Мобільний не терпляче вібрував у кишені фартуха коли я записувала замовлення клієнтів .І лиш вийшовши із головного залу в коридор змогла відповісти на телефонний дзвінок . Це був не відомий номер , та все ж я відповіла .

- Так слухаю ...

- Привіт Катруся - почула приглушений грудний чоловічий голос з динаміка . А в думках пронеслись варіанти хто ж це може бути .- Не впізнала ?

- Ні , а хто це ? - обманюю , адже варіантів не так багато .

- Натякаєш що мене легко забути ?

- Ні просто пам'ять погана , роботи багато , а коли лишнє випю , так взагалі з пам"яті викидає .  Натворю дурниць , а згадати не можу.

В телефон чую приглушливий смішок . 

- Тож , якщо гроші винна , а розписки немає - вибачайте . Не пам"ятаю . Тож допобачення я на роботі , клієнти чекають . - протараторила я і вимкнула зв"язок . Ще мені цього не вистачало , достатньо Хромова із його шалавами і вибриками . 

Євген хоч і доволі харезматичний чоловік , та час для дзвінка вибрав явно не підходящий . Для продовження  знайомства в мене не відповідний настрій .

Не зважати і працювати , це те що доводиться робити навіть коли в тебе на душі погано . Та інколи саме робота виявляється саме тим рятівним колом , коли ти сам на сам не можеш залишатись , щоб не прислуховуватись до власних почуттів  та думок . Коли бути один на один з собою краще не знаходитись . Ось і я вирішила так , робота і більше нічого .

- Катя , що з тобою  ?- вийшовши на вулицю з ресторану чую за спиною  голос Сергія Олеговича . Повертаюсь на голос роблячи чергову затяжку .- Ти ж не куриш ? Що трапилось ?

- Нічого все гаразд .- я не умію усім підряд виливати душу . Та схоже ця відповідь явно не влаштовує його .

- Не обманюй , від коли ти повернулась з дому ти не ти .

- Чому ?

- Я не пам’ятаю  коли ти в останнє  посміхалась . Ти ні з ким не спілкуєшся у вільний час , втікаєш на перекур . Що з тобою ?

- Не зважайте Сергій Олегович , просто інколи важко втрачати близьких людей .- я погасила недопалок і повернулась назад . Бажання продовжувати розмову не було .

 До нічної зміни я тупо спала  не вибираючись навіть із ліжка щоб поїсти , а точніше бажання їсти не було . Стук в двері привернув мою увагу , та я не стала відповідати вдаючи сплячу . Та схоже це не стало перешкодою для Марини з Галиною .

- Ти там , що померла ? – почула як двері безцеремонно відчинились і в мою кімнату увійшло двоє дівчат .

- Катя , годі вдавати що   спиш . Відкривай очі і гайда на кухню , кава тебе чекає – диктаторським тоном  заявила Марина .

- Я купила шикарний торт  і до торта . Тож досить душити сама себе . Пішли вип’ємо , розслабимось . – Підтримувала подругу Галина .

- Нам Віка телефонувала , вона хвилюється за тебе . Ти не відповідаєш на дзвінки . Закрилась в собі . Що трапилось ?

Бачу що ці двоє не відстануть так просто , тож здаюсь і відкриваю очі .

- Ви й мертвого достанете , він встане і піде , не дасте по спати .- Я сіла в ліжку , а дві наполегливі дівиці всілись   поруч по обидві сторони .  – Що ?!  В чому річ ?

- Нічого , просто вирішили тебе морально підтримати , побути поруч в важкий момент – посміхаючись  відповіла Галина .

- Пішли на кухню ,досить киснути , а то ти на себе не схожа . Пішли ,- вона потягла мене за руку . І я здалась .Ми дружно  пройшли на кухню де вже очікував нас торт  а до нього кава і пляшка вина .

- А вино до чого? 

-- Для піднесення морального духу .- діловито заявила Марина , - а то ти взагалі на амебу станеш схожа .

