@yana_panchyshyn


Зелений гай який знаходився біля маленького селища, був просто чудовий. Високі дерева створюють щільну зелену стелю, яка ніжно коливається на вітрі. Птахи співають у відповідь один одному, заповнюючи повітря солодким мелодійним шумом. Серед густого листя пробиваються промені сонця, які створюють граціозні місця світла та тіні. У підніжжі гаю розкинулися весняні квіти, які виткують невидимі килими з яскравих кольорів. Повітря наповнене ароматами трав, які переносяться легким вітерцем до носа. У зеленому гаю панує спокій і гармонія, даруючи всім, хто його відвідує, відчуття мирного щастя та  з'єднання з природою.

Стежка, що вела до селища, була довгою, але вузькою. Увесь шлях вона в'ється поміж високих трав та густої рослинності, ніби ховаючись від непотрібних очей. Вона запрошувала подорожніх на пригоду, але вимагала уваги та обережності. Злегка затінена густим листям дерев, стежка надавала приємну прохолоду у спекотні дні. Шорсткі коріння декоративних дерев торкалися під ногами, даруючи невелику масажну дію.

На шляху можна було зустріти велике дерево, воно виглядало досить велично. Його стовбур міцно тримався на землі, розкинувшись гілками всіма напрямками, ніби обіймаючи небо. Листя дерева було густим і зеленим, створюючи тінь і захищаючи від спеки. Гілки витягнулись вперед, як витончені руки, запрошуючи подорожніх під своє розкішне природне навісне покриття.

Велич дерева приваблювала пташок, які грайливо стрибали із гілки на гілку, співаючи свої весняні пісні. Їхні трелі наповнювали повітря музикою, створюючи неповторну симфонію природи. Навіть тихі шорохи, створювані листям під ногами, не змушували пташок затихнути.

Але була одна особливість. На гіллі завжди сиділа голубка, чия перлинова оперень привертала увагу кожного, хто проходив повз неї. Її пухнасте тіло було білого кольору, яке блищало на сонці, надаючи їй майже казковий вигляд.

Вона була найкрасивішою серед усіх голубок в околиці. Але ця голубка вирізнялася не лише своєю красою, але й мрійливістю. Вона завжди мріяла про щось більше, ніж просто польоти по небу.

Але голубка лише тихо зітхала, і дивилася в небо. Їй було сумно, бо вона не могла найти справжню любов. Вона знала, що існує той, хто може зігріти її серце і зробити її щасливою.

В один прекрасний сонячний день, коли голубка сиділа на своїй звичайній гілці, до неї наблизилася легка, майстерна сорока.

Вона мала чорне оперіння, вишуканий хвіст та гострий розумний погляд. Вона приземлилася поруч з голубкою, розкривши свої перисті крила. Невеликий вітерець зіграв у їхніх опереннях, надаючи їм ще більшого очарування.

– Ти, голубко, чого тужиш? – почала скреготати вона.
– Ох, сороко, не маю я кого любить, – і зітхнула.
– Так чого ж ти тужиш? Вибирай си кого любиш.
– Як же мені вибирати?
– Легко! Почни по небу літати, а не просто чекати!

Сорока розпростерла свої крила та здійнялася в повітря, увібравши в себе небесну вільність. Голубка спостерігала, як сорока легко пливе по повітрі, та розмірковувала над її словами. І вирішила почати шукати любого серцю.

Довго голубка літала, пронизуючи небо своїми ніжними крильми, проте ніхто не привернув її увагу. Вона оглядала кожен куточок неба, кожен пагорб та долину, надіючись знайти того, хто б став її обранцем. Але ніхто не викликав в ній особливого відгуку.

Поринена у думки, голубка розгублено шукала своє місце у великому світі. Вона хотіла знайти не просто когось, але ту єдину душу, з якою зможе поділитися своїми мріями та надіями. Так, голубка бажала знайти свою пару, з ким разом вони зможуть випростати свої польоти, радість та скорботу, збудовуючи гніздо щастя.

Після довгого шляху, прилетівши до свого дерева, голубка знайшла затишну гілку та засіла на неї. Вона зітхнула, відчуваючи втому від невдалих пошуків. Голубка почувала сум у своєму серці, задумана над питанням: "Чому так складно знайти собі пару?".

