Дівчата переглянулись бангатозначними поглядами .

- Привіт , - вдаючи повну байдужість  вітаюсь , проходжу до своєї шафки

- Привіт , як відпочила ? Готова до робочої ночі  ?  – перша заговорила Ліля натягши милу дружню посмішку.

- А ти ?

- Як сказати ,  хто до чого готовий – з єхидною посмішкою заявляє Ліля , Мар’яна лиш мовчить , відходячи в сторону .

- Ти на щось натякаєш ?  Можливо я щось не так розумію хід твоїх думок .

- Та ні , просто дружня розмова ні про що . – все так само в тон відповідає Ліля , та відчувається що веселощів стало менше . Я кинула на дівчину холодний погляд і дівчина відвела погляд .

Мар’яна  виявилась не такою зухвалою як її  подруга , що відчувши гідного суперника дала задню . Я таких людей як Ліля багато бачила , та ніколи не ховала голови в пісок . Коли мені оголошують війну – виклик приймаю з гордістю .

Подруги непомітно переглянулись і поспішили вийти , залишивши мене на одинці . Невдовзі в роздягалку увійшла чергова дівчина . Скоріше вбігла , уся розтіпана і задихана .

- Привіт – мимохідь кинула вона лиш мельком глянувши на мене і поспішила до своєї шафки .- Ти новенька ? – спитала дівчина для підтримки розмови .

- Так .

- Катя ?

- Так … - не впевнено відповідаю і повертаюсь обличчям до дівчини,

  – звідки знаєш ?- це мене насторожило , просто так ніколи нічого не відбувається , а  можливо я просто звикла шукати в усьому сказаному  підтекст. Можливо хтось скаже, що це маразм  і можливо він виявився правий , та через життєвий досвід скажу : Такого не буває .

- Цих дві змії в коридорі тобі кості перемивали .

Я лиш хмикнула , а що я ще хотіла ?

-   Будь обережна Лілька ще та змія підколодна ,  сто процентів тобі влаштує пакість . Чим ти їй так не вгодила ?

- Можу лиш здогадуватись . Таке враження складається личком не вийшла  ,  викликає в людей антипатію .

Дівчина засміялась .

- Навпаки, заздрять, ось і пакостять.  Я Оля .

- Катя

- Дуже приємно , а тепер поспіши , а то Сашко усі мозки  тобі виїсть . А ще як Лілька    наплачеться , а вона наплачеться … , мені тебе шкода .

- Не варто , я не даюся в обіду , не на ту попали. Але дякую за попередження .- і я направилась до дверей . В центральнім залі я зустріла Сашка , що був явно усім на світі невдоволений .

- Скільки можна переодягатись , бачиш повний зал Ліля не встигає . Вештаєшся  хто знає де !

Я промовчала , лиш стиснувши губи тісніше  і направилась до щойно при бувших відвідувачів . Що вже прибули в чудовім настрої .

- Добрий вечір , меню , будете щось замовляти ?

Молоді люди весело перемовились і відкрили меню . Як і було передбачено весела компанія, що складалась із трьох хлопців і п’яти дівчат замовили вісім міцних алкогольних коктейлі  на початок вечора . Тож записавши замовлення відправилась його виконувати . Один із наших барменів що був менш зайнятий це Сергій і я підійшла із замовленням .

- Сергій шостий столик три whiskey sour , один Лонг Айленд ,  чотири Мохіто   і відправилась до наступного столика  із шумною компанією , часу розслаблюватись не було тож отримуючи і відносячи замовлення від столика до столика . В одну мить несучи замовлення я відчула різкий удар в плече . Ще мить і коктейлі опинились  на підлозі як би не  спритність одного з клієнтів .

- Обережно …-  підтримуючи мене разом із підносом промовив він  з  приємною посмішкою на обличчі .  Його погляд скользнув по моєму обличчі і зупинився на брижику і додав – Катруся , дуже гарне ім’я, як і його власниця .

Я повільно відсторонилась з міцних обіймів і глянула на свого рятівника , « а він нічого такий» - промайнула думка. Середнього росту , смуглявий із чорним смоляним волоссям і короткою стрижкою . Симпатичне обличчя прямий ніс , глибоко посаджені карі очі над якими виднілись такі ж чорні брови і приємна дружня посмішка.

- Дякую –посміхнувшись у відповідь спробувала обійти свого рятівника та напевне в нього інші плани . Він перегородив собою мені дорогу

- Я Денис .

- Дуже приємно , та вибач я поспішаю , в мене багато замовлень , я поспішаю .-  все ж я обійшла його і поспішила віднести замовлення . На знайомство в мене не має часу .

