Відпрацювати три робочих вийшло доволі складно особливо після довгих і насичених вихідних, а я ще скаржилась в перший вихідний, що мене небере, усі веселі а мені хоч вовком вий. Та все змінилось два останні дні, відірвавшись так, що деякі нюанси випали із пам'яті.  

 Та всеж відпрацювавши я вдихнула з полегшенням, написавши заяву на звільнення.  Ось пишу   і відчуваю, як стає легко і вільно, немов іду на волю. Не знаю чи мої передчуття  вірні  та зараз я готова просто танцювати з радощів. Як на диво від мене не вимагають відпрацьовувати два тижні і ніхто навіть не поцікавився чому я кидаю роботу. Та мені плювати . Отримую зарплату, а розрахункові пройдуть на картку. 

Поїздка із Вікторією відмінилась так, як в неї був завал на роботі. І відправитись зі мною вона не з могла , та я не стала сумувати. Я в повну зайнялася пошуком роботи і житла. Почала вивчати карту міста. Визнаю мені лячно, як подумаю так і легкий трепіт в тілі зявляється. Процес пошуку роботи був доволі клопітким, тому що я підшукувала роботу і житло одночасно, змушена  кожен номер записувати, вичеркувати і знову записувати . Щоб житло від роботи знаходилося відносно не далеко. З цим було важко, я майже опустила руки, коли мені перетелефонували :

-- Доброго дня, ви Катерина Романова? - почувся в динаміку приємний чоловічий баритон. 

-- Так, а хто це? 

-- Роман Загородній, відділ кадрів, проглянувши ваше резюме  на посаду офіціантки , вирішили запросити вас на співбесіду   в ресторан "Richile" . Співбесіда відбудеться завтра о десятій годині попрошу не спізнюватись. Ви будете? 

-- Звісно. 

-- Тоді до побачиння. 

-- Допобачиння - відповіла і зв'язок на іншій стороні вимкнули.

Я готова від почутого просто танцювати, серце забилось швидко - швидко, а в голові завирував вихор думок. 

" Завтра, завтра о десятій, та мені негайно слід збирати речі, щоб прибути вчасно. А де я буду ночувати? В хоспісі! Точно! Забронюю місце по дорозі !" - вирішила я і дістала рюкзак в який вирішила зібрати найнеобхідніші речі. Та це видавалося замало, тож склала дорожню сумку і  все інше. 

Вийшовши із своєї кімнати , зачинила двері на ключ, направилась на шум, що лунав із кухні. Я встала в дверному пройомі і побачила трьох чоловіків активно щось обговорюючі, та при тому випивавши. Мами не було, не сказавши і слова направилась до виходу не попрощавшись. Просто не було з ким. Ось в тоді в перше щось стисло в грудях . Не знаю чому та, хотілось плакати. Усю дорогу до вокзалу я боролась із приступами паніки, відчаю і суму. В мене склалось відчуття, що я сюди більше не повернусь. 

Прибувши на вокзал я розглянула рух потягів, наступний буде у вечорі, в мене залишається уйма часу тож придбавши білет я вмостилась на кріслі і діставши мобільний почала підшукувати житло, на сайті із оренди житла ціни були захмарні, черговий раз я кажу сама собі, що не все так погано і продовжую продивлятися інші варіанти, щоб знімати квартиру ще із кимось. Цей варіант і приніс успіх. Набрала номер і мені негайно відпрвіли. 

-- Доброго дня це ви шукаєте співмешканку для винайму житла? 

-- Так, - відповів жіночий голос. 

-- Я також, ви вже підшукали квартиру? 

-- Так, квартира є та тільки це трьох кімнатна, я і моя подруга вже договорилисть про оренду, та сума щомісячна виходить велика тож ми шукаємо  третю. 

--  Скільки? І де квартира знаходиться? 

--  Виходить на місяць платити по..... А сама квартира зназодиться на.............  Вам підходить? 

-- Так - відповідаю обміркувавши швидко в якому це районі знаходиться. 

-- Ми вже живемо тут, можете підїхати? 

-- Так, та лиш біля опівночі , тому що мій поїзд прибуває в Київ в одинадцяті ночі, а коли я доберусь буде пініч. 

-- Не страшно ми будемо чекати. Як вас звати? Я Галя, а подруга Марина 

-- Катя. - ось і познайомились. 