Голубка продовжувала тужити, коли раптом почула слабкий, але привабливий голос. Цей голос нагадував дзвінку мелодію, що зачаровувала її душу. Не зважаючи на втому, голубка розгорнула свої крила і полетіла в напрямку, де грає ця чарівна мелодія.

Голубка помітила юнака, який сидів на лавці. Це був привабливий хлопець з каштановим волоссям. На перший погляд його очі сяяли яскраво, як зорі, відбиваючи мудрість і впевненість. Вони переповнювали життєвою силою і відкритістю до світу. Його коричневе волосся спадало м'якими локонами на плечі, підкреслюючи його природну красу. Воно виглядало ніби неперевершене шато, сплетене самою природою. Хлопець мав витончену фігуру, де кожна лінія тіла виражала силу і грацію одночасно. На його обличчі променилося щира усмішка, розкриваючи його внутрішню красу та ніжність душі. Кожен його погляд здатен був розкрити скарби думок і почуттів, які таїлися в його серці. 

Хлопець свистів, відтворюючи прекрасну мелодію, яка здавалася лунала у відповідь на його радісний настрій. Звуки його свисту пливуть у повітрі, наповнюючи простір музикою і енергією. Він підставляв обличчя променям сонця, які ніжно ласкали його шкіру. Вітер, граючи з його каштановим волоссям, танцював у синхроні з його свіжим і молодим настроєм.

Причарована голубка зненацька зупинилась у своєму польоті та вмостилась на лаві поруч з хлопцем, прагнучи підслухати його свист. Вона відчувала, що ця мелодія має особливий зв'язок з її серцем і душею.

Не помітивши, як заснула, голубка раптово прокинулася і злякалася, виявивши, що парубка, якого вона слухала, більше не було поруч. Розчарування наповнило її серце, а гнів на себе за те, що вона прогавила свого можливого коханого, зростав у ній.

Вона почала розгублено дивитись навколо, сподіваючись побачити його знову. Вона зупинила свій погляд на місці, де він раніше сидів, і серце її забилось швидше.

Переживаючи через можливість, що вона більше ніколи не побачить парубка, голубка раптово згадала про свій особливий секрет. І ця думка пронеслась через її серце, викликавши радість і надію в її душі.

– Цвіток до цвіточка, листок до листочка. Мусить від нас вийти одна голубка, хай прийде панянка.

Сказавши це, голубка почала яскраво сяяти. Повільно, з легкістю, пір'їнки почали змінювати свою структуру, розтягуючись і перетворюючись на крилаті пелюстки. Звисавши в повітрі, крила поступово набирали красивий відтінок рожевого та білого, немов чарівні кольори ранкових хмар.

Голубкине тіло стало м'яким і природнім, перетворюючись на гнучке тіло дівчини. Її крила перетворилися на прекрасні руки, що тепер могли відчувати вітер, мов невидимі крила свободи. Її оперення розпускалось у сяючі волосся, що впадало у довгі, хвилясті локони, нагадуючи про зелені гаї і дзвінкі потоки води.

Подивившись у водойму поруч, вона побачила відображення своєї нової форми. Тепер замість голубки, стояла красна дівчина. Вона була приголомшливою, молодою дівчиною з каштановим волоссям, яке пливло навколо її обличчя в тонких хвилях. Кожен локон казав свою власну історію, ніби віддзеркалював сили і природу, що перепливали через неї. Її волосся м'яко відбивало сонячне світло, створюючи ніжний відтінок каштанового, який вкривав її голову.

Але те, що найбільше привертало увагу, були її очі. Зелені очі, які виглядали як галявина, заповнені чарівними відтінками зеленого. Їхній колір коливався від ніжної смарагдової до глибокої індиго зелені, знаходячи в собі магію і таємницю природи. Погляд її зелених очей був як маяк, приваблюючи і підкорюючи серця своєю неповторністю і проникливістю.

