- Доброго ранку соня – звернулась Лія до подруги. – Ти сьогодні плануєш прокидатись?

- Ну дай поспати ще 5 хвилин – буркотіла Емілі

- Я згодна – мовила Ванесса

Вчора десь близько сьомої вечора відбулось заселення у доми, а точніше в один дім. Планувалось, що дівчата та хлопці будуть розділені на два будинки, але сталось не як гадалось. По приїзду підліткам розповіли, що в одній з будівель зараз ремонт і жити там ніхто не може. Саме тому весь клас заселили у великий триповерховий білий дім. На кожному поверсі було по 2 кімнати. Лія, Емі та Ванесса, як найкращі подруги заселились разом до одних апартаментів на верхньому поверсі. Вид з вікна був просто неймовірний: частина заміського комплексу – маленькі будиночки, у яких проживали гості; викладені великим камінням стежки, обабіч яких висаджено яскраво зелений газон. Неподалік від спортзалу та майданчику розбили невеликі квітники. Трохи далі знаходився стадіон, що зовсім скоро буде експлуатований повною мірою наскільки це можливо. За межами комплексу виднівся гарний крихітний луг, а за ним і розкішний ліс. Підлітки розуміли, що коли території багато, то й відпочити буде де.

А тим часом поки Лія всіма силами намагалась підняти дівчат на тренування, поверхами нижче частина класу встигли посваритись про те хто готуватиме сніданок.

-Я не збираюсь нічого робити. Ми й так тренувались як коні останні кілька днів - мовила Софі

- Ми теж не хочемо нічого робити. І працювали не менше вас. До того ж ви дівчата, тобто маєте готувати - сказав один блондин, на ім'я Майкл.

-Давай но не принижувати їх. Вони нічим тобі не зобов’язані. Та й взагалі, я приготую сніданок, тільки не псуйте мені настрій своїми сварками. - відповів Ділан, який щойно зайшов до кухні. Слідом за ним прийшло маленьке кошенятко білого кольору.

Саме в цей час на перший поверх спустились інші дівчата. А Емі побачивши котика запищала :

-Оу, який він милий. Можна ми його залишимо? - після сказаного провела всіх поглядом.

- А доглядати за ним хто буде? - запитав Лукас, а потім додав : - я не буду пильнувати його

-Я вважаю, що ми маємо його залишити - сказав Алекс і теплим поглядом обвів Емілі

Незабаром Лі Чжи Он увімкнувся в розмову:

- Згоден з тобою, але так чи інакше це має вирішити тимчасовий хазяїн будинку

Емілі інші дівчата та й хлопці глянули на Ділана щенячими очима.

-Ні - коротко відповів він

Обличчя підлітків і ту ж мить стали сумними. Вони поводили себе так, ніби то вони діти, а хлопець їх турботлива, але сувора мама.

-Ну будь же ти людиною зрештою. Дозволь їм взяти це кошеня. Емі за ним добре пригляне, а інші точно їй допоможуть. Пожалій хоча б тварину, тим паче, скоро зима.

- А я заберу його додому до Келлерну - доповнила Емілі

Уокер з легкістю видихнув, повернувся до команди й мовив :

-Добре, можете його залишити

Всі одразу зраділи цій новині, навіть такі як Кріс та Рейчел були щасливі

-Як назвеш? - запитав хлопець корейської зовнішності в Емілі. А Алекс додав:

-Думала над цим вже?

Трохи вагаючись Серпен відповіла :

-Думаю, це буде Суні.

Кімнатою роздались звуки захоплення, адже ім'я дійсно було оригінальним і гарним.

-Вау, класно - промовила Крісті. - Тільки зараз мене більше турбує питання, про те коли буде сніданок.

Коли всі поїли та набрались сил і фізично і морально, прийшов час тренувань, але для цього капітани мали узгодити між собою певні моменти. Саме тому близько 11 години, поки всі відпочивали та чекали, так би мовити "наказу" головних, Лія бігала по території шукаючи Ділана. Кількома хвилинами раніше юнак вирішив обітнути комплекс у якому вони жили, й подивитись де можна провести тренування.

Лія шукала хлопця майже 10 хвилин, допоки не помітила його силует біля дому, і якому вони жили. Дівчина хутко підбігла до нього й стала перед ним, при цьому намагаючись відновити дихання. Не встигла вона й слова сказати як Ділан взяв її за руку й сказав :

-Заспокойся, не нервуй, все добре - після цього він легко посміхнувся. Витримавши не довгу паузу він турботливо запитав: - Розкажи, що сталось?

- Нічого, просто шукала тебе по всій території, а вона досить велика. Саме тому оббігти всю – нелегко. Хотіла поговорити з тобою на рахунок тренування і завтрашнього дня.

Хлопець стурбовано глянув на Лію, їх погляди зустрілись.

- Добре, мені ще треба поговорити з деким, тому чекатиму тебе на кухні за 10 хвилин.

Ділан вже почав підійматись сходами на другий поверх, як неочікувано повернувся до подруги й мовив

- І… - витримав він недовгу паузу – по можливості, знайти планшетку чи палітурку з листами. Якщо я не помиляюсь, Емі відповідальна за них.

- Звісно – відповіла дівчина й кивнула.

Саме так вони й розійшлись по різних кімнатах, аби розібратись зі своїми справами. 10 хвилин минули неймовірно швидко для обох. Й от вони знову зустрілись, щоб щось обговорити.

- Ми пішли, повернемось за кілька годин – почувся голос Чжи Она та Тео.

- Бувайте – обізвались дівчата.

За кілька хвилин дів був майже пустим, лиш командири сиділи на кухні, готуючись до складання плану. Ділан побачив, що обличчя Нельсон було сумним та без емоційним й запитав:

- Щось сталось?

- Ні, нічого

Насправді Лію іноді обурювало й розчаровувало, що поки вся команда – їх друзі, просто гуляють, розважаються й весело проводять час, вона має працювати. І ніякого тут вам відпочинку!

- Повір, я теж не в захваті від нашої роботи, але з цим нічого не поробиш.

Лі здивовано витріщилась на нього

- Ти думки читаєш?

Хлопець спочатку розсміявся, а потім сказав:

- Не знаю на жаль чи на щастя, але ні. Просто ми з тобою, так би мовити « брати по нещастю»

Після такого діалогу, вони прийнялись працювати над планом, а ввечері влаштували тренування. Загалом день пройшов продуктивно й весело. Всі лягли спати очікуючи завтра…

Кількома годинами раніше ( приблизно десята вечора ) у кімнаті хлопців :

- Ділане, про що задумався – запитав Тео

- Дійсно, весь день у фрустрації літаєш. Щось сталось? – доповнив Чжи Он

- Я звичайно не впевнений, але здається… здається починають зароджуватись почуття до однієї людини. Не знаю яким чином це пояснити, але кожного разу коли вона поряд мені так тепло й легко на душі.

- Схоже вона тобі дійсно подобається – мовив хтось з хлопців.

- А ти казав про це Лії – запитав Тео Кріен

Ділан своєю чергою швидко змінився в обличчі, стан спокою змінився за тривожність. Хлопець підірвався з ліжка.

- Як ти? – не встиг він договорити, як друг перебив:

- Це було очевидно, тим паче ми досить добре тебе знаємо – синхронно сказали хлопці – до того ж твоє ставлення до неї так стрімко змінилось в кращу

- В кожному разі, ви все одно праві, але що мені тепер робити з цими почуттями?