Як нам всім відомо - " новий день - новий виклик". Цього разу було саме так. Ранок у будинку почався досить бурхливо. " Змагання" - це слово останнім часом було на слуху у всієї команди, як у дівчат так і в хлопців. Маю визнати, це було неспроста.

- " Прентін" сильні суперники, яким ми програємо не вперше - повторював Тео. Він вже разів зо 3 обійшов кожен куточок кімнати бурмочучи одну й ту саму фразу.

На 4 колі терпець Ділана увірвався:

-Теодоре, може досить? - глянув на нього він. - Ми не програємо, почуй мене й зберись з силами. Ми знаємо, що ти з тим недоумком... - Діл запнувся, адже не пам'ятав ім'я капітана команди суперника.

- Тейлором не в гарних стосунках. Але не ставити ж на собі хрест, через кілька невдач. Ось хто й справді може хвилюватись, так це дівчата. В них дуже складні рухи в номері, але при цьому вони не влаштовують істерику. Навіть Кріс та Рейчел жодного разу не жалілись. - доповнив свого друга Чжи Он, а через кілька секунд додав - й взагалі що такого особливого в цій грі? Просто насолоджуйся нею - хлопець встав й підійшов до Теодора - Не переймайся, все буде якомога краще - мовив він й легенько поплескав друга по плечу.

Ділан споглядаючи за цією «сценкою» мовив:

- Залишилось мало часу, нам потрібно йти.

Аж раптом будинком пронісся голосний визг, а за ним й такі ж по звучності крики. Звук йшов з якоїсь кімнати на першому поверсі

- Хтось відповість де моє дзеркальце?! - горлапанила на усіх Крісті.

Зі сходів до низу саме спустилась Лія й кілька хлопців з другого й третього поверхів.

- Отакої, а ось і винуватиця « торжества» - хлопаючи у ладоні звернулась Кріс до рудої - Нельсон не хочеш розповісти мені, а краще усім нам навіщо ти поцупила мої речі. - продовжуючи махати руками сказала та.

- Про що йде мова? - перепитала звинувачена - я нічого не брала й тим паче не крала.

- Ти - стерва рудокоса! Як тільки посміла наблизитись до моїх речей? Тобі це так не минеться!

Аж ось до вітальні, великої кімнати де всі й стовпились, заходить Ділан та Чжи Он. Вони чули про причину конфлікту, адже Кріс верещить так, що не почути таке складно й у затичках для вух. А ще своєю поведінкою вона трошечки нагадує курку, у них є дещо особливо спільне - не вміння стулити свого дорогоцінного дзьобика.

- Еванс, у нас хоч один ранок обійдеться без конфліктів чи чогось на те схоже? - мовив Лі Чжи Он

- Та ти взагалі знаєш що вона зробила!? Це опудало солом'яне вона...

Ділан хоч і був джентльменом, та довго терпіти ці крики був не спроможній, тому перебив дівчину. До того ж причина конфлікту знаходилась у нього в руках

- Перестань її звинувачувати ні в чому не розібравшись. Ось - підняв він руку у якій знаходилось дзеркальце - ти ж полишила його на віранді ще вчора.

- Дякую - фиркнула Крісті й полишила кімнату.

В слід за нею вийшли й інші, таким чином у вітальні залишились лиш двоє:

- Не везе твоїй подрузі я бачу - сказав Алекс до Емі

- Трохи є таке

Вони ласкаво посміхнулись одне одному й теж розійшлись.

***

- Цікаво, чи готова школа Келлерну знову програти? Братику, ми ж розмажемо їх по стінці? - єхидно запитала Міранда

- Ти маєш сумніви щодо нашої перемоги? - так само єхидно відповів співрозмовник

- Мої дівчата сьогодні влаштують не аби яке шоу. Чула в « цих» нові капітани з'явились

- А зі старими що? Досі сльозки підтирають? - з насмішкою мовив Тейлор

- Напевно, ха-ха-ха. Твій суперник - Ділан Уокер, наскільки відомо самозакоханий та зухвалий хлопчина. До баскетболу прийшов нещодавно, але швидко. Тей, він став капітаном команди за місяць.

- Цікаво тепер глянути на його здібності у грі. А як щодо капітана чирлідерок? Все так ж Крісті Еванс?

- Не повіриш, але ні. Начебто взяли якусь руду, я бачила її лиш на фото. Ми краще ніж вона у мільйон разів, та й навряд чи вона взагалі вміє гарно рухатись. А як там справи стосовно нашого плану?

- Тобі сестричко рівних нема. Щодо цього, нам необхідно знайти слабке місце цього Уокера. Він змінює дівчат як рукавички, тому наврядчи в когось закоханий. Я знайомий з ним, тільки но лиш заочно.

- Тоді пильнуватиму його

***

До змагань залишались лічені хвилини. Вирішальний день був не таким страшним як здавалось. Гра йшла двома таймами. Перед першим виступала команда Міранди, тобто «Прентін». Номер був гарно підготовлений, хоч присутні були такі моменти коли рухи не попадали у музику. Відчувалась певна не довершеність. Тим часом гра була напружена й складна, як морально так і фізично. Дивно це чи ні, але перший тайм був нічиєю. Хлопці так старались, що рахунок був однаковим у двох команд. Тому другий тайм був таким значущим, адже потрібно обрати переможця. Перед його початком, свій номер суддям представили дівчата з Келлерну. Пісня була знайома усім учасникам команди, почувши її хлопці змогли не лише заспокоїтись, а й набратись енергії. Це був такий маленький поштовх. Та чи був він настільки сильним аби допомогти перемогти?