Під кінець зміни відносячи замовлення вже добре підхмелілим клієнтам  в проході між столиками я раптово зіштовхнулась із Лількою , що ішла із залу і Мар’яною  в результаті коктейлі опинились на підлозі .  Це привернуло увагу усіх присутніх , або це мені лиш здалось .

- До чого ти незграба  - почула я за спиною Лілин голос . Від люті  в мене руки почали труситись , я глянула на неї вбивчим поглядом , а в голос  лиш додала

- З ким не буває …

- ХА ! Зі мною такого не буває – фиркнула вона і розвернувшись круто пішла геть .

« Нічого це  можна  виправити , зачекай з тобою ми ще поговоримо …»- пообіцяла я цій вискочці прибираючи безлад . –

- Я так розумію, що ти сьогодні оплачуєш п’ять  коктейлів .

Почула голос за спиною Сашка , нашого адміністратора від чого аж зубами заскрипіла .

- І скільки це буде ?

- Помнож п’ять на двісті .

« Ну все Лілечка – тобі кришка»

Плачевний стан речей виявився за робочу зміну я рівним рахунком не заробила нічого , тож увірвавшись в роздягалку в не найкращім  настрої просто без зайвих слів врізала Лільці  під праве око , що та відлетіла вдарившись спиною об шафку .

Я нахилилась і прошипіла крізь  зуби .

- Це було в перше і востаннє , гратись із такими вискочками як ти я не буду . Гроші віддай !

- Які гроші? – спитала вона сидячи на підлозі

- Пам'ять тобі знову покращити ? !

- Катька , ти здуріла? !

- Так! Я іду в душ повертаюсь – гроші мають бути в мене в шафці ! Я зрозуміло висловилась? ! – я  відійшла від сидячої  на підлозі дівчини , підійшла до шафки взяла рушник і зникла у душовій . Залишивши Лільку на одинці .

Змивши із себе усю втому відправилась назад у роздягалку , та  дівчини там не зустріла , відчинила дверцята шафки та очікуваних грошей там не було .

« Що ж не на ту ти попала , моя ти Лілечка дорогенька».

Одяглась і вийшла з роздягалки мене знову чекав несподіваний сюрприз Саша разом із заплаканою Лількою .

- Бачиш що вона накоїла? ! Вона мене побила !- ридаючи заявила молода актриса демонструючи синець під оком  .

- ТИ її побила? ! – з жахом на обличчі спитав чоловік

- Ні , мабуть в душовій посковзнулась і впала . Не знаю  я зайшла , а вона вийшла . Я з нею не розмовляла .

- Вона все вигадує !- зірвалась вона і кинулась на мене з кулаками , та Саша перехопив її .- Вона вимагала від мене гроші !

- Які гроші ?

- За коктейлі , що вона незграбна дурепа розбила ! – продовжувала кричати Ліля , а я помічаю як у вузькому коридорі збирається натовп глядачів .

- Такого не було я нічого такого не казала – рівним тоном відповідаю склавши руки на грудях .- Хоча могла б  , адже завдяки Мар’яні  та Лілі я розбила коктейлі .

- Ах ти погань!!! – викрикнула вона і знову кинулась на мене з кулаками , а ялиш відступила на  крок , Саша стримував навіжену .

- Не віриш проглянь  камери спостереження , тоді побачимо хто вигадує .

В коридорі запанувала повна тиша ніхто не поспішав до дому усі чикали на завершення вистави .

- Пішли , глянемо .- промовив він і ми немов діти пішли за вихователем , лиш один раз упіймала на собі Лілин злий погляд , та вона мовчала розуміючи що ж Сашко побачить на записі .

Ми пройшли на третій поверх ,  увійшли в  кімнату охорони де в даний час був лиш один чоловік.

- Сергій- звернувся Сашко до чоловіка  мені потрібно проглянути запис із центрального залу .

- Весь

- Ні приблизно о пів на третю .

Я і вона стояли як дві дурепи , принаймні в мене таке відчуття . Хоч я і невинна та все ж  неприємно . Довго не довелось чекати .

- Промотай , зупини  увімкни . – командував Сашко

На екрані було все видно як я іду із замовленням , як дві подруги « пожартували» надомною .

- Достатньо думаю питання вичерпано – повідомив адміністратор , повертаючись обличчям до нас  . – з Тебе Ліля і з Мар’яни по триста гривень повернути Катерині .

- Нізащо , ми пожартували я невинна що вона така незграба – все ще обурювалась Ліля .

- Все  мені пора , - я розвернулась і вийшла не оглядаючись  по дорозі  кинула лиш біглий погляд на  зачинені двері Хромова і пішла дальше до виходу .

Вийшовши на вулицю  роздивилась по сторонах , на вулиці вже світало обіцяючи гарну погоду . І мені стало шкода що в черговий раз я пропускаю найкращі моменти зробити фото . Небо с світилось різними барвами золотистими що ніжно переходили оранжеві , тоді червоні і у фіолетові .Темне небо вже зовсім просвіто даруючи невимовну красу чим я і замилувалась . Дістала мобільний і зробила декілька фото .

