Прокинувшсь я побачила Ніка, який спав на кріслі поруч, а я лежала у лікарняному ліжку.Я у Лікарні!Я спробува підвестись, але по щоці покотилася одна сльоза і раптом, я помітила що Нік прокинувся, а його обличчя набуло рис,які я ще не бачила.
-Дуже болить-Він сказав це без своєї звичайної посмішки.Я злякалась.Він був дуже стурбованим.І мене це хвилювало
-Зовсім трішечки-
І я поміхнулася,раптом Нік підскочив з місця і підійшов до мене і між нами був напевно метер десь.
-Ну скажи для чого ви брешете?Для чого?Мені видно що тобі боляче!-
Я злякалася,та й була схвильована такою поведінкою Ніка.Але я  посміхнулася посмішкою,яку я не даю побачити просто так,я нахилилася ближче і лагідно сказала
-Просто я хвилююся більше за тебе, те як ти  в мене запитав, і який у тебе був вигляд мене більше стривожив!-Нік подивився мені у очі,і просто посміхнувся
-Ну от так краще,мені більше подобається коли ти посміхаєшся.-
Чесно я здивувалась, що я так просто це сказала.А потім Нік сів на крісло і тихо майже не чутно сказав
-Ви і справді такі схожі, а цю посмішку не можна просто так забути,бо вона дарується не просто так.-Я не зрозуміла,що він сказав.
-Незнаю, як ти, а я хочу їсти,-
і дістав з рюкзака сендвіч,і подав мені
-Будеш?-посміхаючись сказав Нік.
Нік дав мені сендвіч.
- Дякую, я не хочу -
посміхнувшись я лягла, тому що голова закрутилась,чесно усе боліло:Голова кружилась,в очах темніло,рука не дуже боліла,бік болів ніби мене весь час пронизало ножами.
Але я звикла і я терпіла це .А потім згадала.
-Де мій рюкзак,можеш дати будь-ласка.
-Так,ось,а що таке?
-Просто потрібно подзвонити мамі, аби вона не хвилювалась!-
і я посміхнулась,хоча чесно мені було дуже погано.Та й щей хвилювалась,щоб тато не дізнався
-А хіба учитель немав позвонити?
-Ні,я гадаю він не телефонував.-Я так справді думала
-А доречі, а твої батьки знають,що ти тут?
-Так-
Він замислився
-Всеодно тато не буде хвилюватись.
-Зрозуміло,-
Цікаво,а чому він не сказав про маму.Я дістала телефон і набрала маму
-Ало,мам
-Доню,що сталося,де ти?-
поголосу мами було чути що вона хвилюється
-Мам ти тількі, не хвилюйся,зі мною усе добре.Тільки ти татові не говори,гаразд?
-Доню, що з тобою,де ти?Щось трапилось?
-Татові не говори.Просто я руку зламала,але зараз усе добре,не хвилюйся.Зараз я у лікарні.Головне не хвилюйся усе добре гаразд?-
Я дуже хвилювалась за маму і тата
-Добре доню у якій ти лікарні?- мамин голос став спокійнішим
-Я у центральній лікарні,іди на роботу не хвилюйся,твій шеф буде не у захваті,якщо ти  запізнишся-
-Добре доню після роботи зайду до тебе.Точно усе добре?-
-Так,мам бувай!-