Ми кожен день гуляли з Джеком.Кожен день солодких обіймів,та поцілунків..
  Спочатку  Нік також був, та потім він рідше,та рідше приходив.
Та одного дня,здавалося звичайного дня Джек не прийшов,а тільки Нік.
-Привіт,Ніку!-посміхнулася,-А де Джек?
-Я сказав що мені потрібно з тобою поговорити і поросив не приходити!-Нік не посміхався,його обличчя було дуже серйозним
-Але..-я задумалась,та посміхнулася-Окей!Я дуже хочу з тобою погуляти, та й як я зрозуміла розмова буде серйозною,хоча це і не дуже класно але все одно!-
Ми прийшли на нашу галявину у парку де зустріти людей майже не можливо,просто сюди ніхто не ходить
-Знаєш Софіє,ти дуже змінилась!-
Його звичной  посмішки не було
-А де вона заблукала-
я зробила нахмурений вигляд,
-Хто?-
Нік здивувався,і я почала сміятись
-Твоя посмішка!-Він дивно подивився на мене,але посмішка не зявлялася-Ні,ну серйозно,де ти її посіяв?Посміхнись!-
-Соню,мені треба поговорити і цей діалог буде для тебе не приємним!-
-Ну,ок.Говори!
-Через три дні Джек йде.І ти знала що у нього до тебе було іще таких от дівчат з двадцять?
-Ні,що ти таке говориш.У Джека?-
Я здивувалась і подивилась у очі Ніка і мені здалося що він не бреше та й навіщо це йому?
-Та от,і я б не радив тобі з ним зустрічатись,розстанся з ним доки він не зробив тобі боляче!Прошу!-
Голос Ніка був правдивим але я підскочила на ноги
-Ніку,що ти верзеш!Я ніколи!Чуєш!Ніколи!Не покину Джека!-
Я накричала на Ніка,розвирнулася і хотіла йти але він підбіг і схопив за руку
-Добре,пробач!Просто ти не хочеш поїхати до нього через п'ять днів?Поїдь,і я відстану і не буду заважати вам!
-Ну і гаразд,я поїду!
Я розвирнулася і пішла ,а Нік просто стояв на місці..
Я послухала Ніка,та поїхала до Джека і чомусь мені захотілось піти у парк про який часто говорив Джек..
  Але раптом я побачила Джека який йшов обіймаючи дівчину яка напала з іншими у таборі.Від яких він мене захистив.По щоці котилися сльзи.Я пішла за ними назирці.Він поцілував її,і я зрозуміла,про що говорив Нік"І чому я не послухала Ніка.Чому?"
Коли сльзи перестали,котитись а на лиці не було їхніх слідів.Я вийшла зі схованки і почала іти позаду,них.
Але було,так боляче.У грудях пекло хотілось закричати на цілий світ аби усі почули.Я побачила,ларьочок з морозивом.Я пришвидшила,хід і обігнала Джека.Підійшла до продавця і придбала собі дві кульки  полунчного морзива ,улюбленого Джейкового морозива,а потім вони підійшли.Але він мене іще не упізнав коли,я розрахувалась.Вони стояли позаду,і я лизнула морозиао а потім одни замахом обидві кульки полетіли.Йому у лице..
І обидві кульки полунчного морозива вдало полетіли йому у лице.
А я просто пішла.Але він обертається і кричить
-Як тебе звати?Стерво!
-Ой,Джеку пробач не помітила що це ти!-
І я повернулася обличам щоб він побачив
-Принцесо?А ти що тут робиш?-
Його лице було спантеличеним так,що я розсміялась.
-Та,от вирішила одному..-
Я підійшла у притул і просто дала йому по щоці ляпаса
-Козлу помститись!А тепер я додому!А видали мене зі списку!Бабій!-
Було видно що він розкипів від злості,а особливо тому що я була така: сильна, урівноважена,та горда.
-Принцесо, ти ж мене так кохала-
Він підбігає і хапає за руку
-А я тебе ніколи і нізащо таку прибацану страшилу не покохав би.
Я ударила його коліном у живіт  і
побігла...