Раптом думки Лії перервав гучний звук. То був грім. На небі з'явилась блискавка. Трохи страшно ходити вночі, ще й в таку погоду. Але для Лії це не було чимось лякаючим. Її оповило дивне відчуття, ніби то власні відчуття вирвались на волю. Дівчина любила таку погоду, і саме в цей момент вона відчувала свободу. Але слабкість нікуди не поділась, здавалось наче Лія просто впаде на землю й сльози хлинуть з новою силою. Вона почувала себе нікому не потрібною. Але іноді ми всі вважаємо, що одинокі, хоч насправді ми просто не звертаємо увагу на людей навколо, поряд з нами. Навіть заклятий ворог може стати найкращим другом та людиною з якою ти пов'яжеш життя.

Дорога додому здавалася їй такою довгою і водночас виснажливою. І в принципі це не дивно, через те, що дівчині потрібна була майже година, щоб дійти до оселі. Лія проживала у приватному секторі, по правді кажучи, він був гарно облаштований. З-за невеликого білого паркану, який був у вигляді дощечок розміщених у горизонтальному положенні з відстанню приблизно у десять – п’ятнадцять сантиметрів, можна було побачити оселю в якій жила дівчина У Келлерні всі жили відкрито, але питання безпеки все ж таки мало існувати. На самій же ділянці був розміщений звичайний, зелененький газон, а навколо дому, попід вікнами розкинулися клумби з квітами. Їх дівчина садила самостійно, якби було бажання вона могла б стати гарним та успішним флористом. Ще минулої весни Лія вирішила засадити вільну територію навколо дому лавандою, вона мала особливий шарм, а ще, коли добре подумати, то ця квітка приносила багато користі. І мала гарний вигляд, і пахла прекрасно, а коли починала перецвітати, можна було зібрати засушити на чай. Хоч він і був гірким на смак, але непогано справлявся з роллю заспокійливого. Всередині будинок був не дуже великий, але місця вистачало на всіх. На першому поверсі розташовувалось шість кімнат: спальня батьків Лії, вітальня, яка була облаштована для гостей, кухня та столова і також дві ванних кімнати. Дівчина ж, своєю чергою, жила на другому поверсі, там була розташована лише її кімната та ванна.

Після повернення додому в неї зовсім не було сил щось робити й дівчина майже відразу завалилася спати. Сльози ще дотепер котились по її обличчю. Все-таки емоції, які вона так старалась ховати від усіх, дали про себе знати. Вони довго накопичувалися й подекуди, час від часу мучили її. Позитивним моментом було лише те, що Лію ніхто не чув і не бачив. Батьки поїхали на два тижні у Канаду до бабусі дівчини , а сама вона вирішила залишитись вдома, оскільки тільки декілька днів тому почалось навчання. Прогулювати уроки зараз – не найкраща ідея, особливо коли це останній рік навчання. Хоча Нельсон щиро любила бабцю – це була найкраща людина в її житті. Стільки спогадів пов’язано з нею та дідусем…Кожного разу згадуючи моменти з дитинства, коли дівчинка приїжджала до Канади, на обличчі Лії розквітала посмішка. Це були емоції, які підробити просто не можливо.