Обережно підійшовши до столика, на якому лежав ноут, закрив кришку. - А якщо за мною прямо зараз стежать ? - ця і сотні таких панічних думок зараз панували у моєму мозку. Руки вже тряслись і подих перехоплювало. Ноги стали мокрі від теплої рідини ̶ наступив у калюжу з розлитим чаєм, а не те що ви можливо подумали. Я вже навіть пошкодував, що вліз сюди переступивши закон, проте мій інтерес перемагав будь-який страх. Викуривши дві сигарети підряд на балконі повернувся, щоб знову влізти у темне павутиння. Пів години ще бавився різними налаштуваннями задля безпеки і занурився у світ заборонено і таємного. Цього разу я вже точно знав, що хочу знайти, і здається ШІ теж це знав, тому не пускав мене туди. Що б я не вводив у пошуковому рядку ̶ сторінки з цими посиланнями не було. Навіть спробував написати, ніби людині, щоб показали мені цю сторінку.

Маленька підказка з’явилась у кутку екрану:

- “Quid hoc vis?” - що значає “Навіщо тобі це?”

Я вже навіть не здивований такій поведінці цієї штуки. Здається з нею треба, як з людиною. - Може, якщо гарно попросити, все вийде? - це була єдина адекватна думка у той момент. І справді ̶ все вийшло. Мені відкрилась та сама сторінка з незрозумілими посиланнями. Попри те, що ця штука намагалась видалити мене з системи і видаляла всі докази моєї присутності там ̶ колір першого посилання був фіолетовим, а не синім. Тобто показував, що це посилання вже відкривалось.

Я перейшов до наступного посилання. Відкрилося тремтяче відео, зняте в темну пору доби і на дуже погану камеру. Проте я міг роздивитись людей у військовій формі та з автоматами. Вони знаходились в величезному будинку, відкривали двері і прочісували кожну кімнату, а їх я нарахував близько тридцяти. Через деякий вони відкрили одну з них, в якій виявилась якась істота. Висока і людиноподібна, з лускатою шкірою, ніби у жаби. Вона гризла людську кінцівку. Військові спробувати вистрелити в неї, але та вистрибнула у вікно, розбивши шибку, щойно побачила їх. На цьому відео закінчилось. Що ж, я був вражений. Що це за чортівня щойно була? Це відео надто реалістично і переконливо знято, щоб бути якимсь невиданим кіно-матеріалом. Інтрига посилювалась, і тепер я почав думати, що це було варте декількох годин нервів і спроб залізти у темну мережу. Закривши вкладку з відео повернувся до списку решти посилань. З кожним клацанням миші по синьому тексту посилання, речі що знаходились там ставали все більш дивними. Я натрапив на документ під назвою “Проект Парагон” Там детально описувався ряд моторошних експериментів над людьми, які в результаті мали привести до надлюдських можливостей, сили та живучості. Документ виглядав офіційним. Читаючи це я відчув почуття успіху, бо все ж таки мені вдалось потрапити у дуже засекречену мережу, а з іншої сторони ̶ страх вже пронизував моє тіло. Тривожні думки на кшталт “ а якщо за декілька хвилин мої двері виламають ззовні, а мене заарештують...або взагалі уб’ють? ”.

У наступних посиланнях також були подібні документи: про просторово-часові аномалії, докази існування і навіть картинки альтернативних всесвітів і різні “збої” реальності. Були і детальні пояснення стосовно Бермудського трикутника, загадкових зникнень людей і істинну природу Святого Грааля. Безліч документів щодо Зони 51. В одному із посилань був документ де йшлося про бомбу, що здатна розірвати нашу і ще декілька сусідніх планет. Її потужність майже у мільйон разів більша за ту, що скинули на Хіросіму. Не знаю наскільки це все правдиво, кажу те, що бачив. Цей документ мав пов’язані із собою документи: план на випадок надзвичайних ситуацій, таких як “блекаут”, ядерна зима, вірусний спалах і біологічна зброя. Одне з них, до речі можливе за декілька років, принаймні тут так пише.

Ви б знали скільки тут відновлених журналів мисливських експедицій на перевертнів, записи служби 911 про зникнення людей в штаті Техас у 1977 році. Є навіть щоденники, які належали людям причетних до інциденту на перевалі Дятлова.

Я провів там ще досить таки багато часу. Відволікшись сходити у туалет, відтак не пам’ятаю скільки вже тримаю ноги хрестиком, визирнув у вікно. На дворі була глибока ніч, а на годиннику о пів на першу ночі. Проте я не міг зупинитись переглядаючи те, що по ідеї не повинен був бачити ніхто.

Натрапив на старий, німий фільм. У назві написано рік фільмування: 1910. Здається це той самий, після перегляду якого, люди хотіли видерти собі очі. Той самий, що ледь не пустив під укіс тогочасну кіноіндустрію, тільки набирала обертів. На картинці перед камерою сидів хлопець у сведрі з капюшоном нахиливши голову. Спостерігаючи за ним понад хвилину, не відбулось нічого, він так і сидів. Я вже хотів закривати цю вкладку, проте нарешті загадковий хлопець підняв голову. Не дивлячись на те, що у нього не було рота, з динаміків ноутбука пролунало глибоке гортанне “привіт”. Я зрозумів що це якийсь монтаж, тому не став витрачати час на це і закрив сторінку.

Ще я помітив різні покрокові інструкції для виконання релігійних обрядів посеред сибірського лісу. Координати концтаборів, де колись тримали полонених по всьому світу.

Там було ще дуже багато всього. Найбільше лякало те, що скільки б я не прокручував униз ̶ кінця списку не було. Саме тоді я зрозумів, що жодна людина в світі не може контролювати такий перелік різної секретної інформації, тому її і заховали тут, з надією що ніхто і ніколи не знайде.