-Вона пошкандибала до дверей та відкрила їх. Там стояв він – людина, яку дівчина реально не очікувала побачити на порозі свого дому.

- Ділан?

Лія миттєво закрила двері прямо перед його носом. Бачити його не хотілось.

- Що тобі потрібно?

- Поговорити з тобою.

- Навіщо?

- Ліє, впусти мене будь ласка, я реально хочу поговорити, це важливо.

- Добре

Яка я дурна, нащо я то роблю? Хоча це мій дім і я можу випхати його звідси якщо що

Вона відчинила двері.

- Проходь на кухню.

- Дякую – хлопець попрямував за нею. – доречі, це для тебе.

Він серйозно? Букет піонів? Я ж обожнюю їх.

- Ого, дякую велике.

Закриваючи двері рукав кофтини Лії трохи загорнувся, з під нього можна було побачити посиніле зап'ястя.

- Так про що ти хотів поговорити? – казала вона ставивши квіти у вазу.

- Стій, що з твоєю рукою? – з нотками турботи у голосі спитав Ділан.

- Н-н-нічого. – відповіла Лі, натягуючи рукав на синець.

Я поглянув у її очі, хоч вона і бісила мене, але я це зробив. Вона була якоюсь схвильованою та сумною. І тут я згадав … Минулий тиждень, за школою….

- Це я зробив?

Всі мої рани - твоя нагорода….

Нельсон нічого не сказавши відвела погляд .

В цей момент я все зрозумів, все таки моя провина. На деякий час мені навіть стало жаль її.

- Боже, Лі, вибач мені будь ласка – мовив він поспіхом та обійняв її – прошу, пробач.

Дівчина миттєво відштовхнула його.

- Що з тобою? Ділане, я тебе не впізнаю. Спочатку ти мені грубиш, потім робиш так - вона показала своє зап'ястя – а потім приходиш до мене додому та починаєш цікавитись мною да ще й обіймаєш. Що за цирк?

- Зі мною все добре, а ось ти ведеш себе не краще.

- А як я повинна поводити себе з людиною, котра вже вісім років поспіль ламає моє життя?

Вона побігла до входу та вигнала його.

- Забудь дорогу сюди – сказала вона та захлопнула двері.

- Піду краще ляжу спати від гріха подалі.

Дівчина заснула. Ніч була тихою та спокійною, але через кілька годин Лія прокинулась. Вона пішла на кухню аби попити води, годинник показував 3:26. Аж раптом почувся чийсь голос:

- Як ти себе почуваєш?

- А-а-а-а, хто тут? – злякано прокричала дівчина.

Її погляд впав на фіолетового метелика, що сидів навпроти неї, на дверці шафи

- Це ж не ти говориш, так?

- Кхм, взагалі то я …