- На що ?

- Амебу , такий одноклітинний організм , що сам по  собі розмножуєттся,  діленням клітини .

- Ха – ха ! Не смішно ! – огризнулась я та не стала ображатись . Такі  старання дівчат і усе за ради мене  не повинні пройти даремно .

Після гарного кавування я все ж відправилась в клуб .

Сьогодні на зміні зі мною випала Оля і цьому я була несказанно рада , як виявилось вона також . Про  смерть в сім’ї вона вже наслухалась , тож поспішила поділитись  новинами , що відбулись в період моєї відсутності . Почала з найменшого  :

- Лілька  від тоді так і працює в Хромова на поверсі . Ти не повіриш вона так себе носила , заледве носом небо не зачіпала .

- Носила , а що змінилось ?

- Хромов запав на цю , як її там … Лізу , та що хакер . Я чула вона працює в фірмі Громова кимось там по комп’ютерах . Менше з тим , суть того він з нею за ручки водяться , просто любов одним словом .

А я слухаю і не вірю своїм вухам .

- Не дивись , ти так на мене . Це серйозно . Він квіти їй купляв .

- А ти це звідки знаєш ?

Оля загадково і самовдоволено посміхнулась , та все ж не витерпіла і додала  :

- Максим  із  охорони розповів .

- А де це ти з ним зустрічалась – багатозначно посміхаючись спитала я .

- Нічого такого , він  мене просто зі зміни підвозив до дому , як виявилось нам по дорозі .

- Ага .

- Ми тему не туди Катю перевели .  Факт того , що він її на побачення водив .

- І що , мало кого він на побачення водив ?

- Кать не гальмуй,  які побачення ,  це йому не потрібне , дівки самі в ліжко до нього скачуть . Тож кажу він закохався . Точно кажу .

- Мені , якось байдуже . Нехай .- « лиш би від мене відстав»- подумки додала я . – ідемо , а то клієнти зачекались .

- Денис ! – гукнула я бармена  за стійкою .- Три чистих мартіні , третій столик .

- Почекай , в мене і так безліч замовлень , Демон  не вийшов , а я зашиваюсь ! – гукнув він мені по при гучну музику .-  візьми сама , он там .

Довго не роздумуючи я  зробила, як порекомендував Денис . Налила три мартіні і налаштувалась іти як голос одного з клієнтів зупинив мене .

- Красуня ,  мені коктейль "гаряче тріо" .

Я завагалась і глянула з питанням в погляді на Дениса

- Вмієш ,   в перед!

Двічі мені повторювати не потрібно , незабаром я вже в повну стояла за барною стійкою і розмішувала  в шейкері черговий коктейль, в пам'яті швидко пригадались давні звички. 

- Рижик!- почула я за  спиною  і він не обіцяв мені нічого доброго.- чому ти не на своєму робочому місці . Це що за самоволка ? - раніше я чула в цьму прозвиську зухвальство, кепкування, навіть двозначний натяк, та не тепер. В мить в пам'яті сплили слова Олі про захоплення Хромова. 

- Мені Саша наказав , мовляв Денис не справляється . А Олі на допомогу когось іншого відправить .

- А інший бармен де ?

- Демон не вийшов , чому не знаю – втрутився в нашу розмову Денис . – Я сам Сашу просив , щоб він когось на допомогу  мені дав .

До нашої розмови втручається черговий невдоволений клієнт  :

- Скільки мала , я ще буду чекати на свій коктейль? ! Що за обслуговування! – не надто ввічливим  тоном спитав клієнт невдоволений якістю обслуговування .

Хромов кинув спершу на клієнта погляд , тоді на Дениса , а на завершення на мене . Нічого не сказавши , лиш невдоволено піджавши губи пішов геть спершу із-за барної стійки , тоді із залу .

- Дякую Денис , чує моє серце що виговору мені не уникнути .

