Саймон  ледь не впав, коли я усе розповіла.Так це був саме Сай,він новенькій у нашій школі,який цей світ тісний.Потім він попрохав розповісти мені,що трапилось.
-Кексику,ти така сильна!
-Тобто?
-Ну тут і я б,напевно не витримав!А ти така маленька і тендітна,але така сильна!-
І він посміхнувся,а я про це навіть ніколи і не думала про те що я сильна  чи щось подібне.
-Чесно принце я важаю себе слабкою, бо є речі які я не можу змінити!
-Ну наприклад,кицю?
-Ну наприклад допомогти батькам,витерпіти біль через Джейка і є ще багато чого я просто не хочу обговорювати.Просто я слабка,але я стану сильнішою тільки ці зміни мають бачити інші!Хочу бути, як ти!
-Знаєш я набагато слабший!Я часто пливу за течією.
-Незнаю, просто я..
-Чесно скажу, я  зрозумів-
Він поміхнувся підняв мене сів на лавку і посадив мене  на свої  коліна
-Принце що ти робиш?
-Соню, а це що ще один твій хлопець чи що?
Я обиртаюся і бачу Ніка.І він серйозно у шоці.Я розумію, що я уся у бруді,сиджу на ручках у Саймона я підіймаюся і розглядаю свій одяг
-Соф що з тобою трапилось?І  серйозно хто це?
-Та зі мною все ок,ну майже.А..-
Саймон перебив мене,
-Її однокласники просто обкидали багнюкою.Жах!
-Соню..
-А мене звати Саймон,я новенький у вашій школі,але з кексиком ми познайоммлись у таборі!
І Саймон посміхнувся,
-А мене звати Ніколас, можна просто Нік.
-Окей!Нік!
-А взагалі Соню чому він називає тебе кексиком?-
Прошепотів на вухо Нік
-Просто,я чесно сама незнаю, чому я заслужила від нього честь називатися пандочкою, зайчико,кицею,кексиком...-
Сказала я уже в голос, так щоб Саймон почув
-Сонечку,це через те що ти мені як менша сестра,бо ти така пусечка!
-Ой божечку!-бідкаюся я,
-От скажи Соню, чому ти не натовчеш усім їхні милі обличя, щоб більше тебе не чіпали?
-У мене свої  і причини про, які вам варто не знати!
-Пандочка,а ти що так можеш?Бо я невпевнений,що я зміг би з усіма горилами розібратися!
-Соня з маленького віку,уже тренерувалася!
-Чим і з ким?Якщо не секрет!
-Я займалася боксом,а тренер був дуже дорога мені людина!
-І хто це був?
-А цього я тобі не скажу!-і я показала йому язика, а він дав мені щигля.
-А чому він!-ткнув  на Ніка-Знає, а я ні?
-Я також не знаю.
-А для чого у загалі вам це знати?
-Мишко, просто нам  хочеться про тебе знати більше!-Він посміхнувся та погладив мене по голові, а потім скуйовдив волосся.
-Ну,знаєте ви все одно, колись почуєте це від когось!-
Нік та Саймон посміхнулися,і були готові вислухати та підтримати
-Це  мій тато, він багаторазовий чеміпіон з боксу.
-Ого кицю це круто. Круто!
-А можна запитати?А чому він зараз не працює?
-У тата слабке здоровя!-Я усміхнулася коли побачила їхні обличчя.
-Кроха ти серйозно крута!-
-Принце, перстань будь ласка.-я дуже засоромилася
-Крошка,а давай поєдинок.-
-Ти серйзно Саймон?
-Любий Саймон я тобі цього не раджу!Хоча я ніколи не бачив,як вона бється!Але..
-він зашепотів щось Саймону на вухо-Мені більше страшно, за ней вона ж така маленька та слабка!Того будь ласка обережно!
-Ну хлопці що ви за таємниці розповідаєте?А мені?-
і підходжу до них,але вони уже нічого не говорять
-Ну так що пандочка!Не боїшся?
-Ну я піду переодягнуся!А пізніше..
-Тоді я теж піду, на нашому місці.О,четвертій.До зустрічи-сказав Нік  і пішов додому.
-Ну я тоді пішла!До зустрічі готуйся принцесо-і він пішов у моєму напрямку я наздогнала і сказала що мені по дорозі і ми пішли і коли я була поряд дому то згадала що мені потрібно у магазин
-Пробач потрібно іще й у магазин
-Хах тоді до зустрічі!
-Па!..