Сказати що я боюсь не сказати просто нічого , іду просто на ватних ногах , напевне якщо б  лежав там камінь я точно за нього перичіпилася  та напевне удача все ж на моїй стороні . На ватних ногах піднімаюсь сходами  відчиняю вітражні двері і заходжу в шикарне приміщення все в чорно- білих тонах з домішками червоного . Розглядаюсь по сторонах зал майже пустий , окрім одного столика за яким сиділо двоє чоловіків , а біля них офіціант приймає замовлення . « Саме той хто мені потрібен.» -вирішила я і направляюсь до молодика , що прийняв замовлення та відходить від клієнтів .

- Доброго ранку . Я Катерина Романова , мені потрібен Роман Загородній , я на співбесіду .- наблизившись до офіціанта повідомила я .

На що молодик лиш оглянув мене критичним поглядом блідо сірих очей і кивнувши зник за дверями . А я залишилась стояти по серед великого залу уся розгублена , та з гордо піднятою головою  не подаючи вигляду . Відійшла по дальше від відвідувачів і зупинилась по дальше щоб не привертати до себе зайвої уваги . Невдовзі знову з’явився хлопець із тих дверей де і зник раніше. Він наблизився до мене і  цього разу я прочитала ім’я  хлопця, що було написане товстими літерами на бейджику АНДРІЙ  , яких міг не помітити хіба що сліпий .

- Іди за мною .- коротко сказав офіціант і пройшов в  ті двері з яких і вийшов , не залишаючи мені  вибору я іду як покірне ягня на страту , або на зустріч долі .

Ми пройшли коридором оминаючи численних працівників ресторану по одязі я розуміла кого я зустріла це були як офіціанти , так і кухари  та ще численний персонал  якого не бачить ніколи відвідувач . Пройшовши коридором до крутих сходів ми піднялись на гору в повному мочані , це напружує та я стараюсь таким дрібницям не приділяти уваги .

Андрій зупинився біля елегантних чорних дверей , як я вже помітила дизайнер не відступав від концепції в жодній з деталей . Він постукав і лиш почувши « Увійдіть» відчинив двері перед мною , пропускаючи мене в середину , сам зачинив двері не заходячи слідом .

- Доброго ранку – не дуже впевнено прозвучав мій голос та все ж я тримаюсь якомога впевненіше  , мило посміхаюсь .

Молодик що сидів за чорним робочим столом відірвав погляд від монітору комп’ютера .Це виявився доволі приємної зовнішності молодий чоловік , приблизно мого віку . В строгому чорному костюмі в білі сорочці з тонкою краваткою , шо ідеально сиділа під комірцем сорочки . Він глянув на мене і на його обличчі з’явилась легка посмішка від чого його юне обличчя стало по дитячому приємне .

- Присідайте Катерино , - що я і зробила , а після того він продовжив : - я проглянув ваше резюме по при ваш юний вік ви вже працювали і офіціанткою і барменом , згідно за освітою , а також касиром . Коли це ви встигли в такий короткий термін , якщо ви мій одноліток ?

- Тут нічого дивного , у зв’язку із складними сімейними обставинами я змушена була працювати ще в старших класах та коли навчалась в училищі працювала барменом . Нічого над особливого .

- Чому покинули роботу касира , на якій пропрацювали більше року ?

- Просто вирішила переїхати в столицю , так як в нашому містечку я не бачу перспектив для розвитку .

Він мовчав у повітрі так і повисла напруга , Роман немов зважував усі за та проти підшукуючи причини для коректної відмови , принаймні мені так здалось .

- Катерино , скільки мов ви знаєте ?

- Розмовну англійську , польську , російську .

- Вільно володієте ?

- В межах допустимих норм , все ж потрібна практика , адже в ріднім містечку мені не доводилось нею користуватись тож потрібно пригадати .

- Що ж ідіть в низ із Андрієм він проведе вас до  Сергія Олеговича  - це наш метрдотель нехай видають вам форму і можеш приступати до роботи від завтра .

