Сльози котились по щоках
-Ох,а я думала, що з вами не скоро зустрінусь!-сказала сама до себе сумно посміхаючись і витираючи сльози рукою.Додому не хотілося іти бо знала, що зустріне Саймона, а він почне випитувати"Хто торкнувся його принцески?"-відколи Саймон став її братом вони живуть разом, батьки рік тому переїхали і вони живуть
удвох у квартирі, та ще й Ральф живе недалечко, то ж часто приходить у гості.
  Соня цілком занурилась у думки час від часу, витираючи сльози, що набридливо текли з очей.Вона й не помітила, що дійшла до її підїзду,раптом почувся тихий "Мяу"-вона звернула увагу на картону  коробку звідки  й чувся шкрегіт і мявкання.
  Соня відкрила коробку, на неї звідти дивилися пара зелених очей.
-Боже і хто тебе тут залишив, бідолаха!-дівчина пригорнула до себе цей пухнастий клубочок.
-А ми з тобою схожі!-Соня засміялась і звернула увагу на колір шерсті маленького котика,а вона у  нього була руда, з більш темно рудими  плямками на спині.
Схоже дівчина сподобалась кошеняткові, бо ж він  почав своїм ширшавим язичком облизувати обличчя Соні,а вона почала сміятись.
-Я впевнена, що Саймон тобі сподобається!- піднявшись на потрібний поверх Соня постукавши зайшла і  рідісно гукнула.
-Я у дома, але прийшла не сама!-і швидко забігла у кімнату де знаходився Саймон.
-Це що кошенятко?-Саймон швиденько підійшов обійняв Софі і почав ласкати кошення, що уже почала тертися в руки і муркати на цілу квартиру, хоча можливо навіть на цілий підїзд.-А ви з ним схожі!-
-Саймон ти ж дозволиш аби він залишився?-
-Звісно коли тебе не буде, у мене буде компанія  і ти не будеш  сама у дома!Але,як його назвем?-
-Можливо Персик?-
-Перс!-звернувся   Саймон до кошення на, що воно лише мявкнуло у відповідь.
-Соня я чув, що Нік повернувся?-Саймон сказав це дуже тихо і обережно і продовжував ласкати Персика.
-Так,знаю!Він у моєму класі і ще й сидить зі мною!-
-Ти як?-
-Все добре,дякую!-
-А ти з Ральфом бачилась сьогодні?Бо він не бере телефон?-
-Ні!Дивно,але я думаю, що усе добре!Я піду готуватися до завтрашнього дня!-
-Добре!-він обійняв Соню і вона пішла у кімнату.
Урокі були виконані і усе було готове до завтра, але сама Соня була не дуже готова до нової зустрічі з Ніком.Вона почала тихо говорити до себе,можливо це дивно, але завжди допомагає заспокоїтись.
-Принцесо ти повина повірити у себе і показати йому, що ти змінились і те що він утратив.Він не побачить і не отримає від тебе ніякої  ніжності,я буду горда.І я не перестану показувати образ
" Кішки що гуляє сама
по-собі".-вона посміхнулась,ця усмішка була сумною...