А ти не в курсі чому? 

Я помотала головою, а подруга хитро посміхається. 

-- Та кажи і нехай я йду.

-- Скажу так, це не оголошене правило, але так прийнято : дівчина на яку Хромов" поклав око", скажімо так - обслуговує верхній поверх. 

Онімівши, стою, дивлюсь і кліпаю очима. 

-- Точніше ти хочеш сказати - ближче до ліжка Хромова? 

-- Можна і так сказати. 

-- І про це усі знають і дивляться на мене як  Хромівську шалаву?! - я відчула як мене з головою накриваю лють. 

-- Тихіше заспокійся, не перебільшуй. Все не так дрматично. 

--Це піпець і це повний!!! Ну Хромов, я тобі влаштую.... 

-- Кать стій, не кіпішуй. 

-- Все гараздя дурниць не нароблю, тільки трішки пожартую. 

Я відправилась по каву і десерт для Хромова і його гості.  Все просто та банально прийшла постукала  увійшла поставила і пішла. Лиш окинула їх критичним поглядом і вийшла. Хромов як завжди в своєму репертуарі : дивитися на свою жертву проникливим поглядом із хижою посмішкою. Це проходила, знаю. Потрібно було йому цю каву вилити  на саму ціну частину тіла ,  а не солити її. 

Спускаюсь сходами і в цей момент натрапляю на Сашка. 

-- Ось ти мені і потрібен. 

-- В чому річ? 

-- Від сьогодні я працюю лиш на нижніх поверхах. Ти мене зрозумів? 

-- Хромов сказав, що.. 

-- Так це деректива Хромова?! Зрозуміло.  Та в нього від сьогодні помінялись пріорітети, Ліля працює на верхніх поверхах. Ти зрозумів? 

-- Але.... Хромов наказав... 

-- Він не проти. - обійшла стороною  Сашу і направилася в центральний зал на перший поверх.  Оля сиділа біля барної стійки і явно пускала бісики бармену Сергію. 

-- Два  коктейлі "секс  на пляжі" - з ходу оглосила я і всілась поруч. 

--  Ми ж на роботі? 

-- Шеф дозволив і то за рахунок фірми. 

 Сергій недовірливо глянув та всеж поставив нам два коктейлі. 

-- Ти зглузду зїхала.? - тихо спитала Оля дивлячись переляканим поглядом. 

-- Ні, просто страх втратила  , а якщо Саша щось скаже вали на мене. 

-- Ти це в серйоз? 

-- Розслабся і отримуй задоволення. 

Ми виптли  коктейлі і відправились працювати. Як і було мною сказано жодного разу мене не потурбували на рахунок верхніх поверхів. Та коли я проходила біля коридору , що веде до кладових миттю була заштовзана в середину,  а тоді в одну із  кладових, не встигши зрозуміти що відбулось.,

-- Що ти робиш?! - обурююсь і пробую відштовхнути Вадима. Та він схопив   мене немов у полон притисш до стіни. Я підняла голову щоб поглянути в його обличчя сподіваючись побачити як завжди зухвалий погляд, та зустрвла сердитий і навіть роздратований. 

-- Поясненя вимагаю. 

-- Яке ще пояснення? - невинним поглядом дивлюсь на нього, хоча розумію причини його невдоволення. 

-- По-перше чому Лілька на верхніх поверхах? По-друге хто дозволив пити в робочий час? І в третіх сольона кава взагалі не в кайф. Що ти на це скажеш? 

-- Скажу що я  боюсь темних і тісних приміщень і  що щось тверде і велике  упирається в мене. Я думаю це мобільний. 

Та схоже він не повірив, його руки все так само були в мене на талії, а моє підборіддя впиралось йому в груди. Щоб хоч якось заглянути йому в обличчя крізь тьмяне світло, що проникало крізь щілину, змушена запркидувати голову. 

-- Катя не жартуй зімною.  Я сказав що в себе  хочу бачити лиш тебе, а не Лільку, або ще когось. І досить мене ревнувати. Я нікому не належу. Я зрозуміло висловлююсь? - він дивився мені у вічі не відпускаючи , притискуючи до себе що я немов зливалась з ним .

-- Я тебе не ревную і взагалі мені байдуже де і з ким  ти трахаєшся. І  я не буду працювати в тебе на поверсі, щоб в мене за плечима перешіптувались, що я з тобою сплю! І взагалі це не чесно. 

Та мене не став він слухати раптом підхопив мене на руки, так що я охопила його бедра ногами,  а його руки тримали мене попід сідниці. Він дивився на мене серйозно без натяку на грайливе зухвальство, а дальше його губи накрили  мої. Я обвила його шию руками притискуючись до нього усім тілом і відповідаючи на його поцілунок з усвєю пристрасю на яку здатна. 

Його язик занурювався вмій рот , блукаючи ним і розбурхуючи в мені ще більше бажання . Його руки уміло справились з моїми ґудзиками на  блузі і ось він опускається по моїй шиї поцілунками нижче і нижче . Ось він цілує мої оголені груди , я вигинаюсь йому на зустріч запускаючи пальці рук в його темне густе волосся отримуючи від цього задоволення і притискуючи Вадима до себе цим самим спонукаючи його до дії .  Мене збуджують його гарячі губи на моїх сосках , його  руки що блукають все нижче і нижче . Ось він легко розкриває мої губки і пальцем проникає всередину . Відчувши моє збудження він видав приглушлений стогін , що  схожий на рикання тварини.

- А ти ще кажеш що мене не хочеш … -  видихнув він мені кудись в шию і занурив палець ще глибше . А я піддалась на зустріч бажаючи більшого . Він рухався в мені , а я кішкою вигиналась  в  бажанні отримати більше .

Раптом тишу порушив мобільний , звук якого не зразу проник в нашу свідомість  , лиш коли музика заграла в черговий раз Вадим вилаявся  , повільно звільнив мене і лиш тоді дістав мобільний .

- Так слухаю ,- задихаючись немов від бігу  відповів Вадим .

- Хромов , ти куди зник   ?

- Громов чого тобі ?

- Не личить тобі гості до тебе прийшли , а ти зник . Що знову чергову офіціантку трахаєш ?

- Майже , ти завадив – не дуже делікатно відповів Вадим , а мені немов гарного ляпас дав  від чого я повністю отверезіла . Повільно привела себе в порядок , до поки той ще розмовляв . Вадим  вимкнув зв'язок і глянув на мене не розуміючи чого це я привела себе до ладу та в  наступну  мить тишу складової  порушив дзвінкий ляпас  і то з такою силою , що його голову відвернуло в іншу сторону .  Не давши йому отямитись я просто втекла  не озираючись .