-Уже майже дійшли, як ти?-
-Все ок!-сказала я  напів притомна .
-Ну, як завжди!-Саймон нервував,це було видно ну звісно зараз йому потрібно правильно ввести препарат у вену.
Ми війшли у дім Саймон швидко поклав мене на диван я сказала де препарат та укол.Він підійшов.
-Ну Слонику,буде трохи боляче!-він нервувався, але старався триматись він уколов препарат, а я просто заплакала тихо прикриваючись іншою рукою.
-Принцесо усе гаразд?Тобі здається іще  потрібно якісь препарати!-він підводиться і помічає, що я закрила обличя руками він знову нахилився
-Пандочка, ти як?-я стараюсь перестати плакати,але мені погано я просто встаю і стараюсь дійти до туалета.Мене починає нудити я сижу на холодному кахелі у туалеті і блюю.Клас!
-Припарат подіяв я так зрозумів!-він підходить,
-Крох скажи, що небудь ти ж знаєш що цілу годину іще маєш мене терпіти, а потім я піду!Якщо ти захочеш!-
-Все ок просто препарат болючий та й голова просто розколюється..Хоча ні вона розламується на дрібні шматочкі а мій мозок просто витікає звідки може..-
-Ти сильна я знаю!-
-Ну так це ж я вибрала такий шлях.-
-Тобто?-
-Ну мені не можна хвилюватись,утомлюватись,бігати, а тобто не займатись Боксом, але я так не можу.Бо Бокс мене рятує від цього світу і його проблем!-я встала,і пішла сісти на кухню.
-А тепер розкажи те чого я не знаю, бо я нерозумію, твій тато ж давно тебе не тренерував?-
-Ну просто..-я незнала які слова підібрати-Я уже два місяці три рази на тиждень ходжу на тренуваня та ще й я одна з найкращих і я уже є членом команди "Орли"!-у мене знову запаморочилась голова правда не так сильно препарат діє швидко, але дуже болюче ще й блювоту викликає,при моїй хворобі це нормально якщо тебе нудить сле у мене таке трапляється лише від де яких припаратів,типу цього..Правда в очах досі усе розмите кожної хвилини звісно, що набирає чіткості.І ще один козир препарата в том, що я мушу не спати протягом години після прийнятя,а я дуже втомлююся коли стаються приступи.
-Що? І ти мені цього не казала, а твої батьки знають?-
-Чесно?Ні!-
-І для чого ти це робиш?-я зтенула плечима
-Я знаю чому це роблю,але одночасно не знаю..-кашляю,пройшло майже півгодини-Яка людина є для тебе  прикладом,ідеалом яким ти хочеш стати?-
-Я хочу бути, як ти!А ще як та жіночка і те янголятко!-
-Гадаю ти не маєш бажання розповідати про друге?-
-Я навіть хочу тобі розповісти.
  У мене була дівчина десь у 8 класі.Мила,добра,гарна та веcела ну просто ідеальна .Та одного разу я випадково побачив її і це було жахливо.Вона їшла з хлопцями палила.Я просто був у шоці.Потім я побачив маленьку дівчинку років 6,вона сміялась і їла морозиво вона обернулась аби подивитись де мама і випадково врізалась у футболку дівчини морозивом,а та її просто з усієй сили пхунала так, що маленьке янголятко опинилось посеред дороги ще ногу збила. Її Мама просто почала кричати ім'я маленької дівчинки "Соня" її звали Соня.Соня спробувала підвестись та це мало виходила раптом їде машина.Вона летить, так що зупинитись просто не вийде мама вилетіла на дорогу і закрила маленьку,а потім просто стіклась кровю...-у Саймона дрижав голос схоже йому важко було це комусь розповісти.А по моїй щоці потекла сирота.
-Це жахливо!-
-Так я з тобою згіден, а тепер ти скажи відповідь на власне запитання!-
-Джоанна Маєр вона добра мила і вона просто ніби частинка сонця особливо її русяве неслухняне волосся я завжди просила щоб вона дозволила мені її допомогти побороти волосся і гарненько розчесати.-
-А взагалі хто вона така?-
-Вона була моїм лікаром який лікувала
мого пухлика-я засміялась.
-Що ти  скажеш своєму  хлопцеві?-він нахмурився
-Я хотіла, як раз в тебе запитати,що краще йому сказати!?-
-Можливо варто розповісти йому про твою хворобу,він вчится з тобою в одному класі та ще й твій друг і хлопець.Бо я не завжди поряд,а він убільшості.-
-Я іще подумаю, але наврядче я розповім!Я не мала бажаня аби ти знав це все батьки, а що до Ніка..-
-Ясно,усе як завжди!-мої очі були напів закриті, а я кожні 5 секунд пузіхала.