- Доброго ранку – десь поруч почула я і розглянулась по сторонах . Не поодалік  біля темно-синього Рено стояв молодик . «Хто такий?»- насторожуюсь я . – Катрусь непізнана ?

Він наблизився і в пам’яті сплили моменти із робочої зміни .

- Денис …- невпевнено промовила я .

- Значить все ж пригадала .

- Так . Чим завдячую твою увагу до мене ?

Моє запитання збентежило його. Холодного прийому він явно не очікував . Але в тому уся я : лиш зовні добра  та позитивна, а насправді  не люблю сюрпризів , нахаб і непроханих залицяльників . На що мене як мінімум вистачає на флірт або невинну інтрижку без зобов’язань і то із багатьма факторами .

В принципі не люблю коли до мене підходять знайомитись  на вулиці , а особливо коли я у творчому процесі тоді буваю доволі різка і дещо груба . Це виявився один із таких моментів .

- Просто хотів познайомитись по ближче .

- Я на вулиці не знайомлюсь .-  різко відповіла і пішла геть швидкою ходою . Сьогодні мені не до знайомств , потрібно проспатись хоч декілька годин і до роботи  знову .

 Увійшовши в ресторан побачила Андрія , офіціанта що був у перший  мій робочий . Такий же мовчазний і зосереджений на чомусь своєму внутрішньому .

- Доброго ранку . – вітаюсь я проходячи повз у роздягалку , та у відповідь нічого жодного жесту не те що звуку .

«Що ж не ні так ні»- прокоментувала я його вчинок  і увійшла в роздягалку .

- Усім доброго ранку – привіталась я до усіх присутніх .Це була Танечка – офіціантка , Настя – су шеф , та Надія – кондитер .

- Що за чорні кола під очима ?- зауважила Надя , адже наші шафки були поруч .

- Довга ніч виявилась – багатозначно відповіла я.

- І хто ж цей щасливчик , що не давав тобі спати ? Раптом не Вадим Хромов ? – все в своєму репертуарі продовжувала Таня.- Якщо дівчатам до того моменту нічого не було відомо то Танічка постарається пізніш усе розповісти усім про все . Хоча як на мене і розповідати нема про що .

- Не хочу тебе Таня розчаровувати , та ні .

- Хто тоді ?

- Денис , та боюсь він тобі невідомий , хіба що ти усіх Денисів  Столиці знаєш ?        

- Та ні хіба що познайомиш?

- Ти що моя мама , що тебе з усіма моїми хлопцями знайомити ? -  іронізую я .

- Тихіше дівчата , ще увесь робочий по переду , наговоритись – вирішила нас заспокоїти Настя , що відрізняється доволі спокійним характером .

Тож закривши роти , ми продовжили переодягатись і поспішили в зал .

- Доброго ранку . – першою привіталась Таня із Сергієм Олеговичем ,нашим метрдотелем . А я лиш по заду скромно кивнула .

- Катя зачекай .- зупинив чоловік мене .                                                                                             

- Хромов повернувся тож краще працюй в бенкетному .

- Ні не варто , якщо все таки він захоче мене прогнати , то нехай . Мені байдуже .

Тож розвернувшись направилась в центральний зал , за одним із моїх столиків сидів мужчина років сорока ,доволі красивий в дорогому костюмі і бердовий годинник на руці . В його руках був глянцевий журнал .

- Доброго ранку , раді вітати вас у нашому ресторані . – привіталась я тримаючи в руці меню .

- Будете щось замовляти ?

Напевне суть мною сказаного не зразу до нього дійшла , адже відповів він лиш за деякий час відірвавши замислений погляд від журналу , що  таким  прискіпливим поглядом переглядав . Цим і мене зацікавив .

- У вас є вегетаріанські страви ? – поцікавився він навіть не відриваючи погляду від фото на сторінках .

- Звісно ,- обманюю я ,- що бажаєте замовити ?

А в думках проносяться думки хаотично обмірковуючи , як же я буду пояснювати шеф-кухарю чому він має приготувати вегетаріанську страву .

- Овочеве резотто , салат Айсберг  ,венгерські трюфелі із фініків .

- Будете замовляти вино ?

- Ні .- коротко відповів чоловік не відриваючи погляду від журналу .

А я направилась на кухню .

- За сьомим вегетаріанець , - повідомила я залишаючи замовлення і розвернувшись щоб покинути кухню мене зупинили .

- Це хто знову цей із « Гламур».

- Бог його знає , в  мене вперше .

- Настя! – окликнув су шефа Антон , - візьмись за резотто ,   Надя – трюфелі , Макс – салат .

