"Доброго ранку, сонечко. Як спалося?"-Олег.
"Доброго. З тобою було б краще"-Лєра.
"Я скучив."-Олег.
"Я теж." - Лєра.
"На роботі накопичилося багато чого. Як все вирішу, приїду. Сподіваюся на вихідні"-Олег.
"З нетерпінням чекаю" - Лєра.
"Гарного дня, маленька моя. Цілую."-Олег.
"І тобі. Цілую"-Лєра.

відклавши телефон убік, Олег подивився на Антона.
- Ну що, поїхали? - запитав друг, він уже про все знав.
- Так.
- Переживаєш?
- Поки що рано переживати. Як здам аналіз, так і почну.
- Слухай, я впевнений, що батько Кирила- Сергій, але якщо є ймовірність, що ти, то що далі? Що будеш робити?
- Допомагатиму, братиму участь у його житті. А Лєрі не знаю, як пояснити. Розумієш, як я з нею познайомився, то вона тільки-но розійшлася з хлопцем, бо той її зрадив. У нас начебто все налагоджується і тут хоп, а в мене син.
- Поговориш із нею, поясниш усе, вона має зрозуміти.
- Сподіваюся.
Вони вийшли з офісу, на вулиці вже чекала Аліна.
- А де хлопчик? - здивувався Олег.
- У мами.
Олег із Антоном переглянулися.
- Я не хотіла його травмувати, лякати  лікарями, йому лише півтора роки. Я з самого ранку привозила медсестру туди, тож аналізи Кирила у мене, ось.- вона показала заклеєний конверт.
- Поїхали. - прошипів Олег.
Їхали всі мовчки. Обстановка була напруженою. Мовчки і вийшли з машини, попрямували до кабінету лікаря.
Антон чекав у машині.
- Доброго ранку, проходьте, сідайте. - сказав лікар, - Чому немає другого кандидата для здачі аналізу?
Аліна пояснила та вручила конверт з аналізами лікарю.
Лікар, натиснувши якусь кнопку на стаціонарному телефоні, сказав:
- Світлано, зайдіть. Потрібно взяти аналізи у чоловіків на ДНК. - а потім звернувся до клієнтів, - Зараз, будь ласка, заповніть анкети, які будуть прив'язані до результатів аналізів. ви, - він звернувся до Аліни, - дані в анкеті пишіть сина, не свої.
- Я зрозуміла.
Прийшла медсестра та Олега відвела до кабінету для маніпуляцій.
Аліна, користуючись моментом, звернулася до лікаря:
- Послухайте, у конверті 5000 $, мені потрібно щоб результати довели батьківство.
– Я зрозумів, що там не аналізи. дамочка, якщо про це хтось дізнається, я втрачу ліцензію.
- Я розумію. Але й у моїх інтересах тримати рота на замку.
- Добре. Сподіваюся.
Повернувся Олег із аналізами та віддав їх лікарю.
- Отже, - каже лікар, - аналізи будуть готові після завтра. Я вам зателефоную.
Вони вийшли, Аліна хотіла щось сказати, але Олег встиг перший:
- Я підвозити тебе не буду, нам у різні боки, удачі. - і пішов швидким кроком.
У машині він сказав Антону заїхати до магазину іграшок.
- Що ти задумав? - запитав друг.
- Хочу відвідати хлопчика, раптом що дізнаюся, раптом він схожий на мене чи навпаки, не схожий.
Купивши в магазині подарунок хлопчику, вони поїхали до Анастасії Володимирівни-матері Аліни.
Антон, як завжди, залишився чекати в машині. Олег зайшов до хати.
- Олег? - та здивувалася, - Привіт, проходь. Чай, кава?
- Ні, дякую. Анастасіє Володимирівно, а де Кирил?
- Ой, я його тільки поклала спати. Він такий активний хлопчик. А ти про нього вже знаєш, так?
– Аліна розповіла.
- І як ти до цього ставишся?
- Нормально. Жаль, що Аліна раніше не сказала.
Анастасія подумала, що вони з Аліною знову зійшлися, тому й продовжила розмову:
- Я завжди знала, що ти добрий, надійний чоловік. Прийняти чужу дитину... Вона завжди боялася, що ти не пробачиш її. А Сергія вона й не любила. Вона навіть йому не сказала, що Кирил його син, та що там, вона взагалі не сказала йому, що він є.
Олега заклинило, але він швидко прийшов до тями і вручивши подарунок Анастасії, сказав:
– Це Кирилу.
- Він любить подарунки, зрадіє. Але, може, ти сам йому даси, як він прокинеться?
- Анастасія, вибачте, але в мене багато справ. Не кажіть Аліні, що я приїжджав, я хочу зробити сюрприз.
- Добре.
- До побачення.
- Бувай. Було приємно побачити. -В
вона щиро посміхнулася йому на прощання.
Олег сів у машину, з хвилину помовчав, а потім розповів Антонові.
- Оце так поворот. а я ж казав, що ти не батько цього хлопчика.

Аліна вирішила не чекати після завтра, адже й так знала, які будуть результати, тому маючи номер Лєри, подзвонила їй.

Лєра мала чудовий настрій після ранкового листування з Олегом. І ніби нічого не віщувало біди. Задзвонив телефон. На екрані номер без імені. "Невже Ігор змінив номер? Як же він дістав." - подумала вона і нервово скинула дзвінок. Але номер знову зателефонував. Лєра вирішила взяти слухавку:
– Слухаю.
- Добрий день. Це Лєра?
Чомусь серце забилось швидше, почувши жіночий голос.
- Так, - спокійно і твердо відповіла дівчина.
- Лєра, я розумію, ви ні в чому не винні і я навіть вас не звинувачую.
- Це хто? - вже трохи дратівливіше запитала Лєра.
- Вибачте, я не представилася. Я Аліна - майбутня дружина Олега.
– Я знаю про вас. Але ще знаю, що ви дуже давно розійшлися.
- Так. Але нещодавно ми зустрілися і кохання знову спалахнуло...
- Що ви несете? Я мушу вам вірити?
– У нас є син! Йому півтора роки. Якщо ви знаєте про мене, то хіба не знаєте про сина?
Лєра не знала, як зреагувати, Аліна продовжила:
– Послухайте, курортний роман закінчився. Він не знає, як вам про це сказати, боїться вас образити. Але якщо ви думаєте, що я брешу, то зателефонуйте йому і спитайте самі. - і відключила, задоволена собою, телефон.
Лєра автоматом набрала номер Олега. "Абонент тимчасово недоступний."
По щоці побігла сльоза. Вона була у ступорі. в одну секунду всередині все обірвалося. Перед очима все попливло.