Домовившись із дівчиною в середині зявилась надія, що не все так погано і можливо цієї ночі я буду спати в квартирі в своїй  нові кімнаті. 

Їду в поїзді в перше виявилось це не одна з найкращих моїх поїздок , та все ж можна стерпіти тимчасові незручності СВ вагону . По серед дороги мене осінила ідея можна було вирушити на автобусі , вони ж напевне курсують частіше . Та все пізно я десь на півдорозі до столиці .

Сидячи на дерев’яній лаві я навіть не помічала сусідів навпроти , та поруч . Майже увесь час споглядала у вікно ,а іноді сидячи в мережі в пошуках імовірних  вакансій . Дві години промайнули  доволі швидко . Вийшовши на центральнім вокзалі міста , я на мить остовпіла .Виявляється наше містечко просто якісь трущоби в порівняні із столицею . Моє перше враження виявилось не оманливим , так як столиця виявилась насправді просто гіганською , від чого я почала почувати себе крихітною мурашкою у мурашнику .

Їдучи  у таксі я роздивлялась нічне місто з таким захопленням , що водій таксі посміхався . По вказаній адресі  прибула далеко за північ . Таксі зупинилось у спальному районі ще старому радянському житловому масиві. Роздивившись по сторонах  я пошукала вказаний під’їзд . Зайшла в середину так дух радянського часу тут оселився на завжди , точніш він його не  покидав. Такі самі стіни що знавали кращих часів напевне ще в ті далекі часи . В повітрі  запах сирості цвілі і хлорки . « Напевно мили нещодавно сходи , хоч якийсь плюс « . Підійшла до ліфта та в середину не наважилась заходити , вирішила піднятись сходами ілея виявилась не найкращою. Тягтись сходами із рюкзаком та дорожньою сумкою. Тож діставшись третього поверху набрала номер Галини. 

-- Добрий вечір, я прибула. Ви змоглиб вийти і мені допомогти? 

-- Звісно, зачекайте, а ви де? 

-- На  третьому. 

-- На сходах? 

-- Так. Я ліфту не довіряю. 

В  телефоні почувся смішок. 

-- Іду. - відповіла Галина і вимкнула зв'язок. Піднявшись ще на пройом я зустріла  доволі високу міцної тілобудови із світлорусявим волоссям , що сягало ледь плечей, та симпатичним обличчям та приємною посмішкою дівчину мого віку . 

-- Ви Катерина? 

-- Так, а ви Галина? 

-- Так, можна просто Галя, давай на "ти" 

-- Звісно. 

-- Давай сумку, а то ти якась зовсім квола, це не вобразу, я так до слова, не ображайся. 

Та насправді я не образилась , просто трішки шокована. Та не подала вигляду і пройшла за новою знайомою. Піднявшисть на шостий поверх  зустріли Марину, яка нас очікувала. 

-- Доброго вечора  - усміхалась вона мені. 

- Доброго вечора – відповіла роздивляючись у півтемряві дівчину в двернім пройомі .

- Доброго .А ми з Галиною думали що ти не приїдеш , передумала .

- Як бачиш я тут.

- Проходь – пропустила вона мене всередину . Це була звичайна квартира із стандартним ремонтом нічого над особливого окрім того , що це столиця із захмарними цінами на житло . В повітрі  повисла напруга , ніхто із нас не знав як краще зняти напругу . Першою і напевне найсміливішою виявилася Марина, з нас трьох найнижча , та схоже найкмітливіша :

- Житло так собі , та все ж яке є . Дешево та сердито.

- Я б так не сказала .- додала я .

- Це ти  просто цін не бачила це тобі не провінція .

- З першу я теж так думала , та вже звикла за три роки , що живу в столиці .- втрутилась Галина .- до речі ти з дороги втомилась , ідемо я покажу тобі  твою кімнату , розкладеш речі .- вона пройшла перша коредором , я слідом за нею , Марина відправилась в іншу сторону , як вияснилось з годом на кухню . В цей час я з Галиною направилась у третю кімнату ,що залишилась для мене . – Ось це твоя , раніше тут жила Віра наша подруга .Та вона переїхала .

Розглядаючись по сторонах я спитала для підтримки розмови та насправді це мене насторожувало , мені потрібно було скласти певну характеристику дівчатам .

- А чому вона переїхала ?

