Стоячи на даху дев’яти поверхового будинку та слухаючи музику, Лію не полишали думки. Це було доволі дивне відчуття. Вона думала про все, що сталось з нею не так давно та прекрасно розуміла скільки проблем їй потрібно вирішити, адже вони огорнули дівчину з голови до п’ят. Важко жити з ними пліч-о-пліч, особливо зважаючи на те, що з приходом ночі вони починають все більше нагадувати про себе… В останній час у дівчини в житті відбулось досить багато поганого, ситуації були абсолютно різними. Це літо було морально важким, Лія розчарувалась у деяких людях й в тому числі в собі. Сварки з близькими з кожним днем все більше й більше докучали дівчині. Батьки не звертали увагу на почуття доньки, а навпаки наче спеціально робили все, аби дівчинка зазнавала болю. Вже завтра, а точніше сьогодні вранці має початись останній шкільний рік, наповнений невеликим булінгом зі сторони однокласниці. Здавалось, це звичайні повсякденні речі, але для когось вони можуть бути, в певному сенсі вирішальними. Ще й історія з колишнім невзаємним коханням нагадає про себе, а точніше один учасник цієї історії. Здавалось, це звичайні повсякденні речі, але для когось вони можуть бути, в певному сенсі вирішальними. Та насправді, не так давно - цього літа сталась ще одна ситуація. Один хороший родич Лії загинув. З цією людиною життя здавалось прекрасним. Дівчинка любила свого дядька, та місяць тому , навіть трохи більше, його не стало. Причину загибелі так і не з’ясували. Після цього дівчинка залишилась одна посеред цього жорсткого світу. Перші дні були каторгою, Нельсон заливалась сльозами. Хоча коли їй складно, вона згадує дядька, він постійно захищав її та був поряд. Вітчим Лії поводив себе жахливо: по -перше був без емоційним камнем, по - друге почав більше знущатись над дівчинкою. Руденька була його об’єктом ненависті. І якщо раніше над нею зчиняли лиш психологічне насилля, то наразі все близилось до фізичного. Стан дівчини звичайно залишав бажати кращого. Єдине, що подекуди рятувало Лію – це оточення. Щодо особистого життя, говорити про нього немає сенсу так як в дівчини його майже не було. Лія мала друзів, тут їй, сказати чесно, дуже пощастило. Спілкувалась вона багато з ким й мала багато знайомств як у місті так і за його межами, проте справжніх товаришів у неї було значно менше. Незважаючи на це батьки дівчини намагались контролювати її. Лії вже шістнадцять, а про хлопця річ навіть не йшла. Не було людини, яка б подобалась їй чи симпатизувала, а після випадків коли її намагались використати як запасний варіант всіляка довіра до хлопців почала пропадати. Нові знайомства завжди закінчувались однаково й виключень не було. Дівчина, котра ще з дитинства мріяла про велике, щире кохання завжди була лиш запасним варіантом. Насправді усвідомлювати це було куди болючіше, ніж навіть почути з уст іншої людини.