У 6 класі в класі Соні зявився новенький. Соня вирішила ну ще один хто буде знову знущатись(на цей час у Софій зявлялось більш тверезе бачення світу тобто,вона починала розуміти що не усі як вона важала люди добрі)Вона усе більше занурювалася у свій світ.Хоча вона дивилася на новенького і ще з маленькою надією в очах що він не
такий..
"А раптом"- думала Соня
Хоча кепка реперка, скейт -" Навряд, він такий як і всі теж гонеться за модой, теж хоче бути Крутим.."
Ну ось він заходить з деректором Олександром Степановичом
-Добрийдень!6-М як ви уже знаєте у вашом класі буде вчитись новенький.А зараз він представиться і можна почати урок на перерві можете і ще поспілкуватись.Допобачення гарного дня!-сказав деректор і вийшов з класу.
-Можете представитися-Сказав учитель історії
-Привіт мене завти Ніколас Левін.Можна просто Нік.Люблю кататися на скейті та давно займаюся Брейк-Дансом.
-Потім новенький погляд перевів на клас,тим часом дівчата перешіптувались та і хлопці теж.Нік подивився на вчителя
-Ніколас, можеш обрати собі вільне місце, та почнімо урок.-
Ніколас іще раз подивився на всіх і обрав  місце  біля Мене.О ні, він посміхнувся, та поставив рюкзак, та скейт, так що я відсахнулася, та підсунулася подалі,до вікна.
-Привіт !-
Він звернувся до мене? Ну от морока тепер дівчата йому, як і всім,про мене напатякають.Тому -Мені потрібно дочекатися перерви і на наступному уроці його тут уже не буде..
-Як тебе звати?
Приязно посміхнувшись сказав Нік,врешті я вирішила поговорити не можна показувати що, те що скажуть йому дівчата правда,я повернулася обличчям до нього і посміхнувшись відповіла
-Привіт,мене звати Софія,можна просто Соня!-
І затамувавши подих, і ще досі з посмішкою чекала, що він відповість .
-Ха ха..
Він засміявся?Що взагалі я смішного сказала,я образилася і відвернулася але він,
- Пробач, що засміявся просто, я мав меншу сестричку і  її було так само звати і ти мені відразу її нагадала ,тількі вона була менша за віком та не з рудим волоссям, а ще у неї була така сама посмішка-Він посміхнувся якось незвично, я іще не бачила щоб хтось, отак до мене посміхався.
-Пробач,Хе я просто...
Я задумалась що ж сказати.
-Пробач можна питання,а чому ти сидиш сама?
перебивши мене він сказав
-Чому ти не сидиш з подружкою?Чи вона захворіла ,а я сів на її місце.-
Роздумуючи він сказав, а я лише нахмурилась і швидко відповіла
-У мене немає друзів!-
і знову почала писати у зошит відвівши погляд від його здивованого, а потім тривожного лиця,
-Це як?Хіба така, як ти немає друзів?-
-А отак!У мені,що щось не так?-насуплене і уже трохи зло сказала я
-Ні ну просто..?-
-Просто,що?
Його сумний вираз обличчя змінився на посмішку
-Це не правда адже ти мені тепер друг!?Чи ні?-
-Я тобі?Друг?-
Я перелякано спитала
-Ну так .-
іще раз посміхнувшись сказав він,та потім я сказала
-Закладімось, що уже після цієї перерви ти навіть сидіти тут не схочеш!-
Мені стало сумно навіть у якийсь момент подумала, що заплачу
-Чому ти так вирішила?-
якось дивно він відповів,а тоді сказав
-Ну добре закладімось, але якщо цього не станеться ти даси мені свій E-mail і номер телефону.-
- Добре!-
і раптом продзвенів дзвінок, і я пішла з класу...