- Вона почала зустрічатись із хлопцем , та вирішили  жити разом . Сама розумієш , там де двоє інші зайві , а  в них романтика .

- Думаю їм в даний час не до вас .

- Дівчата ! – почувся голос Марини із кухні , - чай готовий !

- Ідемо Марина чай зготувала , ідемо ти з дороги напевне зголодніла .

Я залишила свої речі в кімнаті і направилась слідом за Галиною до кухні . І дійсно на невеликій кухні на круглому столі накритому скатертиною в червоні квіти стояло три чашки із запашним зеленим чаєм  , та декілька канапок із сиром та ковбасою .

- Чим багаті тим і раді , - сідаючи за стіл прокоментувала Галина .

- Не потрібно було я перекусила по дорозі . -  та все ж сіла поруч із Мариною і потяглась за чашкою , як виявилось чай  дуже смачним  та ароматним . Сидячи за столом із чаєм ми обмінялись деякою інформацією про себе , хто та чим займається а тоді розпрощавшись відправились на відпочинок .

Лиш прийнявши швидко душ я привела себе в порядок  , тоді відправилась спати .Як насправді  я втомилась не уявляла собі до того моменту коли моя голова торкнулась подушки  і в мить заснула .

На ранок мене розбудив  будильник, що дзвонив, як завжди о пів на сьому ранку . Прокидатись ніяк не хотілось , та все ж набравшись сил я піднялась і діставши із сумки свої речі направилась в душ в інших кімнатах панувала тиша , тож стараючись не шуміти відправилась в ванну кімнату . Та  прийнявши душ і зробивши укладку  я вийшла,  в кухні вже кипів чайник і Марина ще півсонна закидала каву в чашки .

- Доброго ранку - бадьоро привіталась я .

- Доброго – сонно відповіла дівчина дивлячись лиш одним оком . - я в душ , поки Галка не прокинулась , а ти залий каву і  розбуди Галку , а то вона проспить  роботу . Вона в нас сова до пів ночі тусити  може , а тоді до обіду спати .

- Я така ж  .

- По тобі не скажеш .

- Це просто сьогодні на десяту маю співбесіду , ось і хвилююсь боюсь спізнитись 

На що Марина хмикнула і вийшла з кухні в напрямку ванної кімнати . Я залишилась та направилась до кімнати Галини . Постукала в двері доволі  стримано , та жодного ефекту це не дало , тож знову постукала , цього разу більш впевнено , та жодного ефекту . Не витерпівши я просто забарабанила в двері із голосним :

- Галино прокидайся !!! – ось цього разу я почула невнятне « Встаю, встаю , чого так кричати , наробила шуму увесь дім на ноги поставиш .»

Тож задоволена я направилась до себе одягатись. Обягла білу блузу   на стійку та чорні класичні штани  до них чорні замшев туфлі на високих підборах . Доповнила це все класичним макіяжем , не надто яскравим , поглянула в дзеркало , повернулась оглядаючи себе із усіх ракурсів - залишилась задоволена . " Не дарма таку суму викинула в найкращому бутіку нашого містечка . Можливо я не конкуренція місцевим модницям та обличчям в болото не впаду "- промайнула мені думка , так чи інакше я собі подобаюсь , особливого шику додає моє медове волосся до поясу  .  

На кухні була  Марина із Галиною  , що пили каву .

-- О маленький сексі бум у великім місті . -  заявила Галина , лиш я з'явилась у полі зору . - А я не думала , що ти така сексі .  На перший погляд така не показна , та бачу перше враження оманливе .

Пройшла , присіла поруч із дівчатами проігнорувавши  зауваження Галини .

-- Куди на співбесіду ? - втрутилася в розмову Марина .

-- В "  Richie" - від моєї відповіді повисло мовчання,  я помітила , як дівчата обмінялися  швидкими поглядами ледь-ледь помітними . - В чому річ .

-- Та нічого такого , просто ресторан вищого класу , високо замахнулась .- пояснила Марина  . 

-- І на яку посаду .

-- Офіціантка .

-- Ти в курсі що там потрібно , англійську знати .

-- Знаю , правда лиш розмовну ,  думаю піде .

-- Навряд . Це  тобі не тобі не твоя провінція , - єхидно зауважила Галина .

-- Обізвалася та що живе у великім місті без року тиждень .  - Мені також пальця в рота не клади , себе кохану я ображати нікому не дозволю .