Я вирішила що то був Саймон, тому швидко пішла відкривати  ходила уже добре,лише інколи через незвичку до окулярів врізалась у щось.
  Я відчиняю двері, а там стоїть Ральф!
-Соню а чому ти...-він був у шоці.Я теж бо я мала досить..Дивний вигляд біля дверей було дзеркало я подивилась в нього; волосся заплетене в не дуже охайний,але досить милий пучок,окуляри які мені так говорили дуже пасують і роблять мене дуже милой ну звісно чорна оправа з невеличкими котячими вушками на краях.Топ ніжного персекового кольору,короткі домашні шорти ,такого ж кольору, що й топ, фартушок рожевенький з білим круживком,тапочкі з котячими вушками і підкінець на носі плямка муки.
-Привіт!-тихо сказала швидко знімаючи і окуляри і фартух.Ну і звісно,що я спіткнулась об дверну ручкі і ледь не упала на Ральфа, але він утримав мене і  почав сміятись.
-Заходь-врешті я вирішила нічого не знімати окрім фартушка.
-Дякую!-я чхнула,і раптом згадала що я не вимкнула шарлотку і бистро, ну я спробувала бистро побігла на кухню.
Я встигла учасно і ще б хвилина,дві і шарлотка згоріла б, хоча вона усе одно підгоріла.
-Соню, а чому тебе сьогодні не було на тренувані?-він сперся на кухонні двері .Високий,з м'язами, що були видні з під  спортивної кофти,волося було як у їжака,настовбурчане у різні сторони  через,що він часто від мене чув" їжачок, ходи сюди" а він на це говорив що мені схоже потрібно менше спілкуватися з Саймоном.
-Я трішки не добре себе почувала!Пробач!За те ти мені помстився спаленою шарлоткою, яку ти зі мною скуштуєш!-і я посміхнулась знову поправивши окуляри а затим волосся.
-Не знав що ти носиш лінзи.-
-Ні,я не ношу лінзи.А окуляри лише коли читаю,а я читала книжку,а після цього звірялась із рецептом!-спробувала я викрутитись
-Зрозуміло,ну надіюсь ти не встигла отрути підсипати, за те що трохи спалив та ще й засік твій секрет?-він засміявся
-Ну не знаю!-протягнула я, а потім помітила що він дивиться на мої ноги і згадала що вчора коли падала то купу синців та подряпин заробила.Тому
сьогодні  забинтовала майже повністю дві ноги.
-А з ким ти щось не поділила?-він так дивно запитав, а потім я помітила що кров проступила через бинт.
-Вчора в Школі була Новорічна Дискотека подоразі впала добряче а потім..-я закрила обличчя руками-іще два рази у підїзді доки дійшла сюди!-Ральф почав сміятись
-Ось що значить Дискотека!Можливо допомогти поміняти бинт?-
-Я не відмовлюсь бо щось учора пішло не так і ти нічого поганого не подумай просто..-я задумалась " боже Соню ну ти й забрехалась"-темно було ввечері!-
-Принеси бинт.-він засміявся- Темно!-і знову гучний сміх.
Я зняла бинт і промила рани.
Багато синці ну звісно, та ще й сьогодні я вдарилась із сотню разів.Було багато подряпин та ран.
-Нічого собі ти упала!-я просто закрила руками обличчя, не буду ж я казати що другій день уже ходити не можу і тільки годину тому, як  змогла знову ходити подібно нормальній ну майже нормальній людині і то й зараз боляче і важко.
Ральф допоміг перебинтовати, хоча,він був просто у шоці, чесно.Потім я зробила каву з корицею йому так подобається найбільше, він одного разу розповідав та врізала шарлотку і вона майже не підгоріла лише зовсім трішки.Ми розмовляли, як раптом я помітила що він дивиться на холодильник спочатку я не бачила загроз для хвилювань та потім я згадала, що там на маленьких бумажках написані вірші мої та тата,а навеликих мої малюнкі нові та старі.
Я хотіла встати, але правава нога онімілі і я згадала що не випила пігулки.Чорт!
-Престань так дивитись туди це ж просто малюнкі.-надутим голосом сказала я
-А хто це малював?-у нього був просто тремтячий голос
-Для чого тобі знати?-.
-Добре все одно, тільки скажи, а чому  на них намальваний це й..-він затнувся ніби йому важко сказати-Чоловік.-
-А яка узагалі різниця?-на них зображений тато у боксерських рукавичках я малювала його давно, але він вийшов, як справжній у мене завжди виходило малювати людей правда я малюю їх без лиць, а якщо малюю то вони виходять не дуже гарними я люблю малювати людей у русі їх форми,бо у кожного різна структура тіла.
