Кухня була сповна залита золотавим сяйвом ламп, що ледь помітно блищали в такт ударам крапель за вікном. Запах щойно зготованої їжі щільним потоком налітав ще з порогу, збиваючи аж до приємного запаморочення. На невеликому дерев’яному столі, окрім яєчні, стояло ще двійко чашок й тарілка з купкою підвуглених оладок. У ногу тицьнулась котяча морда й кігтиста лапа, вимагаючи негайної уваги до себе. Дана стримано пискнула, дістаючи з шафи бузкову коробку з кормом й засипаючи його у залізну миску.

-Прийміть і розпишіться, любонько,-дівчина опустила посудину на підлогу й втупилась у свій сніданок, що неохайною купою лежав на тарілці. Дана схопила одну з оладок й, недовго думаючи, цілу закинула до рота. Дівчина якомога стараніше скривилась й видушила:

-Ну... Ти хоча б спробував...

-Угу. До твоєї спаленої гречки мені як до Києва рачки,- хмикнув Дакота, й собі куштуючи солодкі вуглинки. Хлопець зажмурився від гіркого присмаку паленого й невимушено виплюнув все на серветку.

-Це було лише раз, ну а може й два, але між іншим це ти мав за нею дивитись,- Дана тицьнула у брата виделкою, на яку неохайним місивом була нашпигована яєчня.

-Я винен, як інакше. Кхм. Ти ж знаєш, що сьогодні врешті йдеш до школи?- Дакота на секунду зніяковів, вловивши нотки напруги у повітрі. Він протяжно зітхнув й, підсовуючи стілець ближче до Дани, клацнув пальцями біля її лиця.

-Маша мені вже мізки через це виїла.

-Вона б дійсно могла, якби там було що їсти,- Дана говорила поволі, ніби замислившись над чимось й намагаючись водночас відповідати й продовжувати думати. Дівчина пирхнула, смикнувши головою, й поперхнулась у спробі пережувати усю їжу запхану до рота.

-Слухай, вона твоя дівчина, вигадай щось.

-Вона твій класний керівник,- Дакота кивнув, аж надимаючись від обурення.

-Борги вона за тебе не здасть. Три неастестації-ось що тобі світить.

-З фізри, трудового і мистецтва.

-В будь-якому випадку Марк буде тут хвилин за десять, десь так. 

Лице Дани видовжилось і вона, дратівливо кинувши виделку( дуже і дуже брудну) на стіл, прошмигнула до своєї кімнати, гучно тупочучи ногами.

-Там буде холодно,- крикнув їй у спину Дакота, пирснувши сміхом у кулак.