Повертатись до дому для мене це теж саме, що повертатись в особисте пекло . Стійкий запах перегару,  що вївся глибоко в кожну річ, в стіни  і цим немов усе наповнене. Повертаюсь часто пам'ятю назад в минуле, коли ми з мамою жили двоє, без відчима. Ми жили не бідно й не багато,  та нам хватало. Та одного разу мама превела його, з першу все було більш - менш нормально. Він відносився до мене доволі холодно, та більшість часу ігнорува, та  це  влаштовувало. Лиш інколи зачіпало, коли було щось не так, відчим казав " Скажи їй, або це твоя дитина виховуй". Він працював  мама також, тоді його звільнили за крадіжку і понеслось він  зайшов в запій  і тривало це довго.  Та згодом Він влаштовувався на роботу до першої зарплати і знову запій, не знаю  як підсіла мама та невдовзі вони пили разом, перетворюючи моє життя на пекло. Звинувачуючи мене у всіх своїх невдачах. Від відчима я чула, що він мене вигодував, вивчив, поставив на ноги, а я невдячна не можу навіть їсти зварити . А для кого варити для їхніх друзів алкашів , що все повиїдають, а тоді за ними щей мий і приберай , не буду впадати у деталі . 

Та мені не звикати, наготувавши їсти, прибравши я відправилась в  супермаркет за продуктами. Увійшла в середину і перше, що відбулось так врізаласть в когось. Підняла погляд і зустрілась із бездонно голубими очима, які мені посміхались. Я завмерла  втонувши в цій безодні .

-- Привіт Рижик, а земля все ж кругла. 

Мені здалось що в цю мить моє серце зупинилось і я забула навіть як дихати. 

-- Ти чого язик проковтнула? Минулого разу була більш  говірка. - усміхався він, а мене немов струмом вдарило. Я спохватилась, що незнайомець мене притискує до себе за талію, а його міцна рука немов обпалює мене. Митю звільнившись  і вдійшовши на безпечну відстань заговорила  стаючись виглядати спокійною :

-- Вибачте не помітила. - з цими словами спробувала обійти його, та не тут то було, він загородив собою прохід. 

-- Я такий не помітний? В перше чую таке. - він посміхався та дивився на мене так, що мене обдало жаром, я відчула як мої щоки загоряються. - Слухай, ми минулого разу так швидко розпрощались, що і познайомитись забули  я Вадим, а ти? 

-- Я не знайомлюсь в  маркетах... - випалила я і спробувала  проскользнути, та не тут то було. Поруч зявився ще один красунчик, якого я вмить упізнала Горелов  Борис, власник клубу в якому я вчора відривалась. Тепер картина намальовувалась  чіткіша. Горелов ще той тип, він бере те що хоче і бере жорстко не дбаючи про бажання  інших. В мене ноги затримтіли при згадці, як я  влаштувалась до нього в ресторан офіціанткою  і як довелось втікати із вікна другого поверху, адже як виявилось він кожну повинен випробувати особисто. З цим я не погодилась і змилась через вікно його кабінету не отримавши платні за три робочих дні. Тоді я не наважилась згадувати про зарплату і взагалі не з'являлася більше в тім районі. 

Щось в  середині йокнуло зустрівшись з поглядом темно- карих очей, я ще на крок відступила. 

-- Вадим, пішл  не бачиш ти дітей лякаєш. Йдемо нас чекають  - він  потяг друга за руку, а я залишилась ошелешеною  стояти дивлячись у слід двом небезпечним красунчекам. Ось з ким, з ким, а з ними я не хочу знову перетнутись. 

-- Слава Богу він мене не згадав, - перехрестилась не зважаючи на здивовані погляди людей і увійшла в зал супермаркету. Пробуючи пригадати що мені потрідно, а то все вилетіло з голови. - Не можна так людей лякати, - говорю сама з собою. 

Цікавість має рахуватись одним із десяти смертних гріхів , адже вибираючи продукти мене просто накрило від цікавості хто ж він, дістаю телефон і набираю номер Владика бармена

- Ало – почувся невнятний голос в динаміку , він явно спав , я його розбудила. Та чомусь моя совість мовчала.

- Владик прокинься і співай .

- Ти для цього мене набрала ?

- Ні , в мене до тебе запитання ,

- НУ ?

- З вашим Борисом бачили ,молодого і сексапільного на ім’я Вадим , що ти знаєш ?