Іноді в житті трапляються моменти, коли на перший погляд звичайні та непомітні моменти з часом відіграють свою роль. Адже навіть одне слово може повністю перевернути наше життя, бути вирішальним. Цього разу сталось те саме. Пісня, під яку танцювали дівчата була улюбленою у двох складових команди. Лія навіть мріяла попасти на концерт цього співака, та й не вона одна. Фраза «Everything will be all right» у композиції звучала аж 16 разів. Хоч хтось і каже, що це банально й не може підтримати, але підлітки були іншої думки, адже ці слова в поєднанні з чудовим голосом та тембром співака заспокоювали їх. Ключовим моментом, який вселив у них надію була стрічка з такими словами « просто тримайтесь, я підтримаю вас завжди і всюди, де б ви не знаходились, я роблю це заради того, щоб ваші мрії не залишились лиш мріями»

Так, поштовх від цих слів був настільки сильним, аби засісти в головах друзів ще раз. А в результаті, почути слова судді:

- На сьогоднішніх змаганнях з баскетболу й чирлідингу перемогла команда Келлерну! Вітаю вас!

Поки трибуни розривались від криків радості та вітання, учасники команди підбігли одне до одного й обійнялись, а деякі з них навіть трохи плакали від щастя. Зі сторони вони виглядали, як велика сім'я й це було дуже мило. Але чогось не вистачало, а точніше когось. В кількох метрах стояла Крісті й дивилась на своїх однокласників. Дівчина відсувала себе не потрібною, а це не стільки било по її « коронованому его», скільки просто робило боляче й не комфортно. Це був момент коли людина розуміє, що поводилась неправильно з іншими й у результаті всі від неї відвернулись.

- Думаю, я сама у всьому винна - прошептала вона

Лія побачила її та обличчя, на якому змішались радість та розпач. Нельсон мовила:

- Чому стоїш? Ти теж частина команди, йди до нас

Кріс була збентежена від цих слів

- Хоч твої вибрики нам набридли й ображають нас, але все одно ми цінуємо й любимо тебе. - привітно мовив Ділан й усміхнувся їй як і вся команда.

Тепер всі підійшли до Еванс й обійняли

Лія промовила:

- Я впевнена, що ти можеш впоратись з усіма труднощами, а ми тобі допоможемо

Аж раптом почувся голос судді, який сказав:

- прошу командирів команд - Лію Нельсон та Ділана Уокера забрати нагороду. Ще раз вітаю вас з перемогою!

- Пропоную влаштувати круту вечірку та відсвяткувати - мовив Ділан як тільки повернувся до друзів

Його ідею всі підтримали, щось цікаве очікується увечері...

- У мене для вас повідомлення, сьогодні приїде моя молодша сестра. Вона поселиться до Оллі та Софі, дівчата про все знають. - збентежено казав Генрі

- Добре - відповіли усі

Вечір - найкращий час для відпочинку та святкування сьогоднішнього дня. Біля будинку все було прикрашено, напої й їжа теж на місцях. Одним словом все готово для того аби об'явити одну новину.

Генрі просувається серед малого натовпу, й поступово проходить у перед. Дійшовши до уявної точки кілька разів стукає по наповненому солодкою рідиною стакану, який знаходиться в його руці, тим самим призиває всіх звернути увагу до нього. Тепер всі погляди прикуті до нього і він починає говорити:

- Ми з усіма вами довго знайомі, в цьому році завершення школи, тому сподіваюсь життя у всіх складеться найкращим чином. Всі ми добре знаємо одне одного й довго спілкуємось, тому приховувати від вас я нічого не хочу. Річ у тім, що в мене нарешті з'явився хлопець

Підлітки одразу зраділи за друга й почали вітати його.

- Ми з Джейком тепер офіційна пара

Почулись крики радості з привітання. А з ними й різні вигуки: « Воу, вітаю!», «тепер в нас є найкраща пара школи». Найголовніше - в них не було іронії, це була щира радість за Генрі та Джейка

- Вітаю! - почувся голос якоїсь дівчинки - а чому ти мені не розповів?

- Стейсі, який я радий тебе бачити. Знайомтесь усі - це моя сестричка. Не сказав, бо хотів, щоб всі разом дізнались

***

На вечірці було весело, але не точно не Лії. Вона стояла майже біля будинку та думала про щось попиваючи напій. Вона думала про те, що фелопія не з'являється вже кілька днів, до того ж скоро потрібно повертатись додому, а їй цього точно не хотілось

- Щось сталось? - запитав Ділан

Лія не чула як він підійшов, тому злякалась так, ніби її кип'ятком ошпарило

- Нічого, просто задумалась

Вона брехала сама собі, всі ці переживання живуть у ній не перший день

- Слухай, я хотів сказати тобі...

Хлопець дивився їй у очі. Його погляд був таким ніжним та проникливим. Чим довше дівчина дивилась на нього, тим більше розпливалась у посмішці. Раптом до них підбігла Стейсі й сказала:

- Ліє, мені потрібно з тобою поговорити. Це терміново!