Дівчина мала злегка витягнуте обличчя з ніжною овальною формою, яке підкреслювало її жіночність і грацію. На її гладкій шкірі можна було побачити ледь помітні плями сонця, нагадуючи про безтурботні дні проведені на відкритому повітрі. Одягнена в легкий льон, м'яких пастельних відтінків, які доповнювали її природну красу.

Усміхнулась панянка до свого відображення та пішла до селища шукати того юнака який припав їй до серця.

***

Повітря наповнене тихою спокоєм, коли дівчина, сповнена незнайомих вражень, крокує по дорозі, що веде до села. Колосся її каштанового волосся легко рухається під погойдуванням вітру, немов її таємничий супроводжуючий в цій подорожі.

З кожним кроком дівчина все ближче підходить до села. Стежина під нею здавалась майже магічною, прикрашеною квітами та промінням сонця, що пробивається крізь гілки дерев.

Згодом вона досягає самого селища. У цей чудовий день сонце яскраво сяяло, освітлюючи шлях дівчини, яка перший раз прийшла сюди. Її кроки були легкими і ритмічними, неначе вона танцювала мелодію природи. Вона відчувала пульсуючу енергію нового місця.

Дівчина розглядала село з великим захопленням і дивувалась кожній неповторній деталі. Вона оглядала кожну будівлю, дивилась на жителів, які поспішали по вулицях, усміхалися і вітала їх радісними привітаннями. Її очі блукали від колоритних крамниць до квітучих садів, де квіти розквітали в усій своїй красі.

Усі очі були спрямовані на неї, як на прибулицю, з особливою цікавістю. А голубка просто усміхалась мешканцям, та продовжувала шукала парубка.

І побачивши його серед інших молодиків та молодиць, що зібрались в коло та почали кружляти, вона була зачарована.

– Гей! Ти! Красуня! Іди до нас!

Покликала голубку дівчина, яка раптово схопила її за руку та рухнула вперед, повівши до кола. Голубка відчула, як її серце почало битися швидше, а її рука затремтіла в її стрункій стиснутій долоні. Їхні кроки стали легкими, і вони приєдналися до інших учасників, що граціозно кружляли.

Голубка кружляла разом з ними, а інші почали співати.

– "Ми голубку ізловили,
всі довкола обступили
Ти, голубко, чого тужиш,
вибирай си кого любиш".

Після цих слів вийшла панянка та почала обирати собі "коханого". Обрала вона парубка, якого голубка сподобала, і поцілувала його. Голубка засумувала, бачачи, як юнак так щасливо відреагував.

– "Цвіток до цвіточка,
листок до листочка,
Мусить від нас вийти
одна паняночка, хай іде".

Голубка здригнулась та розірвала коло.

– Гей! Що ти робиш?

Аж раптом, несподівано, дівчина почала тремтіти. Її руки, ніби увійняті крилами, почали ширитися і перетворюватися на ніжні пера. Вітер витягував її навздогін, а її сукня поглинула кольори неба. З тихого перетворення з'явилася голубка.

Мешканці села, які спостерігали за цією несподіваною метаморфозою, почали кричати.

– Монстр!
– Рятуйте! Дух прийшов по наші життя!

Почали всі розбігатися та тікати від неї. А голубка лежала, і не могла поворохнутися. Повсюди всі метушилися, але несподівано її підняли на руки та понесли кудись.

Розплющила голубка очі, а навколо був ліс. Вона піднялась на лапки та оглянулась навколо.

– О, ти в порядку?

Вона повернулась, і поглянула на того хто їх врятував.

Хлопець з чорним волоссям та блакитними очима - справжнє втілення контрасту. Волосся, як нічна темрява, спадає у нерегулярних хвилях, створюючи загадковий контраст з його блакитними очима, що світяться як небесні озера. Його виразні очі витягуються з вузькими брівками і мають загадкові, замріяні відтінки, як морська безодня. Вигляд цього хлопця сповнений таємничості, а його вродлива зовнішність приваблює увагу, роблячи його по-справжньому незабутнім.

– Я був здивований, не всі голуби можуть ставати людьми. Ти перша така голубка яку я зустрів. Знаєш, я летів попід хмари, шукаючи собі пари, і знайшов тебе. Це доля, ти так не гадаєш?

