Опісля нового року я повернувся на роботу до офісу. Все було добре, наше з Еліс спілкування не припинилось, як я гадав, а навпаки ̶ здається починають будуватись стосунки. Я вже і забув про той випадок на заправці, і про даркнет в цілому. Голова була зайнята зовсім іншим, таким як робота, саморозвиток і звичайно ж Еліс. Одного чергового буденного ранку дуже поспішаючи, бо знову проспав дзвінок будильника, ненароком кинув свого пуховика поки діставав тонкішу і комфортнішу для весни вітрівку. З кишені вилетів шмат паперу. Записка, яку підібрав на заправці. Я і зовсім забув про неї, оскільки та була у внутрішній кишені.
Вирішив поки не розгортати. А якщо там щось таке, після чого я не зможу нормально працювати весь день. Вийшовши на вулицю зі мною привітався горобець наклавши білу пляму на щойно витягнену з шафи вітрівку.
- Надіюсь це до грошей. - заспокоюючи себе подумав я і витер все це діло вологими серветками. На дворі нарешті потепліло ̶ прийшла весна, хоча трохи з затримкою. Тиждень тому ще сніжило і вночі був приморозок, а сьогодні уже п’яте квітня.
В офісі не було нічого особливого. День минув як і всі інші дні. Зазвичай після роботи я зустрічаюсь з Алісією і ми проводимо час разом, та сьогодні вона полетіла до Сан Франциско по роботі на три дні. Повернувшись додому перекусив і всівся на дивані у вітальні на першому поверсі і запустив свій ноут. Відверто кажучи не пам’ятаю коли востаннє це робив. В ютубі не було нічого цікавого для мене, сам не знав чого хотів на той момент. Згадав про записку з заправки, я ж досі не знаю що там написано. Було б сумно, якби та виявилась пустою або з чимсь не цікавим. Розгорнувши її прочитав вміст і трохи не розумів що це.
Там було щось на кшталт вебпосилання, проте не таке, як ми усі звикли бачити. Велика кількість цифр та символів без будь-якого змісту. А найдивніше ̶ домену теж не було. Сайт без домену? Чи що це взагалі таке? Гугл майже нічого серйозного не показував, лише різні приколи та меми про криві руки розробників таких сайтів. Лише на одному сайті, давньому як сам інтернет, було дещо інше.
“Такі посилання використовуються зазвичай у темній частині мережі ̶ даркнеті. Такий спосіб шифрування застосовували задля безпеки, щоб ніхто з посторонніх випадково не зайшов на один з таких сайтів темної сторони, допоки мережу не закрили. Ні, її не видалили, бо це просто неможливо, просто закрили доступ і ввели відповідальність у законодавстві за спроби потрапити туди. Зараз же мало кому вдається таке, потрібен спеціальний пакет програм...”
Там було ще дуже багато різної інформації на цю тему. Сам сайт схожий на довідку про мережі та комп’ютери. Витративши години зо дві мені таки вдалось отримати ці заборонені програми. Після довгого і виснажливого процесу зламу брандмауерів, шифрування, вирішення принадливих філософських загадок і пошуку прихованих посилань, я нарешті був направлений на чисту сторінку з одним рядком тексту і текстовим полем під нею "Quid quaeris?". З латинської це означає "Що ти шукаєш?" Пам'ятаю, я був здивованим і не знав, чого очікувати. У цього місця немає офіційної назви, принаймні я її не бачив. Проте ходили чутки. Вони варіювалися від чату ілюмінатів до віртуальної камери для експериментального ШІ (штучного інтелекту), який вийшов з під контролю. Я почувався спантеличеним. Частково тому, що я не знав відповіді на це запитання. У мене не було конкретної цілі, я всього лише хотів дізнатись, що це таке і чи зможу я туди потрапити.
Спочатку я спробував парочку загальних відповідей. Я набрав "істина" і "просвітлення". Нічого не сталося. Я перепробував безліч варіантів, і жоден з них не спрацював. В цей момент я вже почав розчаровуватись. Можливо, це була просто сторінка з приколом. А може, я справді щось не так зрозумів. Якби не одне але... всі програми на ноуті закрились, включно з браузером. На заставці була людина у масці на чорному фоні. З очей стікали краплі, спочатку подумав що сліз, проте вони не бувають червоними. Щось тут не те. Схоже на якийсь вірус. Запустивши антивірус мій ноут почав створювати шум, дуже сильно крутячи вентиляторами, і в результаті вимкнувся. Я все ще не розумів що сталося. Намагався ввімкнути його, проте той ніяк не піддавався ̶ зависав під на картинці логотипа бренду під час завантаження. - Напевне система злетіла. - підсумував я і хотів вже встановлювати систему по новій. Проте дзвінок від Еліс мене відірвав : дзвонила сказати, що добралась до СФ (Сан Франциско) і поцікавитись чим я займаюсь. Звісно ж я не сказав їй, до речі про той випадок на заправці теж. Повернувшись до кімнати побачив чудо. Ноут ожив! Дивно те, що тут все як було до того, немає тих програм, історія браузера чиста і найголовніше ̶ на заставці знову були собачки.
- Напевне глюк. Зараз спробуємо ще раз. - подумав я і став виконувати всі вже раніше пророблені дії. Знову та сама сторінка і те саме запитання. Цього разу спробував написати щось незвичайне. Не знаю, як це прийшло мені до голови і чому я подумав що це спрацює. На моє здивування, сторінка виявилась порожньою. Повністю порожньою. Я чекав відповіді. Приблизно через п’ять хвилин мене перенаправило на якийсь форум. Ні, навіть не форум. Все було набагато простіше. Просто список посилань на коричнево-жовтому фоні. Самі посилання були нерозбірливі. Здавалося, що це просто випадковий набір знаків, символів і букв, як і те посилання на паперовій записці. Очевидно, це був код, який я не розумів. Кожне посилання являло собою щось, зроблене навмання. Я натиснув на перше. Завантажилась пряма трансляція паризьких катакомб. Деякий час я спостерігав за тим що відбувається, але в результаті мені стало скучно, тому залишив ноут ввімкненим на цій же вкладці пішов заварити собі чаю.
Повернувшись застав картину від якої мене кинуло в шок, аж впустив чашку з чаєм. Знову те саме: все закрито, недавно встановлені програми видалені і ця заставка.. Це була та сама людина у масці, проте це мене вже не здивувало, а те що на фотці була рука, на долоні якої ніби ножем видряпано текст шокувало ще й як!
“ Зупинись. Тобі це не потрібно, Едмонде...”
Тепер мені здається, ця штука могла б бути штучним інтелектом.