-Це твій знайомий чи улюблений боксер,можливо ти взагалі його не знаєш,а просто роздрукувала це фото.-Ральф був надзвичайно схвильований
-Боже невже це тобі так важливо,якщо так то це малюнкі, які малювала я для свого тренера який учив мене боксу.Він дуже дорога мені людина.-
-Це твої малюнкі!І це твій тренер, але я думав він уже давним-давно усе кинув?А хто він іще тобі,чому дорога людина?-
-Я так рузумію ти теж знаймий з ним і зараз я розповім тобі,а ти повинен мені!Ок?-
-Добре!-
-Він мій тато і він живе тут просто зараз..він має дуже слабкий стан здоров'я, тому потрапив у лікарню з ним зараз моя мама.Він тренерував мене боксу, а ще інколи різні його друзі яких він просив тому уже у 10 років, а може й 9
я  змогла його перемогти у рівному бою.-
-Ну виходить твій тато був моїм першим і найкращим учителем з боксу ну більшісьть усього, що я зараз знаю і вмію і можу з боксу завдяки ньому.-
-Незнала що в тата був ученик.-я задумалась,Ральф захвилювався-Боже,згадала він колись розповідав про учня який мав гарні дані, але..-рукі затремтіли і чашка випала з рук...
-Ну так твій тато, мав майже ту саму проблему, що й я і ні йому, ні мені не можна було допомогти,але він погодився взяти мене в ученики і я досі займаюсь і я буду далі займатись цим!-він мав бойовий дух,а я по моїй щоці покотилася сльоза
-Ну і що з тобою?-він подивився так, як я дивлюсь коли мене жаліють і я засміялась
-Ну ок я думаю тобі теж можна вступати в клуб пухлиних боксерів!Воу!-
-Я незрозумів пробач?-
-Ну ми з татом часто називаємо нашу команду "Пухлиних боксерів", або пухлиний бокс.Ну звісно мама потім перевіряє чи в нас нема жару, а якщо немає то вона стає боксером вищого класу.А потім іще місяць після цього говорить що ми ненормальні.Ну вона так говорить інколи.-
-Я всеодно не розумію?-
-Ну ок!В мене таж проблема що в тебе і тата і її мені не можна ні видалити лише частково,і опромінення теж буде небезпечним.Вчора на Дискотеці був новий напад, бо я лікі забула випити і через це я й побила усі коліна.Окуляри ношу через побічний ефект препарату, що учора прийшлось уколоти.А ще я другій день уже майже не ходжу тому й на тренуваня не пішла.Тільки от у тата видалилось більша частина пухлини в нього просто слабке здоров'я хоча пухлина змусила кинути бокс.А у мене важкий випадок.-
-В тебе теж?Жахливо і ти не падала і ти просто нічого не бачиш через препарат?Але якщо ти знаєш про ризик чому займаєшся боксом?-
-Дивне запитання! Дуже дивне!-він задумався -Ти ж сам усе розумієш!-
-Я втомлюсь досить швидко.Хоча приступи бувають і досить часто бо хоч, як я себе не переконую пухлина збільшується взагалі, різниці немає,що мені, що тобі не варто займатись тим, що нам дає стимул жити.-
-Пробач ,раз ти знаєш можеш будь ласка зачекати.-я встала і пошкутильгала у кімнати за пігулками і знову врізалась у двері Ральф вийшов почувши стук від того що вдарилась.Він засміявся.
-Що з тобою?Найкраща у боксі, а тут у двері!-він захлинався від сміху і ледве не впав.
-Я образилась!-я випила ліки,і сиділа дивані.
-Ну,ну..-він підійшов і погладив мене поголові-Ну і чого ти не мурчиш?-я подивилась на нього він посміхався,а потім сів біля мене.Я надула щічки та почула у свій адрес дивні та гарні слова
-Orenji no neko..Hen'na chisana neko..
Orenji no neko..Hen'na Chicana neko..Utsukushi egao de sutekina neko..Soshite  totemo tsuyoi-це була японська і преклад був дивним
-"Оранжева кішка..Примхлива маленька кішка..Мила кішка з прекрасною посмішкоюі, дуже сильна"Гарні слова що гарно звучать молодець Ральф!-а він сидів у шоці.
-Ти знаєш японську?-
-Я хочу стати прекладачем японської і я уже вільно нею володію,але іще не досконало.-
-Я в шоці,а чого ти не умієш?А склади мені якесь речення!
-Rafaēru wa Furansu no namaedesuga, watashitachi no kyandidesu... Jigu wa anata ga shēbingu shite ita no to onajiyōni takusan no toge o motte imasu.-
-А скажи преклад бо ти швидко говориш і я незрозумів.-я сказала і ще раз на японському, але повільно.
-Я образився-я почала сміятись.
-"Їжачок має багато колючок так само, як ти волосясся ще й теж навстовбурчане",що це взагалі означає?Це граматично неправельно складене речення та й слова тут неправильні.--Ну все тобі кінець!- сказав Рафаель я встала і показала язика і засміялас,ь а він зробив нахмурений вигляд хоча його очі сміялись красивіше  посмішки.А я побігла по коридору і ситуація трохи не ясна бо ж я зачепиласи за коврик та вдарилась у двері.Ральф що біг по заду аби я не впала обхопив...