Я уже не перший день просто плачу. Як мені вибачитися перед Ніком, який просто хотів допомогти?Чому Джейк це зробив? Для чого?
   Через тиждень школа. Я не можу тут сидіти просто, чому так погано?
-Мам, тат я гуляти. Не знаю коли прийду, не хвилюйтеся.Якщо що, дзвоніть.
-Добре, бувай!
   Я пішла на наше місце у парку. І просто лягла на траву та дивилася на небо.
-Ой, а ти що тут робиш?
  Тиша.
Ой напевно заснула, від хвилювання і сліз я останім часом майже не сплю. Хтось поряд сидить. Підводжусь, очі вологі, знову плакала.Ой, та це ж Нік!
-Спляча Красуня прокинулась!-
Нік посміхнувся. По щокам потекли сльози, я просто обійняла Ніка і прошепотіла
-Пробач, пробач! Що накричала і що невірила!-
-Нічого я тебе розумію.-
І він провів рукою по моїй спині, від чого по тілу покотилися мурашки. А потім він погладив мою голову і сказав.
-Перестань плакати! Хоча, коли ти плачеш, твої яскраво блакитні очі зазвичай. Схожі на дощове небо, а коли зла, то схожі на небо перед бурею.-
-Хе..Ти що, постійно те і робиш, що дивишся на..?!-
-Коли я говорю з тобою, то дивлюсь в очі! А ти?
-Я...-пауза, задумалась- люблю коли ти посміхаєшся, а коли ти це робиш..-
Я просто посміхнулася і скуйовдила йому волосся.Ми розмовляли, сміялися..Все повернулось на свої місця...
Школа.Знову школа,уроки,домашня..
Схоже що у 10 класі новенький усі дівчата навколо нього.Ну і ок!Мені все рівно.А ось і Нік.
-Привіт,чула про новенького говорять, що він супер крутий.
-Привіт,чула ,але не думаю, що він настільки крутий, як хлопець якого я знаю.
  Кінець занять нічого не змінилось , зовсім.А новенького я так і не побачила,ну завтра.
   Знову звичайний день тільки що, йти сьогодні самій без Ніка, уже незвично.О, ні!Знову вони,банда,начолі з Кларисою(Модницею,головною нашої банди найкрутіших нашого класу)
-Ми тебе чекали!Так давно не бачилися!-
-Ага,привіт дайте пройти.-
-Ти, що страх втратила-
сказав найвищий і найсильніший у банді.
-Ні,просто хочу піти додому і все -
-Ой,ви подивіться Принцеса!-всі регочуть-Дурепа,дах поїхав,з глузду зїхала,ненормальна..-
Хтось підбігає ззаду і пхає і я падаю у калюжу бруду лише руками,ну й добре хочу встати,але Клариса ставить мені на спину ногу і я падаю
-Воу,пробачте, але що ви робити з бідною дівчинкою,зараз спробуйте торкнутись і я торкнуся вас мілюзга.-
-Щооо?-Клариса моє здивований голос а потім-О боже це...Біжімо..Дурепа-
Всі регочуть я пробую підвестись, аби побачити хто допоміг,і тут мені подають руку, але я підводжусь сама
-Дякую-
Коли підводжу голову бачу....