Я не стала слухати розмови кухарів , а відправилась в зал , до мене підійшов Сергій Олегович  і повідомив

- За десятим сидить Олександра Хромова – дружина Володимира Степановича , сьогодні вона буде снідати із подругою . Дружиною депутата Нестеренка, не підведи .

Я не стала спішити підійшла привіталась до блондинки в легкому літньому платті голубого кольору в тон її красивих очей . Поцікавилась  чи буде вона замовляти чи дотикається подруги .Та Олександра зробила замовлення для себе і за подругу тож я змогла легко віднести замовлення на кухню.

В залі було доволі не багатолюдно , в мене  було лиш два столика  невідомий мені ще робітник  журналу «Гламур» і дружина старшого Хромова  тож я дозволила собі розслабитись . Я дістала мобільний і набрала все про журнал «Гламур»  і вмить мені  показав «дядько Гугел» все про  журнал : хто власник , головний редактор , хто і коли започаткував і так дальше.  На одному із фото був саме наш клієнт ,а під ним підпис Литвин Давид головний редактор журналу «Гламур».

- Резотто з овочами сьомий столик – почула я і сховала свій мобільний у кишеню фартуха і поспішила віднести замовлення клієнту.

- Ваше замовлення Давид Броніславович .- медовим голосом повідомила подаючи страву на стіл. Чоловік підніс погляд на мене і глянув в моє обличчя крізь лінзи окуляр . Погляд його був явно оцінюючий .

- Дякую… що новенька , раніше я тебе тут не помічав .

На його слова я посміхнулась ще ширше .

- А ви що когось помічаєте ви усі в роботі .

Давид Броніславович перевів погляд із мого обличчя на журнал, що лежав в нього на столі .

- Так , доводиться . А то ці бездарі із купленими дипломами в переході такого наштампують , що за валер’янку хапаюсь .- сумно посміхнувся він .

- Що так погано , як на мене це вищий клас . Хто ще зрівняється із вами , як на мене ніхто . Десь по заду «МАКСИМ», а про усіх інших ізгадувати не варто .

- От тому ми і перші що доводиться усе контролювати .

- Так ви праві хочу віддати вам шану .Ви справжній професіонал . Якщо я не помиляюсь ви спершу були звичайним фотографом, а тепер  головний редактор .- в моєму голосі пролунало справжнє захоплення .

- З звідкіль така обізнаність ? – він прищурив очі вдивляючись в моє обличчя , немов пробуючи розгадати цю таємницю . – Журналістка ?

- Ні що ви , я лиш скромна офіціантка , та я захоплююсь фото . Тож свого кумира не можу не знати в обличчя .

- Фото …? Якщо не таємниця що фотографуєш ?

Я замислилась і лиш тоді відповіла :

- Природу .

Відповідь його здивувала , це я зрозуміла по чорних бровах що стрімко злетіли в гору .

- Можливо це прозвучить смішно та це правда . Обожнюю фото природи цієї ще не зруйнованої чистої краси .

- Можливо в наступний раз покажете ?

- Напевне ні , тому що усі мої речі залишились в дома в рідному містечку . Навіть фотоапарат не прихопила . Доведеться відкладати гроші щоб придбати новий . Тим паче він старий , та …

- Тоді в наступний  раз я прихоплю свій старий Sony Alpha a9 . Я ним не користуюсь , а тобі знадобиться для практики .- із серйозним видом повідомив він .

- Ви що? ! Не потрібно я такого подарку не прийму в жодному разі Давид Броніславович . Перепрошую , що відволікла вас , ваше резотто охолоне .

-  Нічого не хочу чути , для юного таланту мені нічого не шкода . А зробиш фото скинеш мені на  електронну пошту , я  оцінюю .

Цього разу мої брови злетіли вгору від здивування , такого повороту подій я явно не очікувала .

Я  кивнувши покинула мужчину направляючись по наступне замовлення .

 Гостре  яловиче пахо і сандвіч – фальфаль з овочами я віднесла Олександрі Хромові із  її подругою і коли відавши замовлення хотіла відійти мене затримали .

- Любонька , зачекай – заговорила Нестеренко – Хочу поцікавитись .

- Так слухаю , - з милою посмішкою повернулась до жінок .

- Яким відтінком краски ти отримуєш такий колір . Ато мій  майстер ніяк не може віднайти потрібний мені відтінок . Поглянь Саша , правда чудовий відтінок .

- Як на мене так собі – скорчила Хромова гримасу .

- Це мій природній колір . – коротко відповіла я і неквапливо покинула подруг відчуваючи не приязний погляд Олександри Хромової . Невідомо чим заслужила до себе антипатію , та попадати в немилість до начальства це вже якась закономірність .