Розділ перший
Розділ другий
Розділ третій
Розділ четвертий
Розділ п'ятий
Розділ шостий
Розділ сьомий
Розділ восьмий
Розділ дев'ятий
Розділ десятий
Розділ одинадцятий
Розділ дванадцятий
Розділ тринадцятий
Розділ чотирнадцятий
Розділ п'ятнадцятий
Розділ шістнадцятий
Розділ сімнадцятий
Розділ перший
Початок 60х років. Країни майже всього світу ще досі відновлюються після воєнного періоду.
Радянська влада після повалення фашиської Німеччини домоглася права (і звичайно ж мовчання) від своїх європейських союзниць для конфіскації всіх "ідей" для експериментів. Вони включали в себе від невинного переливання крові до створення так званої übermensch - надлюдини. Цей термін не давав спокою німецькій верхівці влади, але не тільки це цікавило фюрера. Такі поняття як сіамські близнюки, їх створення, роз'єднання, змішення крові різних націй, секрет народження двійнят-трійнят для поповнення великої арійської раси теж не залишалися без уваги. Нажаль,або нащастя багато чого ми так і не дізнаємось про інші теорії які відійшли у вічність разом з їхніми творцями.
Тож, всі ці документи та інструкції були вивезені до радянського союзу під цілковитою таємницею для перевірки і випробовування.
- Тому, товаришу Глікман, ми дуже сподіваємося, що ви ближчим часом продемонструєте нам найкращі результати, -промовив чоловік у воєнній формі сидячи за своїм робочим столом, - керівництво дуже сподівається на вас, але пам'ятайте, найближчим часом...
- Я все пречудово зрозумів, - перебив його молодий вчений. Він хоч посміхався, але його посмішка була повістю з сарказмом, а очі дивилися холодною сталлю. Здавалося, що йому зовсім байдуже де, з ким і про що розмовляє. Не вперше, - мені не потрібно повторювати двічі - я цього не люблю.
- Та як ви смієте! - гаркнув інший офіцер, значно молодший за першого - вам надана велика честь і довіра керівництвом Кремля! Якщо не припустите свій гонор, то близька ваша дорога до розстрілу!
- Ну що ви? Який гонор? - Еліас Глікман навіть не здригнувся від такого крику, та більше, його посмішка стала ще більш ядовитішою, а погляд колючіший, - Я все розумію,наші дорогоцінніші товариші керівники бажають якнайшвидше отримати результати, але на мою думку, даний поспіх не принесе очікуваних плодів.
- Це не вам вирішувати! - трохи тихіше продовжив капітан Орлов - ваша справа виконувати накази!
- Не маю бажання бути простою вашою маріонеткою. Не цікавить. Та й ваше керівництво теж не дуже хоче мати зі мною справи, але як я розумію справа серйозн і термінова. Бо в іншому випадку ви б зв'язалися з іншими так званими "геніями", та ці дурні не бачать далі свого носа не бачать. То ж я вам необхідний.
- Ах ти ж... - від таких слів і нахабства з яким офіцер давно вже не зустрічався, і хотів знову поставити вискочку на місце,але..
- Так, годі! - нарешті втрутився майор, голосно хлопнувши долонею по поверхні столу, - Добре, товаришу професор, скільки часу вам потрібно?
- Приблизно півтора року. Також, мені необхдне відповідне приміщення з усім обладнанням і хорошою охороною, не люблю небажаних гостей. І що саме головне, побіььше "матеріалу" з яким потрібно працювати, думаю для вас знайти "лабораторних щурів" не проблема. Нову інформацію я буду надавати через кожні 2 тижня.
- Я вас зрозумів. Що ж, мої люди передадуть ваші прохання до..
- Це не , а умови. - знову перебив вчений
- Добре. До зустрічі товаришу Глінкман. Через два дні мої люди відвезуть вас до вашого нового робочого місця,де вас вже буде чекати все необхідне.
- На все добре.
Молодий чоловік поправивши окуляри вийшов за двері.
- Василь Степановичу, чому ви дозволяєте цій жидівській собаці таке зухвальство? Він повинен знати своє місце! Ти бач який! Гадає,що він всезнайка і його викрутаси будуть стерпіти. Та цього психа давно треба під стінку і на розстріл! Ви хоч знаєте, що він зробив з агентом Тереновським, коли той таємно увійшов до лабораторії? Цей негідник зробив з нещасного монстра! Просто взяв і приєднав його голову до тіла мертвої жінки. Це ж жахіття! Бідолага сам наклав на себе руки після того як його знайшли.
- Тому ми його і терпимо капітане. Так це жахливо, але це і привернуло їх- чоловік показав пальцем вгору, - за його винаходами, вміннями женуться як дикі вовки за зайцем. Та цей божевільний завжди працює сам, тож досить дивно, що він попросив персонал, але це нам на руку. Буде кому доповідати те, що від нас буде сховано.
- Саме так.
© Обжорка Бенедиктівна,
книга «Невдалий експеремент».
Розділ другий
Коментарі