Я лиш мило посміхнулась , стримуючись щоб не скакати від радощів , пройшла до дверей за якими стояв Андрій .

Він стояв і його обличчя нічого не виражало , окрім байдужості .

- Мені сказали …- та він нічого не став слухати лиш пішов назад коридором , а я розгубилась на мить  , та  швиденько зметикувавши поспішила слідом , стараючись не відставати . Він знову повертався тим самим коридором що і раніше і знову в зал . А я слідом .

« Так а бо я не я , або з цим хлопцем щось не те .» - з’являються в голові різні думки , пробую не панікувати , а діяти по обставинах , адже не дарма мене Роман повідомив,  що мені повинен видати форму  метрдотель Сергій .  Як виявилось  метрдотель  Сергій Олегович  знайшовся в залі , куди мене було доставлено .

- Сергій Олегович ця до вас . – заговорив Андрій і розвернувшись просто пішов геть , а я як повна дурепа споглядаю то на Сергія Олеговича , то на зникаючого за тими ж дверима Андрія .

- Доброго ранку. -  отямившись заговорила я , почуваючись  не своїй тарілці . Метрдотель виявився мужчиною років тридцяти із першими сивими волосками в темній чуприні і доволі холодною вдачею . Це можна зрозуміти зразу по щільно стиснутим губам та прискіпливому погляді .

- Це ти новенька , - це було скоріше ствердження а не запитання .- що ж ти маєш досвід  в чому полягає робота офіціанта . Запам’ятай декілька речей якщо хочеш тут працювати : не спізнюватись , не  красти , в кожного свої столики , клієнт завжди правий , будь яка проблема викликаєш мене і не перечиш клієнту . Запис в книгу скарг – мінус від зарплати . Чайові твої плюс зарплата . Інші нюанси ти дізнаєшся вході роботи . Коли зможеш приступити до роботи ?

- Сьогодні, - відповіла не роздумуючи і пошкодувала про це та повороту назад не було.

- Чудово , тоді слідуй за мною , отримаєш форму і до роботи , сьогодні в нас багато замовлено столиків , а також банкет на другому поверсі , а персоналу  катастрофічно не хватає .

Не знаю чи радіти , чи плакати , я ж ішла лиш на співбесіду а не працювати сьогодні на повну ,просто не готова . Та з іншого боку що ж я втрачаю ? Скоріш нічого , отримаю чайові і так багато потратила потрібно заробляти і поповнювати свій скромний бюджет . Тож іду слідом за адміністратором і набираюсь сил до праці .

Ми пройшли ще в один коридор якого я раніше не помітила  , знову повернули і увійшли в якусь темну кімнату без вікон із тяжким повітрям і з дивним запахом що нестерпно крутив в носі , та я лиш стою не подаючи виду і розглядаюсь по сторонам . Тут було повно одягу для персоналу , взуття , рушників  і як я зрозуміла скатертин на столи .

- Який в тебе розмір ?

- 38 – відповідаю, а він повертається і знову оглядає мою фігуру, та нічого не відповідає лиш за мить дістає форму для мене.

- Ось твій розмір , а розмір взуття ?

- 37 .

Незабаром дістає шкіряні туфлі – лоточки  на низькій підошві .

- Ось , іди за мною покажу де роздягалка для персоналу  .

І я як покірне ягня слідую за Сергієм Олеговичем . Мені не звикати до важкої та виснажливої роботи , та перший робочий виявився дуже важким . З першу  працювала в залі приймала замовлення і віддавала їх на кухню , відносила замовлення . Складніше почалось коли Сергій Олегович відправив мене на підготовку банкету і сам банкет. Я настільки замоталась , що мені почали ввижатись люди , яких тут взагалі не могло бути . А саме нового знайомо- незнайомий  Вадим , я краєм ока помітила його біля фуршет ного  столу із якоюсь кралею , та коли віддала замовлення там стояв інший чоловік по старше хоча риси обличчя були дуже схожі , що я мимоволі задивилась на нього і просто врізалась в іншого чоловіка . Як добре що бокали не розбила .