Хлопець помітив, що голубка не вірила його словам.

– Ти мені не віриш? – голубка кивнула головою. – Гаразд, я тобі зараз все покажу.

Піднявся юнак на ноги та закрив очі.

– Цвіток до цвіточка, листок до листочка. Мусить від нас вийти один парубочок, хай прийде голуб.

Хлопець замислено стояв серед затишного лісу, коли раптом сталося щось незвичайне. Відразу ж ніжний синій відтінок пронизав його шкіру, починаючи з рук і ног. Його тіло змінювалося, вкриваючись пухнастим пір'ям. Руки перетворилися на крила, а ноги на легкі пташині лапки. Волосся перетворилося на оксамитове оперення блакитного кольору, нагадуючи блискучі пелюстки квітів. Невеликі голубі очі залишилися такими ж, тепер торкаючись неба власним кольором. Хлопець перетворився на голуба.

Голубка не могла повірити своїм очам. Вона повільно підійшла до голуба та почала його розглядати. Невже їй могло так пощастити?

Вони оберталися навколо один одного, ніби танцюючи у високому небі. Вони злегка торкнулися дзьобами, і це був магічний момент, коли їхні серця злетілися разом. Голубка, яка була спрагла любові, знайшла своє справжнє кохання. А голуб який плідно шукав собі пару, зміг заспокоїтись.

Відразу після цього моменту навколо голубів почався легкий танок квітів і листочків. Кожна квітка прагла зустріти свою пару, а листок бажав знайти собі належне місце. Із кожним ритмічним рухом танцю гармонія посилювалась.

Пара голубів злетіли в небо, ніжно кружляючи над гаєм. Вони знали, що кохання між ними сильніше за будь-які перешкоди. Голубка закрила очі, відчуваючи перлинні дотики голуба по своєму оперенню. Цей поцілунок був символом їхньої непохитної любові та злагоди.

Захід сонця освітив цю сцену кохання і злету. Він розфарбовував небо в чудові відтінки червоного та фіолетового. Кожна пара голубків, квітів і листочків зупинилася на мить, щоб помилуватися цією природною красою та своїм об'єднаним коханням.

Відтепер голубка і голуб були нерозлучними. Вони віддавали одне одному свої серця і разом подорожували небом, даруючи свою любов і красу всьому світу. Їхнє кохання стало прикладом для інших птахів, які вірили у справжню любов та пошук своєї пари.

Завдяки вірі та витримці, голубка, яка колись стала дівчиною, знайшла своє щастя як голубка зі своїм голубом. Їхня історія стала нагадуванням про силу кохання, яке може перетворити навіть найскладніші обставини. Голубка і голуб продовжували плавати на хвилях кохання, подолуючи всі перепони, які встали на їхньому шляху.

Їхня любов розквітала, наповнюючи навколишній світ незбагненною красою. Вони проводили години, летячи разом під хмарами, розповідаючи один одному про свої мрії та сподівання. Кожен дотик, кожен поцілунок був пронизаний ніжністю та величезною силою їхньої пристрасті.

І так, голубка знову відчула себе повноцінною, повернувшись до свого природного стану. Вона летіла вище за хмари, ніжно плавала на вітерці, але тепер вона не була самотньою. Вона мала свого голуба поруч, того, з ким вона мріяла провести кожен мить свого життя.

Таким чином, голубка і голуб з'єдналися на завжди. Їхня любов стала непереборною силою, яка привертала до них увагу всіх навколо. Інші птахи бачили їх як символ надії та віри у справжнє кохання. Голубка і голуб були живим свідченням того, що любов може перемогти будь-які перешкоди і з'єднати дві душі назавжди.

Так закінчилася ця непересічна історія про голубку, яка стала дівчиною, закохалася у хлопця, але зазнала розчарування. Вона знову стала голубкою, і серед людей змогла все-таки знайти свого голуба, який летів попід хмари, шукаючи свою пару. І, нарешті, вони таки знайшли одне одного, поцілувалися і обійнялися, відчуваючи, що їхня любов перемогла навіть найскладніші моменти у житті.

Як цвіток до цвіточка. Так і листок до листочка. І вони разом, до самого кінця.