Лєра лежала з телефоном в руках, довго думала, час від часу дивилась на аркуш паперу з результатом ДНК. Врешті решт заснула, так і не подзвонивши Олегу.
  Він в свою чергу вирішив зібрати валізу і вранці поїхати додому. Олег думав, що якщо вже Лєра навіть після побаченого результату не хоче з ним говорити, то тоді все дарма. Немає ніякого сенсу залишатись.
   Вранці у нього задзвонив телефон. Побачивши на екрані "Лєра", Олег ледь не випустив телефон з рук.
- Алло.- тривожно він відповів.
- Алло.- її голос тремтів,- ти не проти поговорити зі мною.
- Звичайно.  Мені приїхати?
- Якщо можеш...
- Скоро буду.

Лєра моталась по квартирі, як навіжена, з одного кутка до іншого.
- Заспокойся. Лєра, що сталося? У мене вже голова обертом від  тебе. - промовила стривожена Маша.
- Що робити?- Лєра хапається за голову, - що вдягнути? Маш, як я виглядаю?
- Та що таке!? Поясни!?- тітка встрепинула її.
- Він їде. Я подзвонила йому. Маааш, я не знаю, що робити.
- Фух,- тітка з полегшенням зітхнула, - заспокойся,  все добре. Це ж навіть класно, що ви поговорите. Все буде ок. Будь собою. Я зараз подзвоню Валєрі і піду, щоб не заважати.
- Що? Ти мене кинеш?
- А ти хочеш, щоб ми троє розмовляли  про ваші відносини? Лєр, візьми себе в руки і кайфуй, поки мене не буде.
  - Добре.  А що вдягати?
- Нічого. Залишайся в цьому халатику, тобі личить.-  Маша підморгнула.
  Через декілька хвилин тітка вже була зібрана і мала вийти, як пролунав дзвінок у двері.
- Це він.- сказала Лєра.
- Я відчиню.- Маша пішла до дверей.
- Привіт.- тітка посміхнулась Олегу,- і бувай, я поспішаю, Лєра там.- і вибігла.
Олег зайшов,  привітався.
- Привіт.
- Привіт. - Лєра привіталась у відповідь і несміливо зробила крок до нього.
  Секунда, дві... і вони не витримали, поцілувались, міцно обійнялись.
- Пробач мені.- пробурмотіла Лєра.
- За що?
- За те що не вислухала.
- Все нормально. Головне, що ми разом.
   Знову поцілунок. Спочатку ніжний, потім жадібний, пристрасний. Вони не могли насититись один  одним.
   Після пристрасті вони лежали обійнявшись. Потім Лєра запитала:
- Чому одразу не сказав про ДНК?
- Я намагався. Розумієш, Аліна і мене хотіла обманути. Я ж не знав, що вона   тобі дзвонила. Я думав, що швидше все виясню.  А коли дізнався про її дзвінок до тебе, то відразу написав тобі.
- Я все видаляла, не читаючи.- сумно відповіла дівчина,- вибач.
- Лєра, я тебе кохаю. Головне, що ми все вияснили.
- І я тебе кохаю.- знову поцілунки.
- А хочеш, щось тобі розповім?- із загадковою посмішкою запитала Лєра.
- Мені вже боятись?- пожартував Олег.
- Ні,- вона розсміялася.
- Ну кажи вже, кажи.
- Знаєш чому наш Валерій Костянтинович одинак? Ну, тобто, холостяк стільки років?
- І чому?
- Тому що він все життя кохав мою тітку, а моя тітка теж весь час сама, бо...
- Бо все життя кохала Валєру?
-Таак!
Лєра розповіла про них все спочатку і до сьогодні.
- То ти в тітку свою пішла?
- Мабуть...
- Добре, що я не такий, як Валєра.
  Вони розсміялись.

P.S.

Через деякий час у Ілони зі Стасом народився хлопчик.
Аллу звільнили, на її місце перевели Анфісу.
Валєра переїхав до Німеччини. Вони щасливі нарешті з Машою. Зоя Степанівна благословила їх на сімейне життя.
На фірму взяли нового генерального директора.
   Олег і Лєра одружилися. Вона переїхала до нього у столицю. Тепер вони бізнес-партнери.
До Польщі тепер їздили разом не перевірку філіала. Сергій і Аліна зникли  з їхнього життя.

  Лєрі, щось було не добре останнім часом, паморочилось в голові. Олег настояв поїхати до лікарні.
  З кабінету лікаря вона вийшла вся біла.
- Що трапилось?- Олег злякався.
- Я вагітна.
- Що? То це я сану татом?- він обійняв дружину і кружляв по коридорам лікарні.- Я кохаю тебе.
- І я тебе кохаю.