-Соню година пройшла мені залишитись з тобою чи йти.-
-Як хочеш!-
-Я краще залишусь,аби тобі не стало гірше і якщо не помиляюсь твої батьки казали,що ти боїшся в ночі бути сама у квартирі!-
-Це..це не Правда-я почервоніла-ну або правда.-тихо сказала я.
-Ну тоді добре.Іди спати чи ти іще не можеш іти?-
-Незнаю?Спробую зараз!-я підіймаюсь іду, але кординація рухів після мігреней у мене просто..Тому я повільно йду у кімнату.
-Зрозуміло!-Саймон підходить ззаду і бере на руки і несе у кімнату ставить,але моя голова кружиться.І я просто дошкандибавши до ліжка лягаю
-Надобра..-і я просто відключаюсь,завтра немає уроків!Юху!Канікули і скоро Новий Рік!
Я прокинулась від запаху і кухні, але тільки я піднялась з ліжка  зрозуміла, що мене зараз знудить я добігла до туалета,але я досі після вчорашнього погано тримаю рівновагу, а нудота вранці немає нічого незвичного.
Я зрозуміла що досі одягнена учорашнє тому швидко переодягнулась у свій спортивний костюм  ласіни та обтягуючий топ.Та окуляри бо ж я іще не усе добре бачу.
Саймон готував щось на кухні.Я заходжу і бачу Ніка який сидить на диванчику у кухні та Принца, що готує сніданок. Розумію, що вигляд маю жахливий ще й від укола мене цілий день буде нудити,я цілий день не зможу нормально ходити через втрату рівноваги та ще й я зараз у окулярах.
-Добрий ранок!-потягуюсь та поправляю окуляри щоб краще бачити-Ніку рада тебе бачити, але якого біса ти тут робиш!-я дошкандибала до кухоного дивана та сіла поряд у Ніка відвисла щелепа.Цікаво відчого.
-Добрий ранок Слонику!Як ти?-
-Дякую!Ок!-
-Привіт Соню!-
-Саймон?-сердито кинула я
-Ні, нічого!-він зробив вигляд, що злякався, але я зараз, ще слабша ніж якась мурашка
-Соню я образився він знає, а я знову ні!-
-Він не мав знати це все тато!-
-Але мені й так зрозуміло, що це пухлина головного мозку.Але я думаю в тебе швидче Сімейний анамнез пухлин головного мозку.-Ми з Саймоном переглянулись.
-А чому ти так вирішив?-
-Головний біль,часткова або повна втрата зору,втрата рівноваги,часткове оглушення.А те, що це Сімейний анамнез пухлин головного мозку я вирішив за тим, що у твого тата слабке здоровя і швидче за все в нього теж пухлина головного мозку-
-Афігеть-Саймон у шоці повному-А звідки, ти стільки знаєш?-
-Мама колись працювала з паціентами хворими вбільшості, що проходили реабілітацію після операцій на видаленя пухлин.-я не хотіла нічого говорити я встала і пішла назад у ліжко потрібно відпочити я лягла.Але коли я у горизонтальному положені мене починає нудити, то ж я знов швидко побігла блювати я просто сиділа на холодному кахелі,сиділа,сиділа, а потім хтось постукав
-Сонечко сніданок готовий!Принцеско усе гаразд?Крох ти нормально себе почуваєш?-я вийшла і посміхнулась.
-Так дякую усе добре трішки погано себе почуваю, правда, але жити буду хоча я довго не проживу з цими дибільними окулярами.Ідем снідати!-
-Прекрасно!Ходімо!-
-Соню ти як?-
-Все ок!-я почувала і правда краще ніж учора та й якось краще коли поряд є Саймон і Нік.
Усе було прекрасно за сніданком Нік узяв мене за руку,а коли Саймон вийшов він поцілував мене.Мені було так незвично.Але йому теж.
-Ніку, пробач,що не казала про..!-він знову поцілував мене
-Я люблю тебе!- прошепотів на вухо
-Але мені потрібно зараз йти завтра іще побачимся-він поцілував мене у щічку і пішов.
  Через пів години Саймон пішов теж, але він мав повернутись увечері щоб перевірити чи в мене усе гаразд я читала книжку хоча було складно через те що  дія препарату не пройшла.Тому я переодягнулась і пішла готувати.Мій вибір впав на випічку шарлоткі.
  Усе було майже готове ,як раптом хтось постукав у двері..