- Вибачте , я не хотіла …- не виразно проговорила я не підносячи погляду на потерпілого мужчину в дорогому костюмі і з шикарними чоловічими духами.

- Нічого страшного Рижик – відповів незнайомець з веселими  нотками в  голосі , а я різко піднесла погляд на незнайомця і відсахнулась від нього . Перед мною стояв сам Вадим із його чарівною усмішкою та чаруючими голубими очима . – Ти що примару  побачила ?-він мило навіть грайливо мені посміхався – Я ж казав земля кругла .- він мені посміхається , а мені здається що земля втікає з під ніг , а в думці промайнуло : « це погано , дуже погано ." - Крихітко зроби личко по проще і іди працювати .

А я як остання дура  кивнула і обходячи його стороною  видавила не зрозуміле « АГА» і  ледь не чкурнула подальше від нього в інший кінець залу ідучи не озираючись . Та як на диво за моєю спиною з’явилась  офіціантка з якою я нещодавно познайомилась Таня .

- Тримайся від нього по дальше , якщо тобі робота потрібна .

- Ти про що ?

- Під дурочку не коси , не пройде . З Хромовим молодшим не думай мутити .

- А хто це , я реально не в курсі . В мене перший робочий , та я другий день в столиці .

Таня суворо глянула на мене немов зважуючи на скільки це може бути правдою .

- Я так розумію , що ти навіть не знаєш  Хто такі Хромові брати . Ходи за мною по шампанське в складову я все по дорозі тобі розповім . – я прослідувала за нею , вона говорила в пів тону тому мені довелось прислухатись до сказаного.- Це троє братів  в даний момент тут є середущий це Володимир Степанович- це власник нашого ресторану і мережі інших по всьому Києві , а інший що роздягав поглядом – це Вадим Хромов , гультяй і шибайголова . Дівчат міняє частіше  за носки . Володимир не терпить жодних його інтрижок і походеньок , тож лиш помітить що Вадик крутиться біля  якоїсь з офіціанток або з кимось з персоналу , так та вилітає миттю з роботи . Тож дивись  добре не наближайся до нього .  

- Я зрозуміла , це мені ні до чого . Головне йому лишній раз не попадатись на очі .

Таня промовчала , а в мене виникла купа запитань без відповідей . Та все ж я не стала їх  задавати . Я і так чудово розуміла що від таких як Вадим потрібно триматись осторонь , виникла інша дилема як триматись від нього осторонь ?

Мені можна сказати залишок вечора щастило , адже я розносила випивку в інші стороні залу , по дальше від Хромових і на завершення робочого виявилось що після опівночі робочих розвозить таксі . Мене і ще двох хлопців повезли в одну сторону , а інших також по троє кому куди потрібно . Як вияснилось з годом хлопці звались Саша та Володя і вони відносно нещодавно працюють також в Ресторані , більше двох місяців .

- Працювати інколи важко , та платять нормально ,регулярно плюс чайові . – повідомив Володя – то ж працювати і вчитись можна . А ти ?

- Я  навчалась на бармена офіціанта тож підшукувала щось відповідне , відправила резюме мені передзвонили запросили , ось я тут .

- Тобі пощастило адже нещодавно вигнали двох офіціанток , а замовлень багато персоналу не хватає . Тому тебе взяли без вагань .- втрутився в розмову  Сашко .

- А чого ти так кажеш . По яким таким критеріям я не підходжу ? – це явно мене зачепило .

- Та не в обіду буде сказано , - немов вибачаючись відповів Сашко ,- просто ти занадто в очі кидаєшся , а такі як ти тут довго не затримуються .

- Тобто ?

Та таксі зупинило біля мого під’їзду і мені довелось виходити . Із великими очима від здивування я попрямувала до квартири. Так як мене забезпечили ключами будити нікого не довелось . Я тихо пройшла до себе взяла рушник і халат  і відправилась  в душ а тоді спати .