- Молись , щоб він Сашу не пішов розпитувати , а то він не в курсі , влетить нам всім . Хромов явно в останній час невдусі .

Не ставши  продовжувати діалог я взялась виконувати замовлення клієнта . Зміни у поведінці і у ставленні  до мене відчутні . Цей холодний погляд голубих очей не залишив мене байдужою , залишивши  поганий осад в душі . Раніше він жодного разу не кидав в мою сторону такого холодного погляду .

Допрацювавши вечір і вже направляючись до роздягалки , разом із Денисом нам назустріч вийшов Сашко . Його похмурий і невдоволений погляд не обіцяв нічого доброго

- Чому я від шефа дізнаюсь , що ти змінила професію ? – своїм холодним і невдоволеним тоном запитав   Сашко. 

На мить я розгубилась , підставляти не хотілось Дениса , та він перший пішов у наступ  :

- Саша , ти ж в курсі був що я зашиваюсь ,  я просив  знайти мені напарника , ти це проігнорував .

- Ні , я телефонував , та кожен відмовився …

- Ось тоді без образ , Катя відмінно справлялась за стійкою , тож усі претензії не до неї і не до мене . Ми відмінно справились із своїми прямими і не прямими обов’язками , на відміну від тебе .

Денис мене легко підштовхнув у спину і ми дружно  відправились коридором до роздягалок

- Не  хвилюйтесь , я сказав Вадиму Степановичу , що ви діяли виключно із моєї згоди .

Ми з Денисом лиш переглянулись і не стали відповідати . Ми розійшлись кожен в свою роздягалку .

- Ти чого мене кинула ? – не задоволено бурчала  Оля , коли помітила мою появу . – Я ледь ноги тягну сьогодні . Так не чесно !

- Оль вибач , це вийшло якось спонтанно …- Та Оля ображено відвернула обличчя і не стала мене слухати . Швидко переодягнулась і вийшла з роздягалки . Мені стало соромно , не хотіла я її образити . Не думала що все так складеться .

Тож  прийнявши душ і одягнувшись я направилась сходами на гору де по моїх підрахунках ще повинен бути Сашко . Із свого кабінету вийшов Вадим , кинув на мене біглий погляд і направився сходами в низ не проронивши й слова до мене . Я підійшла до дверей Сашка і постукала .

- Можна , - почула я у відповідь.

- Саша , я до тебе з пропозицією … - я сіла навпроти нього і не вагаючись виказала свою думку .

Після розмови із Сашком , мені стало по легше на душі . Я вийшла на сходову клітку , крізь чорний хід і була захоплена зненацька . Опершись спиною об перила стояв Євген і курив , а побачивши мене на його обличчі з’явилась посмішка хижака , який щойно  вистежив свою жертву . Та вистежити не означає упіймати .

  - Ось  ми і зустрілись . Бачу  по погляді пам'ять   до тебе повернулась .  Я дуже радий за тебе . А то я і хвилюватись почав . Зникла , на дзвінки не відповідаєш , а коли відповідаєш немов з гарячки .

- Це напевне в мене були жіночі дні .  Розумієш гормони через край . А ти якими такими шляхами тут ?  Яка така зла доля закинула  під самі ворота пекла ?

- Бачу жіночі дні в тебе ще не закінчились , так і бачу викид гормонів . – посміхається він . А я дивлюсь і шукаю відповідний привід щоб послати його куди по далі .

- Ні , просто я ніколи не відзначалась добротою душевною , а особливо зранку після довгої робочої ночі . Тож до побачення , я на відпочинок .

- Тоді я тебе підвезу .

- Дякую , я з малознайомими особами в авто не сідаю .

- Ось і познайомимось .

- Дякую , та знайомство не думаю продовжувати .

- Пригадується , минулого разу ти не була проти продовження знайомства .

- Минулого разу , якийсь мудак мене продинамив , а  такого я не забуваю .- круто розвернувшись я  переможною ходою відправилась додому .