- Якщо ти для цього мене розбудила , хочу тебе розчарувати , я знаю не більше тового  .Він з Києва , друг Бориса і  кралечки штабелями падають до його ніг . Я вже й мовчу про ліжко .

- Не багато .

- А кому так препекло ?

- Мені .- продовжувати я не стала , просто відключила зв’язок  .І навіщо він мені ? В черговий раз задалась я цим безглуздим запитанням продовжуючи вибирати необхідні продукти .

Не знаю що мною керувало  та у вечері разом із Вікою знову була у клубі . 

-- Не знаю чого ти мене сюди притягла , та сьогодні я п’ю  лише безалкоголку , - повідомила Віка . Та буває так, що самі обставини складаються так , що усе заплановане летить шкереберть . До барної стійки підійшло  двоє моїх добре знайомих симпатичних хлопців .

- Привіт Катя , давно не бачились ! – з шикарним розмахом обійняв мене Сергій , у відповідь я обійняла його .

- Сергій ! Ти коли повернувся ? Макс !!! Я така рада вас бачити .- ми обмінялись міцними обіймами із Максимом – Хлопці знайомтесь це моя подруга Вікторія Скоропадська , а це мої друзі дитинства .Вони три роки за кордоном жили, ось повернулись .

- П’ять , нас не було п’ять років .- виправив мене Макс

- Вік прикинь п’ять , а здається нещодавно по підї’здах  ховались від старих .

- Так дівчата це потрібно відмітити і поділитись спогадами . –запропонував Сергій .- йдемо у віп зону в нас там стіл заброньовано , там усі наші чекають .

Нас із Вікою не потрібно було довго вмовляти тож не минуло і п'яти хвилин, як ми були у віп зоні і пили по повній і вже не йшлось про безалкоголку , а я забула чому на справді сюди прийшла .

Тож добре відірвавшись у ночі я прокинулась від спраги із важкою головою у квартирі Вікторії . Повернула голову і побачила сплячу поруч подругу .

- Віка , ти жива ? – я штовхнула подругу в плече , на що вона лиш промечала  і обернулась до мене  спиною .

- Мені погано ,- пробурчала я відчуваючи, як нудота підступає до горла . Довго не чекаючи піднялась з ліжка і направилась у ванну кімнату , звільнити шлунок і прийняти холодний душ .

Я не очікувала, що буде так погано увесь свій вихідний я разом із Вікою провалялась в ліжку . Над вечір завібрував телефон і на екрані висвітив номер  Сергія

- Дівчата привіт вихідні продовжуються !

- Я в курсі , а ти вкурсі що з ранку на роботу ?

- Кать не говори як пенсіонерка , живемо раз! 

-- А ти  в курсі що після ще одного  такого вечора я довго не протягну. 

-- Не прибідняйся , через пів години я заїду за вами  будьте готові. - Сергій вимкнув зв'язок. 

-- Що Вікусь, вихідні продовжуються! 

Віка приречено глянула на  мене :

-- Ти моєї смерті хочеш? 

-- Та не треба Вікусь, сьогодні лиш  безалкоголка. 

Та не тут то було  зібравшись із друзями про безалкоголку ніхто й не пригадав, тож ранок понелілка почався  дуже важко. 

Із важкою головою та поганим самопочуттям по дорозі на роботу забігаю в цілодобову аптеку купую воду і лвки від похмілля і прямую в мінімаркет . Відчиняю двері і приступаю до роботи. Провіряю товар  розкладую його, відпускаю не числених відвідувачів. По дев'ятій заходить спершу Натаха -  старший продавець, не пройшло і п'яти хвелин приходить Юлія Іванівна. Усі дружно вітаються , ось і пекар зявилася, весь колектив в зборі. Всі такі дружні і приємні в спілкувані до нудоти, щось явно не те. Змії і гадюки дружніми не бувають, втрачу пильність в горло вчіпляться. Треба триматися на поготові. Відпускаю клієнтів, обмінююсь позитивними словами. А на думцв диш одне звалити звідсіль і не бачити цих зміюк. Я розумію що вони зміюки ще ті , мовляв рідні знаєш звідкіль біди чекати, але що не кажи тераріум є тераріум. Втратиш пильнісь і смерть. 

Як Вікторія каже : "ти ідеш і працюєш без емоцій, вони є, але для тебе немає ". Так це діє коли тобі наплювати на все, а в думці лиш одне ще до двадцятого, получу зарплату і звалю.